79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.12.2019 Справа № 914/2287/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В.,
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут, м. Львів
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод", м. Борислав, Львівська область
про стягнення заборгованості в розмірі 805 918,74 грн.
Представники сторін:
від позивача: Дятлов О.Л. - адвокат
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивачу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 805 918,74 грн.
Ухвалою від 11.11.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10.12.2019 р. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача в підготовче засідання 24.12.2019 р. з'явився, позовні вимоги підтримує, просить суд задоволити позов.
Відповідач явку уповноваженого представника в підготовче засідання 24.12.2019 р. не забезпечив, до канцелярії суду подав відзив на позовну заяву за вих. № 1-2/293 від 27.11.2019 р. (вх. № 50293/19 від 02.12.2019 р.) про визнання позову.
Агрументи позивача.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу (на умовах комерційної пропозиції N 5. На виконання умов договору, позивачем, як постачальником, продано споживачу електроенергії на суму 765 604,37 грн. Відповідачем за спожиту електроенергію не оплачено і станом на момент звернення до суду з позовом у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 765 604,37 грн. Крім того, позивачем нараховано 3 100,74 грн. - 3% річних, 3 155,61 грн. - індексу інфляції, 34 058,02 грн. -пені, які останній просить стгунти з відповідача на його користь.
Аргументи відповідача.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, у відзиві позовні вимоги визнав повністю, не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно ч.4 статті 185 ГПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з п. п. 3.1.5., 3.1.7., 3.2.5. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (далі - Правила), договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропосгачальником договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції, опублікованих електропостачальником на офіційному веб-сайті.
Відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) на умовах комерційної пропозиції N5 (далі - Пропозиція), яка є Додатком 2 до цього Договору, що розміщені на офіційному веб-сайті позивача - www.lez.com.ua.
Згідно п. 2.1. цього Договору Постачальник продає електроенергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює Інші платежі згідно з умовами Договору.
Згідно графи «Спосіб оплати» вказаної Пропозиції остаточний розрахунок споживача здійснюється на Підставі обсягу фактичне спожитої електричної енергії, визначеної оператором комерційного обліку.
Відповідно до графи «Термін виставлення рахунку за електричну енергію та термін його оплати» цієї Пропозиції остаточний рахунок за фактично спожиту електричну енергію виставляється на початку періоду наступного за розрахунковим.
Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку.
Однак, порушуючи умови цього договору, відповідачем не здійснено повної оплати за електроенергію згідно отриманих рахунків за розрахункові періоди липня - вересня 2019 року, внаслідок чого станом на день подання цього позову заборгованість відповідача перед позивачем за продану за спірний період електричну енергію становить 765 604,37 грн. станом на день подання цього позову на вказану заборгованість
Позивачем нараховано також 3 100, 74 грн. 3% річних, 3 155,61 грн. індексу інфляції, пені - 34 058,02 грн.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання цього позову по цьому договору становить 805 918,74 грн. (765 604,37 грн. - основний борг за продану електроенергію + 3100,74 грн. - 3% річних, 3 155,61 грн. - Індексу інфляції, 34 058,02 грн. - пені), яка ним добровільно не сплачена.
ОЦІНКА СУДУ.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1. Правил).
Окрім того, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018р. №429 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (код ЄДРПОУ 42092130) ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 3.1.1. Правил встановлено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.
Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора (п. 3.1.5. Правил).
Згідно пункту 3.1.7. Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Пунктом 3.2.5. Правил передбачено, що укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Згідно пункту 4.27. Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Дія договорів може бути достроково припинена електропостачальником та/або оператором системи у разі отримання документального підтвердження факту зміни власника об'єкта. У такому разі відповідні договори припиняють свою дію в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) продовжують діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (у разі наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано позивачу заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуги з розподілу електричної енергії б/н.
Відповідно до пункту 4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 312 договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Таким чином, відповідач приєднався до публічного договору позивача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №5, яка є додатком №2 до Договору, що розміщений на офіційному веб-порталі Позивача - www.lez.ua.
Відповідно до пункту 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п. 3.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно пункту 5.2. Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є додатком 2 до цього Договору. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.5.5. Договору).
Відповідно до пункту 5.6. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на банківський рахунок Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Розрахунковий рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно пункту 5.7. Договору оплата за цим Договором здійснюється Споживачем у строки, визначені в обраній Споживачем комерційній пропозиції, що є Додатком №2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов'язань з оплати за цим Договором згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, що є додатком №2 до цього Договору. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.
Пунктом 5.8. Договору визначено, що у випадку, якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. 3 У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені, та/або інших штрафних санкцій, якщо такі передбачені комерційною пропозицією. За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів оплати Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі, визначеному комерційною пропозицією, за кожен прострочений день оплати, враховуючи день фактичної оплати, та за весь період прострочення. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Згідно пункту 9.2. Договору в разі невнесення або несвоєчасного внесення Споживачем платежів, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати від Споживача, а Споживач зобов'язаний сплатити на вимогу Постачальника пеню у розмірі передбаченому в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору, три відсотки річних та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції.
Пунктом 13.5. Договору встановлено, що дія цього Договору також припиняється у наступних випадках: анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; у разі зміни власника/користувача об'єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника.
Комерційною пропозицією від 01.07.2019 р. "тарифний план «Базовий» з тарифом ОСР" (Додаток №2 до Договору) визначено, що рахунок за фактично спожиту електричну енергію виставляється на початку періоду наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунка) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
За внесення платежів з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На виконання умов укладеного договору Позивачем в період з липня по вересень 2019р. включно згідно Рахунків за активну енергію за липень 2019р. № 300507/159301-1 на суму 386 501,99 грн., за серпень 2019 р. № 300508/162722-1 на суму 711 790,72 грн., за вересень 2019р. № 300509/165099-1 на суму 765 604,37 грн. поставлено відповідачу електричну енергію за Договором.
Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленої електричної енергії у встановлені Договором порядку і строки не виконав, внаслідок чого утворився борг в сумі 765 604,37 грн. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення вказаної суми боргу станом на час звернення позивача із позовом до суду учасниками справи суду не заявлено та не подано.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Так, за приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно пункту 9.2. Договору в разі невнесення або несвоєчасного внесення Споживачем платежів, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати від Споживача, а Споживач зобов'язаний сплатити на вимогу Постачальника пеню у розмірі передбаченому в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору, три відсотки річних та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції.
Як встановлено судом, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 34 058,02 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, суд перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 3100,74 грн., інфляційних втрат - 3155,61 грн., нараховані позивачем.
Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання цього позову по цьому договору становить 805 918,74 грн. (765 604,37 грн. - основний борг за продану електроенергію + 3100,74 грн. - 3% річних + 3 155,61 грн. - індексу інфляції + 34 058,02 грн. - пені), яка ним добровільно не сплачена.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо порядку і строку оплати поставленої за Договором електричної енергії, беручи до уваги наявність вини відповідача щодо несплати поставленої електричної енергії згідно умов Договору, погашення суми боргу, стягнення якої є предметом спору у даній справі, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 805 918,74 грн. суми боргу є мотивованими та обґрунтованими.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України", де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо порядку і строку оплати поставленої за Договором електричної енергії, беручи до уваги наявність вини відповідача щодо несплати поставленої електричної енергії згідно умов договору, відповідач не заперечив проти розрахунку суми позовних вимог та позовні вимоги визнав, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 805 918,74 грн. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення в межах заявлених позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нормою статті 7 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривня.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 12 088,78 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення від 04.11.2019р. №5231 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 12088,78 грн. Оригінал вказаного платіжного доручення долучено до позовної заяви.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на час розгляду спору позивачем суду не заявлено та не подано.
Окрім того, суд зазначає що відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 712, 714 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 805 918,74 грн. - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" (82300 Львівська областям.Борислав, пров.Губицький, 1, ЄДРПОУ-00136863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" (79016, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.1; ідентифікаційний код 42092130) заборгованість в розмірі 805 918,74 грн.: 765 604,37 грн. - основний борг за продану електроенергію, 3 100,74 грн. - 3% річних, 3 155,61 грн. - індексу інфляції, 34 058,02 грн. - пені та 12088,78 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено « 26» грудня 2019 р.
Суддя Горецька З. В.