Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
26 грудня 2019 року Справа № 912/3930/19
Суддя Господарського суду Кіровоградської області Бестаченко О.Л., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Ельворті", 25006, м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, 1,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Ельворті", 010000, Республіка Казахстан, м. Астана, вул. Телжан Шонанули, 8,
про стягнення 1 720 000,00 російських рублів,
До господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Ельворті", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Ельворті" про стягнення 1 720 000,00 російських рублів заборгованості за Договором від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, з покладенням на відповідача судових витрат.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Конституції України держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Згідно ч. 3, 4 ст. 10 Конституції України держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Відповідно до ч. 8 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови.
Частиною 1, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
У постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996, а саме у п. 9 зазначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов'язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами).
Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі №1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.
Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.
Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Згідно з частиною 1 статті 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
Отже, враховуючи вищевказані положення Конституції України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019, та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що процесуальні документи (заяви по суті справи, заяви та клопотання з процесуальних питань, скарги, тощо) мають бути складені та подані до суду учасниками справи лише державною мовою, а у разі, якщо учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вони мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до суду в письмовій формі і підписана головою правління - генеральним директором Калапа С.Г. - складена російською мовою, що не відповідає вимогам статей 13, 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", ст. 10, частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що заявником було частково надано до позовної заяви документи на російській мові без перекладу на українську мову, посвідченого нотаріусом.
Згідно з ст. 79 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Отже, заявник мав подати до суду засвідчені нотаріально копії документів (з офіційним перекладом з російської мови на українську мову) або з проставленим апостилем.
Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.
Отже, в даному випадку заявник мав подати до суду прошиту та засвідчену нотаріально копію Договору від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, копію Додаткової угоди № 1 від 04.02.2019 до Договору від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, копію Додаткової угоди № 2 від 27.05.2019 до Договору від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, копію Додаткової угоди № 5 від 02.12.2019 до Договору від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, копію Специфікації № 1 від 21.01.2019 до Договору від 21.01.2019 № 09/19-Э-ТОО, копію Рахунку-фактури № 09/1 від 21.01.2019, копію Сертифіката походження товару № 1864109 від 22.01.2019 (з офіційним перекладом з російської мови на українську мову) або з проставленим апостилем.
Крім того, за вимогами пункту 8 частини 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З наведеної норми слідує, що копія письмового доказу засвідчується особою за наявності оригіналу.
Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається з матеріалів, поданих на розгляд суду, позивачем долучено документи у засвідчених копіях.
Разом з тим, в порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України Акціонерним товариством "Ельворті" у позовній заяві не зазначено інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви. Дані відомості також не зазначено в доданих позивачем до позову документах.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не додержано процесуальну вимогу до позовної заяви, передбаченої п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на те, що позивачем подано позовну заяву, складену російською мовою та не додано до позовної заяви: перекладу копій документів доданих до позовної заяви з російської мови на українську, посвідчених нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, суддя вважає за необхідне позовну заяву Акціонерного товариства "Ельворті" залишити без руху.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Ельворті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Ельворті" про стягнення 1 720 000,00 російських рублів залишити без руху.
2. Встановити Акціонерному товариству "Ельворті" строк усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: позовної заяви складеної українською мовою; перекладу копій документів, доданих до позовної заяви, з російської мови на українську, посвідчених нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
4. Роз'яснити Акціонерному товариству "Ельворті", що у відповідності до ч. 3, 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
5. Повідомити про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення можливо в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Копію ухвали надіслати Акціонерному товариству "Ельворті" (25006, м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, 1).
Ухвалу підписано 26.12.2019.
Суддя О.Л. Бестаченко