ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2019Справа №910/10376/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаукртранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Енерджи"
про стягнення 265 778,64 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін:
від позивача - Ляпкало А.І.;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про 265 778,64 грн. за Договором поставки нафтопродуктів від 12.09.2018 №070 ДП, з яких: 210405,20 грн. пені, 29 532,80 грн. 3% річних, 25 840,64 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 07.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 17.09.2019.
Судові засідання відкладались.
Представник відповідача 04.11.2019 подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про встановлення відповідачу додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки представник відповідача не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі в якій встановлено процесуальний строк на подачу відзиву.
В судове засідання 12.11.2019 представник відповідача не з'явився, проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Суд розглянувши клопотання відповідача та заслухавши думку позивача, вирішив задовольнити клопотання та встановити відповідачу додатковий строк для подання відзиву на позов - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
04.11.2019 відповідачем подано клопотання про розгляд судового засідання 12.11.2019 за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану 05.11.2019 через загальний відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 03.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21018, м. Вінниця, вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А.
В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а також витягти з відстеження «Укрпошта», з яких слідує, що відповідач отримував кореспонденцію суду 20.08.2019, 26.11.2019, 06.12.2019.
Проте, правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача на перешкоджає вирішенню справи, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд
12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАУКРТРАНС" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 070ДП (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати ці нафтопродукти та повністю оплачувати їх ціну (вартість).
Поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до заявок покупця та/або додатків до цього договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору, умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії товару узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього договору або узгодження постачальником поставки згідно заявки покупця шляхом виставлення рахунків-фактур та надання документів, що підтверджують поставку без підписання додатків.
У п. 4.9 договору сторони погодили, що постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання щодо постачання товару з моменту передачі товару покупцю або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього договору. Факт передачі товару підтверджується відповідними відмітками в накладній та підписанням акту приймання-передачі. Датою поставки (передачі у власність) Товару (нафтопродуктів) вважається дата вказана в Актах прийому-передачі Товару та/або видатковій накладній.
Відповідно до п. 5.1 договору ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків.
Оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансу) товару (партії товару), якщо інше не встановлено у додатках до цього договору або не погоджено постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати товару по кожній окремій партії товару визначається умовами відповідних додатків (п. 5.6 договору).
У п. 9.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє до 31.12.2019, чи до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором.
25.06.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 16 до договору, відповідно до якої доповнили договір пунктом 8.3 наступного змісту: "Сторони домовились, що незалежно від умов, на яких здійснюються поставки окремих партій, та незалежно від місця отримання товару (відвантаження) окремих партії, для цілей визначення територіальної підсудності згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, місцем виконання цього договору сторони визначають місто Київ".
Сторонами укладені додатки до договору, в яких погоджено кількість, ціну та строки поставки товару, зокрема: у додатку № 10 від 07.03.2019 сторони погодили поставку товару на суму 661 880,21 грн. зі строком оплати до 07.04.2019, у додатку № 11 від 14.03.2019 - поставку на суму 661 880,21 грн. зі строком оплати до 14.04.2019, у додатку № 12 від 15.03.2019 - поставку на суму 428 732,53 грн. зі строком оплати до 15.04.2019, у додатку №13 від 20.03.2019 - поставку на суму 680 284,70 грн. зі строком оплати до 20.04.2019, у додатку № 14 від 01.04.2019 поставку на суму 680 966,35 грн. зі строком оплати до 01.05.2019, у додатку № 15 від 03.04.2019 - поставку на суму 169 370,78 грн. зі строком оплати до 03.05.2019.
Відповідно до п. 2.3., 5.3. Договору, дата 100 % оплати в відповідних Додатках є датою виконання зобов'язання Відповідача з оплати поставленого Товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, відповідачем виставлено позивачу заявки на поставку палива, копії яких долучені до матеріалів справи.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 36-03 від 07.03.2019 на суму 661880,21 грн., № 39-03 від 14.03.2019 на суму 661 880,21 грн., № 40-03 від 15.03.2019 на суму 428 732,53 грн., № 41-03 від 21.03.2019 на суму 680 284,70 грн., № 42-04 від 01.04.2019 на суму 680 966,35 грн., № 45-04 від 03.04.2019 на суму 169 370,78 грн.
В матеріалах справи наявні товарно-транспорті накладні №0600-ГЛ від 06.03.2019, №06001-ГЛ від 07.03.2019, №0604-ГЛ від 14.03.2019, №0605-ГЛ від 15.03.2019, №0606-ГЛ від 21.03.2019, №0607-ДП від 01.04.2019, №0610-ДП від 03.04.2019.
Кількість, вид та якість пального в Заявках, ТТН та видаткових накладних відповідає зазначеному відповідних Додатках. Водій та марка автомобіля вказані в заявках відповідають зазначеним у товарно-транспортних накладних.
В заявках від 06.03., 07.03., 14.03., 15.03., 20.03., 01.04. та в ТТН № 0600-ГЛ від 06.03., зазначений транспортний засіб та водій: «Автомобіль MAN АВ НОМЕР_1 Причіп НОМЕР_5 Причіп НОМЕР_5 Водій ОСОБА_2».
В заявці від 03.04.2019 р. та в ТТН від зазначений транспортний засіб та водій: «Автомобіль Merssedez benz НОМЕР_4 . Водій ОСОБА_1 ».
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Як встановлено судом та було зазначено раніше на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № 36-03 від 07.03.2019 на суму 661880,21 грн., № 39-03 від 14.03.2019 на суму 661 880,21 грн., № 40-03 від 15.03.2019 на суму 428 732,53 грн., № 41-03 від 21.03.2019 на суму 680 284,70 грн., № 42-04 від 01.04.2019 на суму 680 966,35 грн., № 45-04 від 03.04.2019 на суму 169 370,78 грн., всього на загальну суму 3 283 114,78 грн.
Відповідач, в порушення умов договору лише частково оплатив товар, а отже порушив своє зобов'язання щодо здійснення повної оплати поставленої продукції.
Між Сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом за 11.06.2019 - 04.07.2019, згідно якого Відповідач визнає заборгованість на користь Позивача на 04.07.2019 року у сумі 3 279 994,99 грн. з урахуванням суми основного боргу та штрафних санкцій розрахованих на дату підписання цього Акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк оплати товару за кожною видатковою накладною погоджений сторонами у додатках № 10-15 до договору.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з положень п. 4 Додатків та п. 6.2 Договору, у разі повної або часткової затримки з оплати, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Виходячи з положень п. 6.8 Договору, кожна із Сторін зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати. Штраф (пеня, неустойка) підлягають стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, здійснений з урахуванням часткових проплат, позовна вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 210 405,20 грн. підлягає задоволенню судом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від хвідповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яки складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 25 840,64 грн. інфляційної складової боргу та 29 532,80 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №070 ДП від 12.09.2018.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Щодо судових витрати на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи міститься копія договору №19/06-19 від 19.06.2019 про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "БАЄРС", відповідно до умов якого адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити надану правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Окрім того, позивачем долучено, ордер, серія КС №365297, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунки на оплату, банківська виписка на підтвердження здійснення проплат.
Зважаючи на вищевикладене, суд вирішує питання про розподіл витрат, пов'язаний з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, наступним чином.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи рахунки на оплату, банківські виписки, а також встановлені в договорі про надання правової допомоги ставки не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката в цьому випадку є сума 10 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Таким чином, заявлена Позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 10 000,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаукртранс" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (21018, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, ідентифікаційний код 39189072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАУКРТРАНС" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 79А, КАБІНЕТ №615, ідентифікаційний код 35876790) 210 405 (двісті десять тисяч чотириста п'ять) грн. 20 коп. пені, 29 532 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 80 коп. 3% річних, 25 840 (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн.. витрат на правову допомогу, 3 986 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.12.2019
Суддя І.І. Борисенко