ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 грудня 2019 року Справа № 918/416/17
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17 (суддя Марач В.В.)
за позовом ОСОБА_1 , м.Рівне
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс", м.Рівне
про стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі
за участі представників сторін:
позивача - Дем'яненко Л.П. - ордер № 522№03 від 27.11.2019
відповідача - Дем'янов В.О. паспорт
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробничої фірми "Архсервіс" про стягнення вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на користь ОСОБА_1 425194,70 грн. вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ ТВФ "Архсервіс"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на користь ОСОБА_1 37609,00 грн. витрат на експертизу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" в дохід Державного бюджету України 6377,92 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав вказаних у ній, просить апеляційний суд рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17 скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції передчасно було прийнято рішення про стягнення з Товариства грошових коштів на користь позивача та не взято до уваги приписи абз.2 ч.2 ст.148 ЦК України (чинні на дату виникнення спірних правовідносин), які підлягають до застосування в даних правовідносинах. Зокрема, згідно абз. 2 ч.2 ст.148 ЦК України (в редакції на момент виходу Позивача зі складу учасників Товариства), за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Оскільки, в заяві про вихід зі складу учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс" ОСОБА_1 просив виплатити йому вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, шляхом передачі майна в натурі, а саме частиною адміністративного приміщення по АДРЕСА_1 площею 42,8 кв.м, і в кінцевому результаті таке прохання погоджене відповідним рішенням Товариства (оформлене протоколом №29 від 20.09.2019), то на думку скаржника між сторонами справи фактично відсутній спір в частині здійснення грошових виплат учаснику, який вийшов з Товариства.
Окрім того, апелянт вважає, що експертні висновки у справі, якими суд керувався при визначенні сум до стягнення з Товариства на користь позивача, є неналежними доказами визначення ринкової вартості майна Товариства, зокрема експерті висновки містять відомості про ринкову вартість майна Товариства не на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства.
Також, разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про призначення повторної судової експертизи (вх.№2770/19 від 12.11.2019).
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/416/17 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 №01-04/1023 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/416/17 - Бучинської Г.Б. у період з 18.11.2019 по 29.11.2019, відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/416/17.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 для розгляду справи №918/416/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №918/416/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17; розгляд апеляційної скарги призначено на "20" грудня 2019 року о 10:30 год. Запропоновано позивачу - у строк до 03.12.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу у справі, а також висловити свою думку з приводу заявленого відповідачем клопотання щодо призначення повторної судової експертизи.
Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду 18.11.2019 у справі №918/416/17 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
На виконання вимог суду 03.12.2019 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу (вх.№39765/19 від 03.12.2019), в якому з підстав вказаних у ньому, просить апеляційний суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс", а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17 залишити без змін. Окрім того, позивач заперечив з приводу заявленого відповідачем клопотання щодо призначення повторної судової експертизи.
В судове засідання 20.12.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 20.12.2019 представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу та надали усні пояснення щодо суті спору.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, враховуючи наступне.
Згідно п.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; відсутній предмет спору; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Статтею 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Як встановлено колегією суддів, 12 січня 2016 року ОСОБА_1 подав Товариству заяву від 01.04.2015 року за реєстровим №81 про свій вихід зі складу учасників Товариства; просив замінити виплату вартості частини майна Товариства, пропорційну до своєї частки у статутному капіталі 19,364%, передачею майном в натурі.
Однак, рішенням загальних зборів учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс" від 14 квітня 2016 року (протокол №24) в задоволенні заяви було відмовлено, вирішено повернути (виплатити) ОСОБА_1 внесений до статутного капіталу внесок грошовими коштами, зокрема згідно повідомлення ТОВ ТВФ "Архсервіс" за №6 від 29.03.2017 року визначено розмір частки, що підлягає виплаті 39469,48 грн.
ОСОБА_1 звернувся до Товариства із повторною заявою про передачу майна в натурі або ж виплату йому дійсної (ринкової) вартості, відповіді на яку ОСОБА_1 не отримав.
Оскільки згоди на повернення свого вкладу в натуральній формі від ТОВ ТВФ "Архсервіс" Позивач не отримав, з розміром виплати визначеним Товариством не погодився, тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з вимогою про стягнення дійсної вартості майна, пропорційно частці у статутному капіталі Товариства.
Тому прийняття рішення загальними зборами про виплату вартості частини майна Товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі передачею майна в натурі, без домовленості про це між учасником та товариством, вже після звернення позивача до суду, не породжує правових наслідків у вигляді закриття провадження у справі.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
У відповідності до п.1.5 Статуту ОСОБА_1 є учасником ТОВ ТВФ "Архсервіс" (порядковий номер 5) з часткою в статутному капіталі в розмірі 25560,48 грн., що відповідає 19,364 %.
12 січня 2016 року за актом прийому-передачі ОСОБА_1 передав Товариству оригінал нотаріально посвідченої заяви від 01.04.2015 року за реєстровим №81 про свій вихід зі складу учасників Товариства; просив замінити виплату вартості частини майна Товариства, пропорційну до своєї частки у статутному капіталі 19,364%, передачею майном в натурі, а саме частиною адміністративного приміщення площею 42,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс" від 14 квітня 2016 року (протокол №24) було вирішено: вивести ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ТВФ "Архсервіс" згідно поданої заяви про вихід шляхом внесення відповідних змін до Статуту та його державної реєстрації; виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна пропорційно частці 19,364% в статутному капіталі Товариства в грошовій формі (грошовими коштами); повернути (виплатити) ОСОБА_1 внесений до статутного капіталу внесок грошовими коштами в розмірі 25560,48 грн.
Згідно повідомлення ТОВ ТВФ "Архсервіс" за №6 від 29.03.2017 року 23 березня 2017 року відбулися загальні збори учасників (протокол №25), які затвердили річний звіт (фінансовий звіт) за 2016 рік та відповідні розрахунки; виходячи з фінансового звіту додатку 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" від 31.12.2016 розмір частки, що підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 39 469,48 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн. 48 коп.).
Після отримання повідомлення ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ ТВФ "Архсервіс" із заявою, у якій повторно просив виділити в натурі 42.81 кв.м. адміністративного приміщення площею 221.1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, або ж виплатити їх дійсну (ринкову) вартість.
Згідно поштового повідомлення зазначене звернення ТОВ ТВФ "Архсервіс" було отримане 28.04.2017 року, однак станом на 02.06.2017 року відповіді на нього ОСОБА_1 не отримав.
Оскільки згоди на повернення свого вкладу в натуральній формі від ТОВ ТВФ "Архсервіс" Позивач не отримав, з розміром виплати визначеним Товариством не погодився, тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з вимогою про стягнення дійсної вартості майна, пропорційно частці у статутному капіталі Товариства.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про господарські товариства", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.
Порядок організації та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю визначається Господарським кодексом України, зокрема, відповідно до ч.3 ст.80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтями 116 ЦК України та 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.
Частинами першою та другою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
У відповідності до п.5.1.6 Статуту ТОВ ТВФ "Архсервіс" порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді (капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент виходу Позивача зі складу учасників Товариства) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув виплачується належна йому частка прибутку одержаного товариством в даному році, до моменту його виходу.
Згідно з частиною третьою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на дату виходу) спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі N925/1165/14.
З огляду на вищезазначене та враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі N925/1165/14, суд першої інстанцій при вирішенні цього спору, дійшов обґрунтованого висновку, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об'єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 12 липня 2017 року за клопотанням позивача призначено у справі №918/416/17 судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
02.05.2018 до Господарського суду Рівненської області з Волинського відділення Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 918/416/17 та висновок експерта № 8879 від 17.04.2018 року, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю документів підтвердити документально розрахунок частини вартості майна товариства, з урахуванням його балансової та ринкової вартості, пропорційно частині ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства станом на 12.01.2016 не надається можливим. Разом з тим, дослідивши в обсязі поданих документів, розрахунок частини вартості майна товариства, з урахуванням його балансової вартості, пропорційно частині ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства зроблено висновок, що документально підтверджується в розмірі 40858,00 грн. станом на 31.12.2015.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 липня 2018 року призначено у справі №918/416/17 повторну судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Відповідно до Висновку експерта №8787-8791 від 29 березня 2019 року ринкова вартість рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробничої фірми "Архсервіс", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, станом на 31.12.2016 року могла становити 41895,00 грн. (сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять грн.).
Відповідно до Висновку експертів №8786 від 25 квітня 2019 року ринкова вартість нерухомого майна: приміщення підвалу (частина), 1-го поверху (частина) та 5-го поверху, загальною площею 221,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю творчо-виробничої фірми "Архсервіс" станом на 31.12.2016 року після виходу ОСОБА_1 з цього Товариства, становить: 2220000,00 грн. (два мільйони двісті двадцять тисяч гривень).
Відповідно до Висновку експерта №8626 від 26 квітня 2019 року грошова вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробничої фірми "Архсервіс" (м.Рівне, вул.Чорновола, 66, ЄДРПОУ 31258887) пропорційна частці ОСОБА_1 в статутному капіталі цього Товариства, з врахуванням ринкової вартості майна Товариства станом на 31.12.2016 становить 425 194, 7 грн..
Таким чином, з огляду на вищезазначене, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності розрахунку експертів, чи доказів пов'язаних з їх недостатньою професійною кваліфікацією, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробничої фірми "Архсервіс" (м.Рівне, вул.Чорновола, 66, ЄДРПОУ 31258887), йому підлягає виплаті вартість частини майна цього Товариства пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі в сумі 425194 (чотириста двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 70 коп., яка підтверджена висновками експертиз та поясненнями експертів.
Щодо клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи, колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ст.107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.
Додаткова та повторна експертизи призначаються у випадках, коли наданий первісний висновок є неповним або неякісним, а також при наявності сумнівів у правильності висновку експерта, зокрема, необґрунтованість, суперечить з іншими матеріалами справи, тощо.
Окрім того, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. В іншому випадку це є затягуванням справи (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №910/4292/13.).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТВФ "Архсервіс" подало до суду клопотаннями про виклик судових експертів, а згодом про надання ними письмових пояснень. Відповіді на поставлені ТОВ ТВФ "Архсервіс" питання були надані в поясненнях експерта Барабаш В.А. та експерта Трунової Н.Д. які підтвердили правильність своїх висновків (т.2. а.с. 94-96).
Наявність заперечень та сумнівів щодо висновків експерта не є безумовною підставою для проведення повторної експертизи, оскільки такі сумніви мають бути підтверджені та обґрунтовані доказами. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 18 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 912/3872/17.
З'ясувавши вищезазначені обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення норм, які регламентують порядок проведення експертизи; доводи експертів та їх пояснення відповідачем не спростовані; висновки експертів не визнано необґрунтованими чи такими, що суперечать іншим матеріалам справи, або викликають сумнів у їх правильності; між дослідницькими частинами та підсумковими висновками судових експертиз існує узгодженість.
Також, безпідставними є твердження ТОВ ТВФ "Архсервіс" про неналежність експертних висновків по даній справі, зокрема щодо дати визначення дійсної вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, оскільки відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства виплата вартості його частки провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Судом апеляційної інстанції звертається увага апелянта на те, що учаснику товариства при виході з нього, виплачується вартість майна яка відповідає вартості чистих активів товариста пропорційно до частки учасника.
Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.07.1999 N163, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 1999 року за N 499/3792, чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.
Проаналізувавши зміст висновків експертів вбачається, що визначення вартості чистих активів товариста пропорційно до частки учасника товариства, визначалась як різниця між підсумком активу балансу товариства та довгостроковими зобов'язаннями і забезпеченями; поточними зобов'язаннями і забезпеченями; зобов'язаннями, повязаними з необоротними активами, утримуваними для продажу та групами вибуття (т.2 а.с. 4-5).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма "Архсервіс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2019 у справі №918/416/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "24" грудня 2019 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.