Справа № 320/1662/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
23 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.02.2019 №Ф-163384-51 про сплату недоїмки в сумі 18276,72 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ГУ ДФС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-163384-51, якою контролюючий орган зобов'язав позивача погасити наявну у неї недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 18 276,72 грн.
07 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-163384-51, якою ОСОБА_1 зобов'язано погасити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 18 276,72 грн.
Не погоджуючись з вказаною вимогою з тих підстав, що ОСОБА_1 не є фізичною особою - підприємцем, отже й не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та, відповідно, прийняття вимоги до про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-163384-51.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.04.2010 № 2464 визначено вичерпний перелік платників єдиного соціального внеску.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
У силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Як було встановлено судом першої інстанції, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 в якості фізичної особи - підприємця не знайдено.
Крім того, записами з трудової книжки позивача підтверджується, що з 01 вересня 1995 року по 25 квітня 2002 року ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя початково-виховних класів Яготинської середньої школи № 2.
Долучений відповідачем до матеріалів справи витяг з інтегрованої картки платника податків за 2018 рік колегія суддів вважає не належним доказом того, що позивач має статус фізичної особи-підприємця, оскільки офіційним засвідченням факту набуття особою даного статусу є державна реєстрація фізичних осіб підприємців, відомості, про яку підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та вважаються достовірними.
ІКП містить лише інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Отже, зазначеними обставинами, спростовуються доводи відповідача про здійснення позивачем підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця.
відповідно до приписів п. 2 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року №276 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року №125), яке було чинним станом на 07.02.1997 (дату, як стверджує відповідач, реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця) державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті Ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Відповідно до п. 9 наведеного Положення, орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі обліку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. За наявності всіх документів, зазначених у пунктах 4 - 6 цього Положення, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів з дати надходження цих документів зобов'язаний провести державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво за зразком додатка №3 (для юридичної особи) або додатка №4 (для фізичної особи) та один примірник установчих документів з відповідною відміткою органу державної реєстрації (для юридичної особи).
Відповідачем не надано копії свідоцтва відповідного зразка, яке б свідчило про реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця.
Таким чином, оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність та не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у неї відсутній обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем, що обрала спрощену систему оподаткування.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Державна фіскальна служба України рішенням від 01.07.2019 за №29845/6/99-99-11-05-02-25 визнала сформовану ГУ ДФС у Київській області вимогу на ім'я ОСОБА_1 від 10.05.2019 № Ф-163384-51 скасованою та відкликаною. Даним рішенням ДФС України визнала відсутність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця.
Крім того, ДФС України зобов'язала ГУ ДФС у Київській області привести відповідні облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника податків згідно вимог чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.