Справа № 466/3661/19
“13“ грудня 2019 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
секретар БАЛКОВИЙ Н.Д.
за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Шевченківський відділ Головного управління державної міграційної служби (м.Львів, вул.Донецька, 3) про виселення з квартири та зняття з реєстрації, -
ОСОБА_1 06.05.2019 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 разом з членами сім'ї, як тимчасових мешканців без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 23.02.1995 року на підставі розпорядження №28 спільного Українсько-Швейцарського акціонерного товариства «Весна» вона отримала квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2005 року та Витягу з державного реєстру права власності на нерухоме майно № 6889264 від 31.03.2005 року дана квартира приватизована, перебуває у її приватній власності.
Згідно довідки ЛКП «Тополя-406» з місця проживання про склад сім'ї і прописку, в квартирі АДРЕСА_2 крім позивачки зареєстрована та проживає - ОСОБА_4 , відповідачка по справі.
Зазначає, що ОСОБА_4 , як свою внучку, погодилась тимчасово зареєструвати в своїй квартирі в якості піднаймача і дозволила їй тимчасово проживати, оскільки остання свою квартиру продала.
У зв'язку із зміною життєвих обставин, зокрема погіршення стану здоров'я її та чоловіка, позивачка має намір переїхати на постійне місце проживання у вказану квартиру.
На протязі двох останніх років позивачка просить відповідачку звільнити квартиру і знятися з реєстрації, але вона не реагує, продовжує самоправно проживати в квартирі разом зі своїм чоловіком. Крім цього, ОСОБА_4 поміняла замки на вхідних дверях і не впускає позивачку до квартири.
Оскільки договору найму житла вона з ОСОБА_4 не укладала, вважає, що права проживати у її квартирі ОСОБА_4 з членами своєї сім'ї не має, як тимчасові мешканці вони мають звільнити самоправно заняту квартиру.
Вважає, що такими самоправними діями ОСОБА_4 фактично позбавила її права власності на квартиру, тому звернулась в суд з цим позовом. Просить виселити відповідачку з квартири на підставі ст..ст.99,116,158 ЖК України, ст..ст.16,391 ЦК України.
20.06.2019 року представник відповідачки подав відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги відповідачка заперечує у повному обсязі. ОСОБА_4 є внучкою позивачки. Протягом кількох років проживала разом з позивачкою, доглядала за чоловіком останньої, вела разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільне господарство. Таким чином є членом сім'ї позивача і саме як член сім'ї позивача була вселена до квартири ІНФОРМАЦІЯ_1 року. При чому вселилася не одна, а з членами сім'ї , а зокрема з чоловіком та малолітньою донькою ОСОБА_6 , 2013 року народження. Жодних вимог про виселення від позивача до відповідача не надходило, про що свідчить відсутність жодних доказів долучених до позовної заяви про вимогу звільнити квартиру. ОСОБА_4 несе витрати з утримання квартири. Тому підстави для виселення на момент пред'явлення позову відповідача з членами сім'ї відсутні. Жодних доказів про створення перешкод у користуванні житлом позивач не надає. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.
20.08.2019 року позивачка подала відповідь на відзив, в якій вказала, що правових підстав проживання ОСОБА_4 у її квартирі немає. Ствердила, що ОСОБА_4 ніколи з нею спільно не проживала, у них не було спільного побуту, взаємних прав та обов'язків, тому вона не біла і не є членом її сім'ї. Оскільки відповідачка змінила замки в квартирі, позивачці не відомо хто саме і скільки осіб проживають без реєстрації в її квартирі. Посилання представника відповідачки, що вона та її чоловік не мають іншого житла на праві приватної власності, а тому їм нікуди переселятися немає жодного значення для справи.
В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні тим, що вказані у позові та відповіді на відзив. Просили цей позов задовольнити.
Представник відповідачки в судовому засіданні заперечив проти позову в повному обсязі. Дав пояснення про те, що перешкод позивачці в користуванні квартирою АДРЕСА_2 відповідачка не чинить. Відповідачка з сім'єю проживає в даній квартирі на законних підставах як член сім'ї власника. Більше того, у 2019 році дитина відповідачки досягла шестирічного віку, а тому виникла необхідність у визначенні школи для навчання. ОСОБА_6 зарахована до СЗШ № 54, до якої належать мешканці вулиці Лінкольна. Обов'язковою умовою зарахування до навчального закладу є реєстрація дитини за адресою, яка належить до тієї чи іншої школи. Тому 07.06.2019 року дитина відповідачки була зареєстрована в цій квартирі. Просив у позові відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Суд вважає за можливе вирішити спір у його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін по справі та показання свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.03.2005 року та згідно Витягу з державного реєстру права власності на нерухоме майно № 6889264 від 31.03.2005 року квартира АДРЕСА_2 перебуває у приватній власності позивачки ОСОБА_1 .
Згідно довідки ЛКП «Тополя-406» з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 18.04.2019. в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано двоє осіб: з 13.02.1995року ОСОБА_7 (власник) та з 23.07.2013 року ОСОБА_4 .
Слід зробити висновок, що реєстрація відповідачки ОСОБА_4 , яка є внучкою позивачки, проведено у 2013р. на законних підставах зі згоди позивачки і не оспорюється.
На час розгляду справи судом надано довідку ЛКП «Тополя-406» від 28.10.2019р. згідно якої у спірній квартирі зареєстровані з 13.02.1995року ОСОБА_7 (власник), з 23.07.2013 року ОСОБА_4 , з 07.06.2019р. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.07.2019р. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Проте, у позові ОСОБА_1 не вказала кого саме, крім відповідачки, вона просить виселити з квартири. Позовних вимог не уточнила.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідачка є тимчасовим мешканцем і підлягає виселенню на підставі ст.99 ЖК України.
Однак, немає підстав для висновку про те, що ОСОБА_4 є тимчасовим мешканцем і відповідно до ч.1 ст.99 ЖК України самостійного права на займане жиле приміщення не набула.
Також відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 самоправно зайняла житлове приміщення у спірній квартирі, оскільки вона зареєстрована та вселилася у цю квартиру на законних підставах і зі згоди власниці житла. Виселяти її з квартири згідно ст.116 ЖК України підстав немає.
В судовому засіданні за клопотанням позивача були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які зазначили, що відповідачка жодним чином не допомагала позивачці, майже не провідувала позивачку за місцем ї фактичного проживання, у квартиру АДРЕСА_2 не пускає, поміняла замки від вхідних дверей і не надає ключі.
Проте, зазначені обставини не можуть слугувати підставою для виселення відповідачки з квартири.
Статтею 47 Конституції України, закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частина 4 статті 9 ЖК України передбачає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Всебічно та повно дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що заявлений позов про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 є безпідставним та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Шевченківський відділ Головного управління державної міграційної служби (м.Львів, вул.Донецька, 3) про виселення з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 разом з членами сім'ї як тимчасових мешканців без надання іншого житла та зняття з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.12.2019 року.
Суддя Н. Л. Луців-Шумська