Справа № 464/2160/19
пр.№ 2/464/1075/19
19.12.2019 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
суддя Тімченко О.В.
секретар судового засідання Мерза Д.С.
справа № 464/2160/19
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування
вимоги: позбавлення батьківських прав
представники учасників справи:
третьої особи - ОСОБА_3 .
Обставини справи
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 11.05.19. позов прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24.09.19. підготовче провадження у справі закрите та останню призначено до судового розгляду.
Під час судового засідання позивача позов підтримала в повному обсязі, з мотивів та підстав, викладених у ньому, зазначивши, що востаннє відповідач бачив і цікавився дитиною у вересні 2017 року, після чого самоусунувся від виконання батьківських обов*язків.
Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з*явився, про поважність неявки до суду не заявив, позову не заперечив, не скористався і правом надання відзиву на такий. З урахуванням наведеного та думки позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Представник третьої особи під час позов та висновок органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації від 27.0.3.19. № 2608-1384. підтримав, просив позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.
Обставини, встановлені судом та мотиви
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов*язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв*язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідно до Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами 2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов*язків по вихованню дитини.
За змістом наведених правових норм ухилення від виконання зобов'язань батьків по вихованню дитини означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків, коли особа має реальну можливість виконати їх, але не вчиняє відповідних дій.
Під час розгляду справи судом встановлено, що сторони, шлюб між якими розірвано відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 20.05.16., є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.10.14.
Відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 06.06.17. відповідач зобов*язаний сплачувати позивачеві аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісяця, починаючи з 24.04.17., і до досягнення дитиною повноліття. Згідно з довідкою Сихівського ВДВС міста Львів ГТУЮ у Львівській області від 25.01.19. № 43211 заборгованість по аліментам за відповідачем на 01.01.19. становить 21000 грн., яка на день розгляду справи, як ствердила позивач, зросла.
Відповідач після розірвання шлюбу сином не займався, не приймав участі у його вихованні, утриманні чи догляді, а у вересні 2017 року взагалі востаннє бачив сина.
Як ствердила позивач жодних перешкод у виконанні відповідачем покладених на нього батьківських обов*язків останньому вона не чинила.
Це підтвердили і допитані в суді свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , хресні батьки малолітнього ОСОБА_4 , зазначивши, що востаннє відповідач бачив дитину влітку 2017 року, відтоді дитиною не цікавиться, не допомагає ні матеріальні, ні морально, ні духовно; не бачиться з нею, незважаючи на неодноразові їх прохання, адже дитина повинна мати батька; ні з заявами, ні зі скаргами до них чи у будь-які органи відповідач з приводу якихось перешкод щодо дитини не звертався. Крім того свідок ОСОБА_6 ствердила, що Данило не те, що не згадує про відповідача (який не свідомий як особистість, ніколи не хотів змінитись заради дитини, ніколи їй не допомагав, а любов до неї була лише на словах), дитина просто його навіть не пам*ятає.
Дитина ОСОБА_4 зареєстрований і проживає разом з матір*ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними довідки ЛКП «Магістральне», яка і виконує обов'язки щодо його виховання, утримання та розвитку.
Згідно з висновком Франківської районної адміністрації ЛМР, як органу опіки та піклування, № 2608-1384 від 27.03.19. комісія з питань захисту прав дитини, на засідання якої відповідач повторно не з*явився, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв*язку із свідомим ухилянням останнього від виконання батьківських обов*язків.
Таким чином судом встановлено, що відповідач з 2017 року самоусунувся від батьківських обов*язків та ухиляється від їх виконання, оскільки не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною, що необхідне для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для її розвитку.
Встановлені у даній справі обставини беззаперечно підтверджують навмисне, свідоме ухилення відповідачем від виконання обов'язків по вихованню сина.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Саме він підлягає застосуванню до відповідача, який байдужий до вирішення спірного питання з огляду на неявки як до органу опіки та піклування, так і до суду, з урахуванням повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Відтак позов є підставним і обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Судові витрати
Питання судових витрат підлягає вирішенню в порядку ст.ст.141, 142 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,
позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
Третя особа Франківська районна адміністрація ЛМР, м.Львів, вул.Чупринки,85.
Повний текст рішення виготовлено 24.12.19.
Суддя О.В.Тімченко