Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №813/3646/14
адміністративне провадження №К/9901/8677/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 (головуючий судді: Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 ( головуючий суддя: Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №813/3646/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630» до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним і скасування рішення,-
20.05.2014 Публічне акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство - 14631» (далі - позивач, ПАТ «АТП - 14630») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач, Фонд), в якому просило визнати протиправним і скасувати рішення від 08.04.2014 № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині повернення 4284,00 грн вартості наданої соціальної послуги та нарахування 2142,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на основі відповідної заяви застрахованої особи та медичної довідки виділив 10.12.2012 застрахованій особі - водію ОСОБА_1 путівку. ОСОБА_1 здійснив часткову оплату путівки в розмірі 1071 грн, що становить 20% вартості путівки і ця сума була вчасно зарахована позивачем на транзитний рахунок відповідача. Застрахована особа використала путівку, про що свідчить заповнений лікувальним закладом зворотній талон до путівки № 036754. Вважає, що путівку № 036754 позивач одержав та виділив її конкретній застрахованій особі правомірно, застрахована особа скористалась належним чином правом на лікування згідно путівки та повністю оплатила ту частину вартості путівки, яку повинна була оплатити, і ці кошти були вчасно перераховані на транзитний рахунок відповідача. Отже, кошти відповідача використані згідно призначення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували, що оплата путівки із запізненням зумовлена перенесенням терміну дії путівки із 31.12.2012 на 07.12.2012 та дійшли до висновку, що застрахована особа належним чином скористалася правом на лікування згідно путівки, повністю оплатила ту частину вартості путівки, яку провинна була оплатити, і ці кошти були перераховані на транзитний рахунок відповідача.
Касаційна скаргу обґрунтована тим, що відповідача не було належним чином повідомлено про дату, час і місце апеляційного розгляду. Також скаржник стверджує, що позивачем видано путівку на санаторно-курортне лікування з порушенням пункту 4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12 (далі - Порядок №12), оскільки підприємство за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки, дану путівку застрахованій особі не мала права видавати.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 одночасно з початком роботи Верховного Суду набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
24.01.2018 цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду ( головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Саприкіна І.В.).
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Львівське АТП-14630» зареєстроване як страхувальник у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
30.11.2012 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови комісії Державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ПАТ «Львівське АТП-14630» з проханням надати путівку в санаторій «Шкло» на грудень місяць згідно медичної довідки від 29.11.2012 № 611-4/611.
За інформацією, зазначеною у витягу протоколу засідання комісії Державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.11.2012 № 11, комісією постановлено виділити санаторну путівку ОСОБА_1 на лікування в санаторій «Шкло» з 31.12.2012 згідно рекомендації медичної довідки для одержання путівки форми №070/о від 29.11.2012 № 611-4/611, з оплатою 20 % вартості путівки (1071,00 грн).
03.12.2012 ПАТ «Львівське АТП-14630» було отримано санаторно-курортну путівку №036754 від Львівської міської ВД ЛОВ ФСС з ТВП в ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» з датою заїзду 31.12.2012 по 20.01.2013, вартістю 5355,00 грн. Згідно листа підприємства від 03.12.2012 № 1415 дата заїзду по даній путівці за погодженням з санаторієм була перенесена з 31.12.2012 на 07.12.2012.
За інформацією зазначеною на зворотному боці талону до путівки та листа від 02.04.2014 № 251 ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло», працівник підприємства ОСОБА_1 перебував в санаторії на лікуванні по путівці № 036754 в термін з 07.12.2012 по 27.12.2012.
Дана путівка була видана підприємством застрахованій особі 06.12.2012, про що свідчить бланк путівки з печаткою підприємства.
За даними квитанції до прибуткового касового ордера № 1183 часткова вартість за путівку в сумі 1071 грн. 00 коп. була внесена в касу підприємства 10.12.2012.
Судами також встановлено, що з 24.03.2014 по 28.03.2014 головним спеціалістом Фонду Сарахманом І.П. проведено планову перевірку ПАТ «АТП - 14630» правильності нарахування та використання коштів Фонду за період з 01.01.2012 по 01.01.2014, за результатами якої складено Акт від 27.03.2014 № 62 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою виявлено порушення абзацу 3 пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі - Постанова №1266) та пункту 4.14 Порядку №12.
На підставі Акта перевірки відповідачем 08.04.2014 прийнято рішення № 55 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі- рішення №55), згідно якого неправомірно витрачена позивачем сума страхових коштів склала 7305,48 грн та відповідно до статті 30 Закону України від 18.01.2001 №2240 - ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон №2240) накладено штраф за порушення порядку використання страхових коштів в сумі 3652,74 грн. Загальна сума фінансових санкцій склала 10 958,22 грн.
14.04.2014 ПАТ «Львівське АТП - 14630» оскаржило рішення від 08.04.2014 № 55 до виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду, в частині що стосується коштів у розмірі 4284,00 грн вартості путівки, які підлягають перерахуванню в Фонд, та нарахування 2142,00 грн штрафу за порушення пункту 4.14 Порядку № 12.
За результатами розгляду скарги виконавча дирекція Львівського обласного відділення Фонду 05.05.2014 прийняла рішення № 2, згідно якого відмовила в задоволенні даної скарги.
Не погоджуючись з рішенням відповідача від 08.04.2014 №55 в частині що стосується коштів у розмірі 4284,00 грн. вартості путівки, які підлягають перерахуванню в Фонд, та нарахування 2142,00 грн. штрафу за порушення пункту 4.14 Порядку № 12, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно частин першої та другої статті 47 Закону №2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
Відповідно до частини третьої статті 50 Закону № 2240 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб). Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 12 рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма № 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.1999 № 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)») (далі - медична довідка).
Пунктами 4.9 та 4.11. Порядку № 12 встановлено, що комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про виділення путівки (путівок) згідно з медичними показаннями для спільного санаторно-курортного лікування чоловіка, дружини, які працюють на цьому підприємстві та перебувають у шлюбі, або їх дітей віком від 4 до 18 років, у тому числі для члена сім'ї (дружини або чоловіка), який працює на іншому підприємстві і є застрахованою особою, та члена сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання.
Згідно із пунктом 4.2. Порядку № 12 відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.
Пунктом 4.13 зазначеного Порядку встановлено, що часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.
Відповідно до пункту 4.14. Порядку №12, за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.
Відповідно до пункту 6.2 Порядку №12 сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.
Згідно частини першої статті 30 Закону № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 % такої суми.
Так судами попередніх інстанцій встановлено, що працівнику ВАТ «АТП - 14630» ОСОБА_1 згідно рекомендації медичної довідки для одержання путівки форми № 070/о від 29.11.2012 року № 611-4/611 була видана путівка 06.12.2012, про що свідчить бланк путівки з печаткою підприємства.
За інформацією квитанції до прибуткового касового ордера № 1183 часткова вартість за путівку в сумі 1071,00 грн. була внесена в касу підприємства 10.12.2012.
За даними зворотного талону до цієї путівки видно, що ОСОБА_1 перебував в санаторії на лікуванні по путівці № 036754 в термін з 07.12.2012 по 27.12.2012, тобто, оплата здійснена після видачі такої путівки.
Проте, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо врахування твердження позивача про те, що оплата путівки із запізненням зумовлена перенесенням терміну дії путівки із 31.12.2012 на 07.12.2012.
Також судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги те, що застрахована особа належним чином скористалась правом на лікування згідно путівки, повністю оплатила ту частину вартості путівки, яку повинна була оплатити, і ці кошти були перераховані на транзитний рахунок відповідача.
З урахуванням встановлених судами обставин в межах спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що хоча позивачем і був порушений порядок видачі (отримання) застрахованою особою санаторно-курортної путівки, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, однак саме порушення порядку використання страхових коштів відсутнє.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08.04.2014 № 55 в частині зобов'язання повернути 4284,00 грн вартості наданої соціальної послуги та нарахування 2142,00 грн штрафу.
Колегія суддів Верховного Суду не приймає до увагу доводи Фонду щодо неналежного повідомлення відповідача про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, як на підставу скасування судових рішень, з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 38 КАС України (у редакції чинній, на час повідомлення відповідача про судове засідання) суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що суб'єкта владних повноважень було повідомлено про судове засідання 17.12.2015 шляхом направлення повістки на офіційну електрону адресу та згідно роздрукування звіту успішно доставлене. За відсутності підтвердження від суб'єкта владних повноважень протягом двох днів, секретарем судового засідання складено довідку, що є достатнім доказом належного повідомлення.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Отже, за змістом вищенаведених норм неприбуття суб'єкта владних повноважень у судове засідання належне чином повідомлення про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення повістки на офіційну електронну адресу, не перешкоджало судовому розгляду.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 у справі №813/3646/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
А.А. Єзеров
І.В. Саприкіна