Справа № 182/2881/17
Провадження № 2/0182/20/2019
09.12.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого суддіРибакової В.В.
при секретаріЗатуливітер Н.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат, який уточнювала (а.с.2-4,25-27,79) та просить суд визнати борг в сумі 7000,00 доларів США спільним боргом подружжя та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 1/2 частину витрат на погашення боргу в сумі 3500 доларів США, що в еквіваленті на час уточнення позовних вимог складає 96 962,95 грн. та 1/2 частину витрат на купівлю будівельних матеріалів та ремонтні роботи на загальну суму 27 070,00 грн.; також стягнути сплачений нею судовий збір.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_3 , зареєстрованого 18.12.2009 року, був придбаний будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за 86 000,00 грн., з них 48 273,00 грн., вартість самого будинку. Угода купівлі-продажу будинку була оформлена 02.12.2011 року на її ім'я. Кошти на купівлю будинку були взяті нею у борг у родини ОСОБА_5 , а саме 4000,00 доларів США були отримані у ОСОБА_6 , та 3000,00 доларів США у ОСОБА_7 , тобто загалом 7000,00 доларів США.
За час спільного проживання з ОСОБА_3 вони не змогли віддати позичені кошти, які були отримані на купівлю будинку. Після припинення шлюбних відносин з відповідачем вона особистими зусиллями почала поступова віддавати борг, який остаточно повернула у 2015 році, про що було складено відповідні розписки. Відповідач не приймав участі у поверненні коштів отриманих борг під час шлюбу, тому вона була вимушена власними зусиллями поступово виплатити всю суму боргу. При цьому, за усною домовленістю з ОСОБА_3 , через те, що вона сплатила всі борги, він не мав претендувати на частину придбаного будинку. Зазначає, що відповідач дізнався про те, що вона сплачує борг, який був отриманий для придбання вищезазначеного житлового будинку та звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 15.11.2016 року апеляційний суд Дніпропетровської області відхилив її апеляційну скаргу, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року залишив без змін.
Через це вважає, що борг в сумі 7000,00 доларів США повинен бути поділений між нею та відповідачем, але оскільки вона вже сплатила всю суму боргу, тому має право на компенсацію половини сплаченої суми боргу, тобто 3500,00 доларів США. Крім того, після припинення шлюбних відносин з відповідачем, вона здійснила ремонтні роботи в будинку та прибудинкових приміщеннях, а саме закладалась стіна, встановлювалась електрика, здійснювалась установка дверей, відбувалась заміна даху. Вона особисто придбала будівельні матеріали та оплатила роботу на загальну суму 54 140,00 грн., яка складається з витрат на виконання ремонтних робіт - 13 000,00 грн. та 41 140,00 грн. - купівля будівельних матеріалів. Згідно оцінки КП «Нікопольське МБТІ» вартість будинку станом на 21.08.2015 року становить 142 087,00 грн., що вказує на збільшення вартості майна, зокрема за рахунок виконаних ремонтних робіт. Відповідач добровільно не несе витрати по утриманню належного йому майна, а зволікання у ремонті будинку та підсобних приміщень призвело б до погіршення їх стану та руйнації. На підставі викладено позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 11.07.2017 року відкрито провадження по справі на підставі ст.122 ЦПК України (в редакції, що діяла на той час).
У матеріалах справи наявні заперечення відповідача на позов (а.с.42-43), згідно яких про отримання в борг у сім'ї ОСОБА_5 7000,00 доларів США йому не відомо, позивач про це його не повідомляла, будь-яких його розписок про це немає. Вказав, що усної домовленості між ним та позивачем щодо сплати нею боргів, та що він у такому разі не буде претендувати на 1/2 частину будинку не було. Просить в позові відмовити.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.
Згідно п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Представник позивача у судовому засіданні обставини викладені в позові та позовні вимоги підтримав.
Позивач у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі. Під час розгляду справи позивач обставини та вимоги позову підтримала, наполягала на заявлених вимогах.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пославшись на безпідставність та недоведеність. Зазначила, що в розписках не зазначено мета позики, а також в них відсутній підпис відповідача. Також просила врахувати те, що на даний час курс долара США значно менший ніж на момент подачі позову.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі. Під час розгляду справи проти позову заперечував. У судовому засіданні 11.02.2019 року пояснив, що всі гроші були його, оскільки ним була продана квартира за 20 000,00 доларів США, ніяких коштів ніхто не позичав, у зв'язку з цим, вважає, що розписки не відповідають дійсності. Зазначає, що він не був присутнім під час написання позивачем боргових розписок, оскільки вона йому нічого не казала про позику. Також зазначає, що придбали будинок у грудні 2011 року приблизно за 11 000,00 доларів США або 12 000 доларів США. Земельна ділянка на якій розташований спірний житловий будинок оформлена не була, спочатку її оформили на власника, а потім на позивача. Вказав, що після оформлення вказаного житлового будинку на дружину вони позичали грошові кошти в сумі 1000,00 доларів США у його тітки та 1000,00 долів США у його рідної сестри. Інші кошти були їх власні. Грошові кошти, які брали у його сестри в сумі 1000,00 доларів США вони повернули з позивачем коли проживали разом, а кошти які їм дала його тітка не повертали, оскільки це був її дарунок. У родини ОСОБА_5 кошти ніколи не позичали, на даний час вони доводяться сватами позивачу, а на той час були просто їх знайомі. З родиною ОСОБА_5 в них були нормалі відносини. ОСОБА_6 допомагав їм з проведенням електропроводки у будинок. Відповідач займався іншими ремонтними роботами у дворі (робив паркан, ставив туалет, душ, бетонували подвір'я), а ОСОБА_5 виводив розетку на вулицю. Також відповідач винаймав інших працівників для виконання ремонтних робіт. Разом з позивачем вони купували цеглу, цемент, пісок, відсів, шифер, матеріал для паркану (сітка рабиця), шлакоблок для зливної ями, кахель, однак в якій кількості та коли він не пам'ятає, а також бочку для душу, кондиціонер. В якому стані будинок на даний час йому не відомо. Приблизно з 2013-2014 років він не має доступу до спірного житлового будинку та з того часу в ньому не проживає, оскільки позивач перешкоджає його проживанню в ньому.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Вислухавши представників сторін, беручі до уваги надані сторонами пояснення, опитавши свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За вимогами ст.ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 18.12.2009 року, який був розірваний на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 року (а.с.9), яке набуло чинності 15.11.2015 року. Вказаним рішенням суду встановлено, що з січня 2014 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства; до жовтня 2014 року ОСОБА_3 навідувався до позивача забрати свої особисті речі, однак шлюбні відносини та ведення спільного господарства сторони на поновлювали; з січня 2014 року сторони припинили спільне проживання та ведення спільного господарства та з того часу кожен з подружжя живе своїм життям.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року постановленим у справі № 182/6521/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яке набуло чинності 22.03.2017 року (а.с.119-121) встановлено, що сторони 02.12.2011 року, перебуваючи в шлюбі, придбали житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 86 000,00 грн. Встановлено, що наявність наданих ОСОБА_1 боргових розписок для придбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 свідчать про наявність зобов'язань, які виникли в інтересах сім'ї в період шлюбу, а тому суд дійшов висновку, що зазначений будинок був придбаний подружжям в інтересах сім'ї, для спільного проживання та за кошти подружжя. Посилання ОСОБА_1 на понесені нею особисто витрати на ремонтні роботи в будинку після припинення шлюбних відносин суд не бере до уваги, оскільки зазначенні обставини не є предметом розгляду у даній справі. Вказаним рішенням позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково та визнано за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , залишено 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_1 .
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 10.10.2011 року, ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_6 гроші в сумі 4000,00 доларів США для придбання будинку, які зобов'язалася повернути на вимогу (а.с.107 - оригінал розписки).
Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 20.10.2011 року, ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 3000,00 доларів США для придбання будинку, які зобов'язалася повернути на першу вимогу (а.с.108 - оригінал розписки).
Відповідач дійсність вказаних розписок не визнав, однак доказів протилежного суду не представив, клопотання про призначення судом експертизи не заявляв.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (на теперішній час свати позивача), кожний окремо, підтвердили, що у них дійсно восени 2011 року були взяті в борг для придбання сторонами спірного будинку спочатку 4000,00 доларів США у ОСОБА_6 , а потім 3000,00 доларів США у ОСОБА_7 , про що ним були написані розписки ОСОБА_1 , так як вони їй довіряли. Вказали, що сторони пояснювали це тим, що у них були проблеми з грошима, хтось їм не віддав борг. Гроші вони брали в борг десь на рік. Повертала гроші ОСОБА_1 : 3000,00 доларів США у 2014 році та 4000,00 доларів США у 2015 році і вони повернули їй розписки. ОСОБА_3 гроші не повертав. Вказані свідки, а також свідок ОСОБА_8 (на теперішній час зять позивача) пояснили, що під час отримання позики як 4000,00 доларів США так і 3000,00 доларів США був присутній чоловік позивача ОСОБА_3 , при ньому перераховували гроші.
Згідно архіву валютних курсів, на 02.12.2011 року (дата придбання будинку) курс долара США дорівнював 7,9899 грн.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про надання права на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Після припинення шлюбних відносин з відповідачем позивач віддавала борг.
10.05.2014 року позивачем були повернуті кошти у розмірі 3000,00 доларів США ОСОБА_7 , що підтверджується відповідною розпискою (а.с.110-оригінал розписки) та 02.07.2015 року кошти в сумі 4000,00 доларів США повернуті ОСОБА_6 , що також, підтверджується розпискою (а.с.109 - оригінал розписки). Викладене підтвердилося в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Згідно ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.ч.1,2 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідач не довів у судовому засіданні, що грошові кошти за вказаним вище розписками позивач отримувала без його згоди. До суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди відповідач не звертався, доказів такого суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що гроші, які були отримані в борг за розписками від імені ОСОБА_1 : у ОСОБА_6 в сумі 4000,00 доларів США та у ОСОБА_7 в розмірі 3000,00 доларів США були одержані за згодою відповідача який був присутнім при передачі грошей, одержані в інтересах сім'ї для придбання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.11-15,83-91) та підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , будинок потребував ремонту, після припинення шлюбних відносин з відповідачем ОСОБА_1 здійснила ремонтні роботи в будинку та прибудинкових приміщеннях.
Будівельні матеріали для проведення ремонтних робіт купувала ОСОБА_1 за власний рахунок, що підтверджується копіями видаткових накладних та квитанцій (а.с.11-15) на загальну суму 41 1400,90 грн. Однак, позивачем в позові зазначено суму на придбання будівельних матеріалів в розмірі 41 1400,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
Також в матеріалах справи наявні розписки ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про отримання коштів за виконані ними ремонтні роботи (а.с.112,113,114,115) на загальну суму 13000,00 грн., що також підтвердилося в судовому засіданні ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , допитаними в якості свідків. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що у 2015 році по АДРЕСА_1 проводилися ремонтні роботи. Оскільки вони з позивачем давно знайомі, вона попросила його привести в порядок будинок та господарські споруди. Він та ще два помічники перекривали дах в літній кухні, робили навіс, перестилали підлогу. Також були замінені двері на металеві, під навісом бетонували майданчик, доріжки, доробили туалет (клали плитку, кахель, бетонували підлогу). У душі також клали плитку, проводили електрику. В будинку були замінені вікна, утеплювалися стіни, поставлені нові вхідні двері. Зазначені ремонтні роботи були необхідні, оскільки будинок був старий (дах протікав,тріщини по стінах). В дворі з вулиці встановлювався паркан. Будівельні матеріали закупалися в міру необхідності (шлакоблок, цегла, шифер, цемент, пісок). За всі будівельні матеріали розраховувалася позивач ОСОБА_1 . Вищезазначені ремонтні роботи проводилися з травня по вересень. Про отримані кошти за проведену роботу він писав відповідні розписки. Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що він приймав безпосередню участь у проведенні ремонтних робіт в зазначеному будинку, проводив електрифікацію будинку та господарських будівель, за роботу з ним розрахувалася ОСОБА_1 , про що ним було написану розписку.
При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об'єктів: а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо); в) боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Враховуючи те, що позивач в повному обсязі сплатила борг, суд вважає її вимоги щодо відшкодування частини боргу та вартості витрат понесених купівлю будівельних матеріалів та ремонтні роботи у вигляді грошової компенсації, такими що відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що позивач не позичала ніяких коштів, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та показаннями свідків. Будь яких інших доказів на підтвердження даних обставин у розумінні ст. 76 ЦПК України відповідачем суду надано не було.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Наявність наданих ОСОБА_1 боргових розписок свідчать про наявність зобов'язань, які виникли в інтересах сім'ї в період шлюбу.
Таким чином, суд вважає, що кошти отримані ОСОБА_1 в період шлюбу з ОСОБА_3 в сумі 7000,00 доларів США для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 є боргом подружжя.
Враховуючи те, що за відповідачем на підставі рішення Нікопольського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 року зареєстровано право власності визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , який був придбаний на кошти отримані в борг в період шлюбу, та приймаючи до уваги, що позивачем у даному будинку були проведені ремонтні роботи, які призвели до поліпшення житлових умов та за рахунок чого збільшилася його загальна вартість, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.
Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали ОСОБА_1 кошти в сумі еквівалентній 7 000 доларів США та приймаючи до уваги те, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, суд приходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню 1/2 частина витрат на погашення боргу, саме в сумі 83036,76 грн., що є еквівалентом 3500,00 доларів США (1/2 частина від загальної суми боргу), виходячи з офіційного курсу долара США по даним НБУ - 23,724789 грн. станом на день ухвалення рішення, тобто на 09.12.2019 року.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частина витрат на купівлю будівельних матеріалів і ремонтні роботи в сумі 27070, 00 грн., виходячи з такого розрахунку (41 1400,00 грн.:2=27070, 00 грн.).
В іншому слід відмовити.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1741,06 грн. (одна тисяча сімсот сорок одна грн. 06 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61,65,69,70 СК України, ст.ст.4,12,13,77-81,141,263,265 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат - задовольнити частково.
Визнати борг в сумі 7000 ,00 доларів США, що в еквіваленті на дату винесення рішення становить 166073,52 грн. (сто шістдесят шість тисяч сімдесят три грн. 52 коп.), спільним боргом подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину витрат на погашення суми боргу в сумі 83036,76 грн. (вісімдесят три тисячі тридцять шість грн. 76 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину витрат на купівлю будівельних матеріалів і ремонтні роботи в сумі 27070, 00 грн. (двадцять сім тисяч сімдесят грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1741,06 грн. (одна тисяча сімсот сорок одна грн. 06 коп.).
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В. В. Рибакова