Справа № 210/4238/19
Провадження № 2/210/1982/19
іменем України
"05" грудня 2019 р. м. Кривий Ріг
Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ступак С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї, -
Позивач ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Гузєва І.Г.) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г. зазначив, що з 28 січня 1983 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . 13 березня 1987 року з ОСОБА_2 під час його роботи на шахті ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда» стався нещасний випадок, про що був складений Акт про нещасний випадок на виробництві від 23 березня 1987 року, внаслідок отриманої травми ОСОБА_2 визнаний інвалідом І групи та встановлено втрату професійної працездатності в ступені 100 %. Позивач зазначає, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ОСОБА_2 виплачувались страхові виплати. ІНФОРМАЦІЯ_1 року чоловік Позивача, помер. Відповідно до довідки МСЕК при причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням бо трудовим каліцтвом від 18.01.2012 року смерть чоловіка Позивача пов'язана з трудовим каліцтвом. Позивач у позові зазначає, що вона як дружина померлого, після травмування чоловіка на виробництві, здійснювала догляд за ним, оскільки відповідно до рекомендації МСЕК він потребував постійного стороннього та медичного догляду. У зв'язку з чим, позивач була позбавлена можливості працювати, реалізувати себе за професією, отримувати заробітну плату. У зв'язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позов до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступника шахти ім. Артема Рудоуправління іменні Кірова ВО «Кривбасруда» та просила стягнути на її користь 384 200,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причинний зв'язок смерті якого пов'язано з трудовим каліцтвом.
Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Павленко В.В. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те що, ПАТ "АреслорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником шахти ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова. Так як право на отримання моральної шкоди виникло у позивача щодо підприємства, яке ліквідовано без правонаступництва, то виникає висновок про безпідставність позовних вимог. Вважає, що зазначена позивачем сума моральної шкоди заявлена всупереч вимогам розумності та справедливості та твердження позивача, які складають зміст позовної заяви не що інше, як припущення можливого розміру заподіяної позивачу шкоди, оскільки не підтверджуються жодними належними доказами.
Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.
При вирішенні питання про спричинення Позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Так судом встановлено, що Позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюб серії НОМЕР_1 від 28.01.1983 року (а.с.9).
Внаслідок нещасного випадку на виробництві, під час виконання трудових обов'язків на шахті імені Артема Рудоуправління імені Кірова, ОСОБА_2 отримав травму на виробництві, внаслідок якої був визнаний інвалідом І групи та йому було встановлено втрату професійної працездатності в ступені 100 %, про що складено Акт №4/3 про нещасний випадок (а.с. 14-18).
Згідно Свідоцтва про смерть виданого повторно Покровським районним у місті Кривому Розі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 21 червня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 10)
Відповідно до Довідки МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_2 від 18.01.2012 року, смерть ОСОБА_2 пов'язана з трудовим каліцтвом. (а.с.12-13)
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 цієї норми).
За ст.1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Отже, зобов'язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст.16 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За змістом статті 12 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 466 ЦК УРСР в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників.
Чоловік Позивача був травмований під час його роботи на шахті ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», що сторонами по справі не оскаржується.
В ході неодноразових реорганізацій правонаступником прав та обов'язків шахти Артем Рудоуправління ім. Кірова стало Публічне акціонерне товариство «АрселорМітта Кривий Ріг», дана обставини підтверджується наступним.
Так, у 1989 р. Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою - Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 р. Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 р. на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова.
30.03.2001р. Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001р. «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Як вбачається з вказаного наказу, на відповідну робочу комісію було покладено обов'язки щодо розгляду питань, пов'язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.
Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу станом на 01.04.2001р.
П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс КДГМК «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001р., які передаються до КДГМК «Криворіжсталь».
Відповідно до додатку № 1 до наказу № 165 від 19.04.2001р. «Укрупнений перелік об'єктів та виробничих потужностей РУ «ім. Кірова», що підлягають передачі на баланс КДГМК «Криворіжсталь»» шахта ім. Артема, на якій працював чоловік Позивача, відійшла до КДГМК «Криворіжсталь».
Більше того, згідно акту №1134 від 25.02.2002 року прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві особову справу ОСОБА_2 (чоловіка позивача) передано до Криворізького відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України Шахтоуправлінням по підземному видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь». Поряд з цим, слід зазначити, що на момент передачі вказаної справи до відділення Фонду соціального страхування, юридична особа, РУ ім. Кірова, зі складу якого виведено шахту ім. Артема (де травмувався чоловік позивача) та передано на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», не була ліквідована. (а.с.39-41)
Згідно ст.466 ЦК УРСР (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період створення Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда») в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників.
Також, згідно ст.37 ЦК УРСР при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов'язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов'язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов'язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.
Відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджених Постановою КМУ від 23 червня 1993 р. N 472 (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.
Отже, в комплексі проаналізувавши змістнаказу Державного комітету Промислової політики України №165 від 19.04.2001р. «Про подальшу реструктуризацію РУ «ім. Кірова»», акт прийому-передачі №1131 від 25.02.2002 року, вбачається, що КДГМК «Криворіжсталь» визначено, як страхувальника, що спричинив шкоду ОСОБА_2 , особову справу потерпілого ОСОБА_2 передано до органу ФССНВ уповноваженими особами КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є відповідач, вимоги законодавства, які регулювали відносини в сфері відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю працівника починаючи з моменту настання нещасного випадку ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що відповідач прийняв на себе обов'язок з відшкодування шкоди ОСОБА_2 , як працівнику якому завдано шкоду ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків - під час нещасного випадку 13.03.1987 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об'єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.
З огляду на встановлені фактичні обставини та сукупність досліджених судом доказів, матеріалами справи доведено правонаступництво відповідачем Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» усіх обов'язків щодо компенсації моральної шкоди спричиненої Рудоуправлінням ім. Кірова ВО «Кривбасруда». Саме зберігання та в подальшому передача особової справи потерпілого ОСОБА_2 до ВВДФССНВ, виплата щомісячних платежів потерплому через втрату працездатності доводить правонаступництво.
Також відповідач надав суду відомості з ЄДПРОУ про те, що ДП «Рудоуправління ім. Кірова» припинено без правонаступництва 20.09.2011р. Однак вказана обставина не має жодного відношення до даного спору, оскільки вказане рудоуправління реорганізовувалось, а частина його майна, в тому числі й шахта ім. Артема, перейшла до відповідача, який в цій частині і є правонаступником Рудоуправління ім. Кірова.
Таким чином, твердження представника Відповідача про те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником РУ ім. Кірова, до якої входила шахта ім. Артема, на якій працював чоловік позивача та помер, причинний зв'язок смерті якого пов'язано з трудовим каліцтвом,є необґрунтованим.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, виходячи із конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, яка залишилась без чоловіка одна з малолітньою дитиною, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв'язку зі смертю чоловіка, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили та виходячи із принципу диспозитивності сторін, суд вважає що визначений позивачем розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення моральна шкода у розмір 180 000,00 грн.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання Відповідача на те, що Позивачкою не доведено наявність моральних страждань, оскільки смерть рідної людини це не відновлювана втрата, що завжди спричиняє страждання та хвилювання.
Крім того, посилання Відповідача на те, що Позивачкою не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв'язку з втратою чоловіка, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для Позивачки внаслідок смерті чоловіка.
Враховуючи вище викладене суд вважає, що наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачеві з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Позивач ОСОБА_1 подала позов про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю працівника та визначила її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц.
Таким чином враховуючи, те що рішення ухвалено на користь ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 слід стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 546, 548, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст.247, 258-259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 суму моральної шкоди завданої смертю чоловіка, ОСОБА_2 , причинний зв'язок смерті якого пов'язано з трудовим каліцтвом, у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини позовуОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 1800 (одна тисяча вісімсот) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: С. В. Ступак