Справа № 174/1023/19
п/с 2-а/174/9/2019
23 грудня 2019 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Шарапової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в в місті Вільногірськ Дніпропетровської області, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника СРПП № 4 Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області капітана поліції Семенова Геннадія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника СРПП № 4 Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області капітана поліції Семенова Г.М. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначає, що 17.11.2019 року, близько 8.00 год. коли він на належному йому автомобілі, зупинився біля будинку № 29 по вул. Криничанська, в с. Кринички, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, до нього під'їхали на службовому автомобілі два працівника поліції. Коли він вийшов з належного йому автомобіля поліцейський ОСОБА_2 підійшов до нього, і заявив, що начебто він керував автомобілем будучі не пристебнутим ременем безпеки, на що він відповів, що якщо це так, то потрібно надати докази вказаного, на що ОСОБА_2 заявив, щоби він надав йому своє посвідчення водія. Він відповів ОСОБА_2 , що той повинний повідомити його у зв'язку з чім, конкретно, виникла необхідність у пред'явленні йому його посвідчення водія, на що ОСОБА_2 заявив, що він на його думку знаходжуся в стані алкогольного сп'яніння. Він погодився пройти тест за допомогою приладу вимірювальної техніки «Drager Alcotest», оскільки він взагалі не споживає алкогольні напої.
В приміщенні лікарні відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі , якою наклав на нього штраф в розмірі 425,00 грн. за вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом у вигляді автомобіля без включеного світла в режимі недостатньої видимості не пред'явив для перевірки посвідчення водія.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена з порушенням норм міжнародного законодавства та законодавства України, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, що йому не були пред'явлені докази порушення ним правил дорожнього рух, співробітники поліції підійшли до нього вже біля його будинку у с. Кринички, постанова складена була в лікарні у м. Вільногірську, коли співробітникам поліції надано було документи та водійське посвідчення, інші постанови не складались.
Відповідач, заперечуючи проти позову, пояснив, що співробітниками поліції здійснювалось патрулювання та вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується диском з відеозаписом на якому є факт правопорушення позивача, в подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши позивача та відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та диск доданий до матеріалів справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Як встановлено судом, предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яка прийнята відносно позивача.
Відтак, у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України за вибором позивача (за місцезнаходженням відповідача у м. Вільногірську).
17.11.2019 року начальником СРПП № 4 Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області, капітаном поліції Семеновим Геннадієм Михайловичем було винесено постанову серії ДП 18 № 367333 у справі про адміністративне правопорушення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425 грн. 00 коп. Винесення вказаної постанови мотивовано тим, що ОСОБА_1 , 17.11.2019 року о 07-35 год. по бул. Миру, в м. Вільногірську, керуючи транспортним засобом, BMW X5 днз НОМЕР_1 КІ не включив фари ближнього світла в режимі недостатньої видимості порушив правила та не пред'явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив вимоги п. 19.1а, п 2.1а Правил дорожнього руху України. Постанова складена відповідачем по вул. Устенко 72 (КП "ВІЛЬНОГІРСЬКА ЦМЛ" ДОР") у м. Вільногірську.
Судом з відеозапису реєстратора закріпленого на форменому одязі патрульного, встановлено, що не зафіксовано безумовний та очевидний факт порушення позивачем ПДР України, однак зафіксовано факт, що позивач на вимогу патрульного поліцейського, відповівши категоричною відмовою, не пред'явив посвідчення водія (п. 2.1 ПДР). В позові відзначено, що автомобіль, яким керував позивач зупинився на вул. Криничанській у с. Кринички та в подальшому позивача відвезли до приймального покою КП "ВІЛЬНОГІРСЬКА ЦМЛ" ДОР" у м. Вільногірську, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні. І вже на території лікарні було складено оскаржувану постанову, що також не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що побачив з вікна, як співробітники поліції посадили ОСОБА_1 в автомобіль і останній скаржився, що йому вивернули руку. Він вийшов на вулицю і після того, як ОСОБА_1 разом із співробітниками поліції поїхав у їх службовому автомобілі до лікарні, він взяв водійське посвідчення позивача, документи на автомобіль, інші документи та відвіз їх до міської лікарні, де відповідач відібрав їх у нього, вирвав із рук. Потім свідок був присутній при складанні оскаржуваної постанови біля прийомного покою лікарні у м. Вільногірську.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі та в інших випадках.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII. А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід обов'язково підкреслити, що, виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Тобто, згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, тощо.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до пункту 3 розділу V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853G Z, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
У чинній редакції ст. 258 КУпАП говориться так: "Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу". Тобто на місце, де було скоєно порушення ПДР.
В своїй поставові від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.
Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в тексті постанови по справі справа №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016) адміністративне провадження №К/9901/29775/18 зазначив, що якщо у постанові про накладення адмінправопорушення не вказано технічний засіб яким здійснений фото або відеозапис, то провадження підлягає закриття на підставі ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адмінправопорушення.
Судом в процесі розгляду справи на підставі пояснень сторін та свідка, вивчення тексту постанови, встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, а на території лікарні у м. Вільногірську, що не передбачено нормами діючого законодавства. Крім того, у даній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
У справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може згідно положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суддя доходить висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії серії ДП 18 № 367333 від 17.11.2019 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню. За наслідками розгляду справу про адміністративне правопорушення слід закрити. В задоволенні позову в частині визнання постанови незаконною слід відмовити, оскільки ця вимога позивача не ґрунтується на положеннях діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11, 139, 242, 245, 246, 286 КАС України, суд -
Позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника СРПП № 4 Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області капітана поліції Семенова Геннадія Михайловича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДП 18 № 367333 від 17.11.2019 року, винесену начальником СРПП № 4 Вільногірського ВП Жовтоводського ВП ГУНП у Дніпропетровської області, капітаном поліції Семеновим Геннадієм Михайловичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст буде складено 24.12.2019 року
Суддя Вільногірського міського суду
Дніпропетровської області І.А.Ілюшик