Справа № 199/9516/19
(2-а/199/225/19)
Іменем України
20.12.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Корнійчука Євгенія Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАк № 1744519 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 14.11.2019 року о 08 год. 29 хв. інспектором поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Корнійчуком Євгенієм Олександровичем винесено вказану постанову на підставі того, що позивач 14.11.2019 року в 08 год. 18 хв. на 27 М04 на 229 км автомобільної дороги керував автомобілем Фольксваген Поло АЕ 1880 НОМЕР_1 з вимкненим ближнім світлом фар, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.122 КУпАП України. Позивач зазначає, що дійсно керував автомобілем з вимкненим ближнім світлом фар, і коли згадав, то включив світло, але вже за півкілометра був зупинений інспектором поліції. Інспектором було повідомлено, що відповідно до п. 9.8 ПДР з 1 жовтня по 0 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Враховуючи відсутність в конструкції транспортного засобу денних ходових вогнів , позивачем на місці шляхом увімкнення ближнього світла фар. Як зазначає позивач, згідно підпункту Г пункту 9.1 ПДР, увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальним сигналом. В той же час диспозиція ч. 2 ст.122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме на початку руху чи зміні його напрямку. Позивач зазначає, що відповідач мав притягнути його до відповідальності за ст.. 125 КУпАП, таким чином відповідач невірно кваліфікував дії позивача.
Представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області надав до суду пояснення, в яких заперечував проти позову, наполягаючи на правомірності дій інспектора.
Суд дослідивши наявні докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем, інспектором поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Корнійчуком Євгенієм Олександровичем, відносно позивача було складено постанову ЕАк № 1744519 від 14.11.2019 року, відповідно до змісту якої позивач 14.11.2019 року о 08 год. 18 хв., керуючи транспортним засобом перед початком руху не увімкнув ближнє світло фар чи денні ходові вогні за межами населеного пункту, після зупинки на вимогу працівника поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.6 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КупАП, щопідтверджується копією зазначеної вище постанови, наявної в матеріалах справи.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 5 ст. 77 КАС України передбачено, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пункт 9.8 ПДР України знаходиться у Розділі 9. Попереджувальні сигнали. Стаття 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, а не передбачає відповідальності за керування транспортним засобом без користування денними ходовими вогнями або режимом ближнього світла фар.
Водночас, стаття 125 КУпАП встановлює, що інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.
За таких обставин, враховуючи вказані законодавчі положення, суд приходить до висновку, що за порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху (не ввімкнення за межами населеного пункту в період часу з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів чи ближнього світла фар) настає відповідальність передбачена ст. 125 КУпАП, а тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, відповідачем невірно кваліфіковано дії позивача та помилково притягнуто його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція ( Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви » від 24 листопада 2000 року ).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення ( п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23 - рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
У рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд враховує й роз'яснення Пленуму Вищого Адміністративного Суду України, викладені у п.10.2 його Постанови №7 від 20 травня 2013 року, «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно до якого, в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
Судові витрати по справі відшкодуванню не підлягають, оскільки сторонами не понесені.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 241-246, 250, 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Корнійчука Євгенія Олександровича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративного стягнення- задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2019 року серії ЕАк № 1744519 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, винесену інспектором поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Корнійчуком Євгенієм Олександровичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у десятиденний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги.
Суддя