Справа №175/5003/19-ц
Провадження №2/175/1442/19
23 грудня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.,
за участі секретаря Лукієнко В.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться вищевказана цивільна справа. Разом з позовом до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якому він просив накласти арешт та заборонити відчужувати чи передавати в заставу нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в житловому будинку літ. А-2, розташоване на І-му поверсі поз. 1-11, а - ганок, загальною площею 58,1 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 30 липня 2013 року та житловий будинок АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу ВММ №050668 від 08 грудня 2009 року.
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Як роз'яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.11.2019 року №188949515, ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_3 та нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в житловому будинку літ. А-2, розташоване на І-му поверсі поз. 1-11, а - ганок, загальною площею 58,1 кв.м. У позивача виник розумний сумнів щодо реальності виконання рішення суду, оскільки відповідачка здійснює ремонтні роботи, що можуть змінити вартість вказано майна та його частки; здійснила перепланування нежитлового приміщення; здала майно в оренду без згоди позивача; веде переговори відносно відчуження майна третім особам без згоди позивача, тобто існує реальна загроза порушень прав ОСОБА_1 та його законних інтересів, які можуть бути виражені в неправомірному позбавленні останнього права на 1/2 частину вищевказаного нерухомого майна.
Цивільній процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.
Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню і вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову як арешт майна, заборона відчужувати чи передавати в заставу спірного майна. Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог і, в той же час, відповідач не позбавляється можливості володіти та користуватися спірним майном.
Оскільки накладення арешту, заборони відчужувати чи передавати в заставу нерухоме майно, не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням, належного відповідачу нерухомого майна.
Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд -
Накласти арешт та заборонити відчужувати чи передавати в заставу житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 236,7 кв.м., житловою площею 79,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 23080867, який на підставі Договору купівлі-продажу від 08 грудня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №11740 (бланк ВММ №050668), належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.
Накласти арешт та заборонити відчужувати чи передавати в заставу нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в житловому будинку літ. А-2, розташоване на І-му поверсі поз. 1-11, а - ганок, загальною площею 58,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 64686412101, який на підставі Договору купівлі-продажу від 30 липня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. (серія та номер: 3278), належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до виконання рішення суду.
Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя : Озерянська Ж.М.