24 грудня 2019 р. Справа № 520/9255/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.11.19 року по справі № 520/9255/19
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран військової служби" у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран військової служби" у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби".
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 04 травня 1986р. по 07 червня 1986р. у складі військової частини № НОМЕР_1 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР. Експертним висновком від 05 лютого 1992р.. позивачу встановлено захворювання, які пов'язані з впливом іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та з 05 жовтня 2005р. встановлена друга група інвалідності безстроково. В лютому 2019 року позивач звернувся до військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно встановлення статусу ветерана військової служби. У відповідності до Протоколу № 2 від 29 березня 2019р. засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу ветеранів військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами MO України та встановлення статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, позивачу відмовлено у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення, у зв'язку з тим, що військова частина № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в складі якої, він проходив спеціальні збори, входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР та не відносилась до військової частини (установ) Міністерства оборони СРСР.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 скасуати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 04.05.1986 року по 07.06.1086 року проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частині №104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР.
Експертним висновком від 05.02.1992 року ОСОБА_1 встановлено захворювання, яке пов'язано з впливом іонізуючих та інших та інших шкідливих факторів при виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки МСЕК Серія ХАР-04 №019352 від 05.10.2005 року позивачу встановлено другу групу інвалідності з 05.10.2005 року безстроково та причиною інвалідності зазначено: захворювання, отримане при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.01.2006 року позивач є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Харківській області від 19.03.2013 року №020-1155/100 ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі батальйону ВПО МВС СРСР в/ч НОМЕР_1 (6184) в період з 04.05.1986 року по 07.06.1986 року без вихідних та святкових днів. Відповідно до архівних документів (журнали арх. №8913. арк. №3 п. 82. та арх. №8914. арк. №4 п. 82) у зоні відчуження перебував 14, 16, 18, 20, 22, 23, 24 травня 1986 року, виконував роботи по чергуванні у складі караулу на ЧАЕС та гасіння пожеж в 30- ти кілометровій зоні.
В лютому 2019 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно встановлення ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби.
Листом від 03.04.2019 року №770/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача повідомлено, що його звернення від 19.02.2019 року розглянуто та надано витяг з протоколу засідання комісії від 29.03.2019 року №2.
Згідно витягу з протоколу №2 від 29 березня 2019 року засідання Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановлення статусу ветеранів військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами MO України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби відмовило ОСОБА_1 у встановленні статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення на підставі того, що гр. ОСОБА_1 проходив спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 04.05.1986 по 07.06.1986 у складі військової частини № 104602 (6184), яка входила до складу Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР та не відносилась до військових частин (установ) Міністерства оборони СРСР. Крім того, запропоновано звернутися щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - правонаступника Управління Державної пожежної охорони.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у встановленні ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби та видачі відповідного посвідчення є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" визначено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1601 від 30 серпня 1999 року затверджено Порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби".
Відповідно до п. 1 Порядку № 1601 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) посвідчення та нагрудні знаки "Ветеран військової служби" видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист".
Пунктом 3 Порядку № 1601 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів:
- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку;
- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".
Матеріалами справи встановлено, що позивачем до Харківського обласного військового комісаріату надано необхідні документи, зокрема копію довідки МСЕК серії ХАР-04 № 019352 про встановлення ІІ групи інвалідності, причина інвалідності: захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків ЧАЕС.
Згідно з п. 4 Порядку № 1601 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" вручаються ветеранові військової служби або за його дорученням рідним чи іншим особам військовими комісаріатами та органами пенсійного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, МВС, Управління державної охорони, Адміністрацією Держспецзв'язку за місцем проживання ветерана, за що одержувач посвідчення та нагрудного знака розписується у відповідному обліковому документі.
Відповідно до п. 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 937 від 31 грудня 2014 року на обласні військові комісаріати покладаються, зокрема, керівництво та контроль за роботою районних військових комісаріатів із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, а також здійснення перевірок цієї роботи щодо дотримання ними вимог законодавства; розгляд заяв і скарг з питань соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що надходять до військового комісаріату, а також прийом громадян, які звернулися з цих питань; організація та проведення роботи з роз'яснення особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей законодавства з питань соціального забезпечення та пільг, установлених для них чинним законодавством, проведення зборів пенсіонерів, консультацій, оформлення наочних посібників, виступи в періодичній пресі тощо.
Вказані правові висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.10.2019 по справі № 1340/4376/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спріних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМУ № 389 від 03.06.2013, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи на передбачені законодавством пільги.
Відповідно до витягу з протоколу № 2 від 29.03.2019 комісією постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі відповідного посвічення та запропоновано звернутись щодо встановлення статусу ветерана військової служби до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - правонаступника Управління Державної пожежної охорони.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень, який наділений правом видавати посвідчення та нагрудний знак "Ветеран військової служби" є військовий комісаріат.
Аналізуючи дії відповідача на відповідність наданих останньому повноважень, а також у силу приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1601, колегія суддів зазначає, що відповідачем допущена бездіяльність при вирішенні питання щодо надання позивачу посвічення "Ветерана військової служби".
Крім того, колегія суддів зазначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожному гарантується право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо передбачено ст. 245 КАС України.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі ст. 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран військової служби" у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що втручання в дискреційні повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень, шляхом його зобов'язання вчинити відповідні дії є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права, та враховує, що в межах спірних правовідносин відповідачем не надано переконливих підстав для відмови у визнанні позивача ветераном військової служби.
Наведені обставини не враховано судом першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 по справі № 520/9255/19 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран військової служби" у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби";
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 посвідчення "Ветеран військової служби" у відповідності до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін