17 грудня 2019 р.Справа № 580/2202/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Сумської області на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20.02.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бакланов Р.В., вул. Піонерська, 2, м. Лебедин, Лебединський, Сумська, 42200, повний текст складено 27.02.18 року по справі № 580/2202/17
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Сумської області
про визнання протиправними дії та рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Прокуратури Сумської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача від 18.07.2017 року № 18-584-вих 17 та від 01.11.2017 року за № 18-3169 вих17 про відмову йому - ОСОБА_1 , у наданні оновленої довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року» № 763 від 30.09.2017 року та до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року, за правилами ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року;
- зобов'язати відповідача видати позивачу, в зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 року № 763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505» та від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», оновлену довідку для перерахунку пенсії на підставі фактично нарахованої заробітної плати з грудня 2015 року працюючим працівникам органів прокуратури на відповідних посадах, відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року станом на 01.01.2016 року згідно з його розрахунками.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на його думку, відповідач відмовляючи йому, у наданні оновленої довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури діяв необгрунтовано, протиправно чим порушив права та інтереси позивача.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 20.02.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області про визнання протиправними дії та рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення задоволено повністю.
Визнано протиправними дії прокуратури Сумської області від 18.07.2017 року № 18-584-вих 17 та від 01.11.2017 року за № 18-3169 вих17 про відмову - ОСОБА_1 , у наданні оновленої довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року» № 763 від 30.09.2017 року та до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року, за правилами ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року.
Зобов'язано прокуратуру Сумської області видати ОСОБА_1 , в зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам прокуратури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2017 року № 763 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505» та від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», оновлену довідку для перерахунку пенсії на підставі фактично нарахованої заробітної плати з грудня 2015 року працюючим працівникам органів прокуратури на відповідних посадах, відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року станом на 01.01.2016 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ викладена в наступній редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, 15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-УП. Відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень цього Закону визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, відповідач зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував, що на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури області про видачу йому довідки для перерахунку пенсії ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Попри вказані приписи Закону, наразі такого порядку Урядом не прийнято.
З огляду на відсутність нормативно-правового акту Уряду щодо визначення порядку перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», та, як наслідок, відсутність визначення складових заробітної плати, необхідних для здійснення цього перерахунку та їх розмірів, підстави для надання затребуваної ОСОБА_1 довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії відсутні.
При ухваленні рішення судом не враховано, що у зв'язку із прийняттям вказаної вище Постанови позивач отримав довідку прокуратури області №31-зп-16 від 15.03.2016 для перерахунку пенсії, на підставі якої органами Пенсійного фонду України йому була перерахована пенсія. Довідка, з якою фактично не погоджується позивач, не є предметом дослідження у вказаній справі. Зазначена довідка позивачем не оскаржувалась, є чинною.
Отже на час звернення позивача до прокуратури у липні 2017 року нових умов оплати праці працівників не було, відповідно і правові підстави для видачі ОСОБА_1 будь-якої іншої довідки для перерахунку пенсії станом на 01.12.2015 були відсутні.
На думку відповідача, оскаржуваним рішенням суду зобов'язано прокуратуру області діяти поза межами правового поля, тобто видати довідку зі змістом не передбаченим чинним законодавством.
Відповідач зазначає, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на теперішній час питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати на законодавчому рівні не врегульовано, то прокуратура області приймаючи рішення про відмову у видачі довідки, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 7 вересня 2001року призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до прокурора Сумської області, в якій просив видати уточнену довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадового окладу та надбавок за класні чини та у довідці вказати складові заробітної плати, нормативно-правове обґрунтування, відсоткове відношення та суму, на які включені всі виплати на які нараховувались страхові внески. (а.с.35)
Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку - головний бухгалтер Г.Коротецька листом №18548вик-17 від 18 липня 2017року (а.с.36-37) повідомила, що прокуратура області позбавлена можливості в межах норм чинного законодавства надати запитувану довідку. Зазначив, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначений.
20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою до прокурора Сумської області (а.с.38-40), в якій просив видати довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням посадового окладу та надбавок за класні чини та у довідці вказати складові заробітної плати, нормативно-правове обґрунтування, відсоткове відношення та суму, на які включені всі виплати на які нараховувались страхові внески та повідомив про порушення його прав при розгляді попереднього звернення.
Виконувач обов'язків прокурора області Р.Галаєв 01.11.2017 року листом за №18-3169-17 (а.с.43) повідомив, що прокуратура області позбавлена можливості в межах норм чинного законодавства надати запитувану довідку. Зазначив, що на сьогодні умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначений.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача на отримання такої довідки щодо всіх складових заробітної плати, з якої сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Згідно із частиною тринадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час прийняття постанови № 657, з якою позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до органу прокуратури із заявою про видачу довідки про заробітну плату з метою її пред'явлення до органу ПФУ для перерахунку пенсії, частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.
Крім цього, 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон № 2148-VІІІ, яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ на час виникнення спірних правовідносин не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Колегія суддів зазначає, що за висновком Конституційного Суду України, викладеним у вказаному вище Рішенні, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці ЄСПЛ. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Сьорінґ проти Сполученого Королівства» (Soering v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» (Rees v. United Kingdom) ЄСПЛ зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».
ЄСПЛ у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland) від 12 жовтня 2004 року.
У рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» ЄСПЛ, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку ЄСПЛ дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не відповідно до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
У цьому рішенні ЄСПЛ також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
В Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. Як і політика ціноутворення, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, і забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а ПФУ - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що Закон № 76-VIII є чинним, а також те, що відповідно до Закону № 1697-VII визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій покладено на Кабінет Міністрів України, беручи до уваги наведені вище правові висновки Конституційного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій є помилковими, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, не відносяться до компетенції відповідача та органів ПФУ.
Наказом від 03 грудня 2003 року № 319/144 Міністерство праці та соціальної політики України й Головне управління державної служби України затвердили Порядок видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям у разі ліквідації органів, з яких особа вийшла на пенсію, а також перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2003 року за № 1134/8455; далі - Порядок № 319/144), у якому, зокрема, встановлено форму, зміст та зразок довідки, визначено, які елементи складу заробітної плати належить включати до неї, на підставі якого нормативного положення вона видається і для яких цілей.
Наказом від 19 липня 2010 року № 195 Міністерство праці та соціальної політики України затвердило Порядок видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2010 року за № 675/17970).
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що якщо на момент виникнення права на перерахунок пенсії посада, з якої особа звільнена зі служби у зв'язку з виходом на пенсію, відсутня у схемах посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України для відповідного органу державної влади, до якого відряджалися особи для виконання службових обов'язків, довідки видають ці органи державної влади в порядку, визначеному пунктом 6 Порядку № 319/144.
Постановою правління ПФУ від 04 вересня 2013 року № 15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670» затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193).
Колегія суддів зазначає, що за наявності права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ органами прокуратури України визнавалися і застосовувалися вказані вище порядки як універсальні для забезпечення права на перерахунок пенсії за вислугу років пенсіонерам органів прокуратури.
Проте постановою правління ПФУ від 04 липня 2016 року № 15-2 «Про внесення змін до постанови правління Пенсійного фонду України від 04 вересня 2013 року № 15-1» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року за № 1020/29150) з пункту 1 цієї постанови виключений, зокрема, абзац третій щодо затвердження форми довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
Постанови правління ПФУ від 04 вересня 2013 року № 15-1 та 04 липня 2016 року № 15-2 втратили чинність на підставі постанови правління ПФУ від 17 січня 2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048).
Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України, Національного агентства України з питань державної служби від 23 березня 2017 року № 454/64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 767/30635) наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Державної служби України від 03 грудня 2003 року № 319/144 визнаний таким, що втратив чинність. Наказ набрав чинності з 21 липня 2017 року.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області із заявою про видачу довідки про заробітну плату, складові якої відповідають заробітній платі працюючого працівника органів прокуратури, який обіймає посаду, подібну до тієї, що обіймав позивач, для здійснення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі Закону № 1789-ХІІ та постанови № 657, положення нормативно-правових актів, якими затверджувалась форма такої довідки та визначався порядок її заповнення, втратили чинність, а іншого нормативного-правового акта, який би регламентував підстави, форму, зміст, механізм та суб'єкта видачі відповідної довідки, немає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача, у відповідача не було підстав для видачі позивачу відповідної довідки, у зв'язку із чим відмова в її видачі не порушила прав та законних інтересів ОСОБА_1 .
До того ж відповідно до статті 101 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
За таких обставин та з урахуванням того, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у зразковій справі №825/506/18 (провадження №Пз/9901/16/18) за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) «Про прокуратуру», яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) «Про прокуратуру», визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) «Про прокуратуру» не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Разом з тим колегія суддів при вирішенні даної справи не бере до уваги вищевказане рішення Конституційного Суду України, оскільки положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) «Про прокуратуру», визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 13.12.2019, отже на час подання позивачем заяв до відповідача вказана норма закону діяла.
Враховуючи викладене, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, зробив передчасні висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20.02.2018 року по справі № 580/2202/17, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Сумської області задовольнити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20.02.2018 року по справі № 580/2202/17 скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області про визнання протиправними дії та рішення суб'єкта владних повноважень і зобов'язання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 24.12.2019 року