12 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4248/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,
представника позивача - Ясинської О.О.,
представника відповідача - Смиковської Ю.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 / позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної в м.Полтаві ради (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, оформлена листом від 29 жовтня 2019 року № 12-8701, є протиправною, оскільки позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції та має другу групу інвалідності, причиною якої, згідно з довідкою до акту огляду МСЕК, є поранення, контузія, каліцтво або захворювання одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення то має право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.
19 листопада 2019 року ОСОБА_1 надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4248/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12 грудня 2019 року.
29 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечував та зазначив, що з аналізу пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та документів наданих ОСОБА_1 , останній не має права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки законодавством, що діяло на момент звернення позивача, не передбачено надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни працівникам Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а тому відмова управління є правомірною /а.с.53-55/.
У судовому засіданні 12 грудня 2019 року представник позивача позов підтримала. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки № 01-8423/12 від 28 вересня 2015 року, виданої Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, ОСОБА_1 , водій автотранспортних засобів відділення спеціального та вантажного автотранспорту групи автотранспортного забезпечення частини спеціальних робіт та транспортного забезпечення Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Полтавській області, в період з 22 липня 2015 року по 09 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та виконував заходи з інженерно-технічного облаштування оборонних рубежів в Донецькій та Луганській областях /а.с. 42/.
11 грудня 2015 року Державною службою з надзвичайних ситуацій видано ОСОБА_2 В ОСОБА_3 посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 48/.
Також відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0032338 від 16 вересня 2019 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 17 липня 2019 року, причиною якої зазначено "поранення, контузія, каліцтво або захворювання одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення" /а.с. 5/.
23 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради з заявою щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни /а.с. 58/.
Листом від 29 жовтня 2019 року № 12-8701 Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради відмовлено позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на момент звернення ОСОБА_1 , не поширювалась на працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій /а.с. 47/.
Не погоджуючись з даною відмовою ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання її протиправною.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3551-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Стаття 4 Закону № 3551-XII визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до приписів пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб" від 22 травня 2018 року № 2443-VIII внесено зміни до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, а саме: слова "та працівників" виключено, а слова "військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України" замінено словами "військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України".
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки позивач брав участь в антитерористичній операції у період з 22 липня 2015 року по 09 вересня 2015 року та внаслідок чого отримав інвалідність, то внесені зміни до пункту 11 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "підпункту 1 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 685 (далі - Порядок № 685), підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності та документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 685 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Положення № 302).
Пунктом 2 Положення № 302 (в редакції, що діяла на момент звернення) зазначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
З аналізу вищезазначених норм законодавства, суд вважає, що рішення Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яке оформлене листом від 29 жовтня 2019 року № 12-8701, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та виконував заходи з інженерно-технічного облаштування оборонних рубежів в Донецькій та Луганській областях, будучи працівником Державної служби України з надзвичайних ситуацій, та якому встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є поранення, контузія, каліцтво або захворювання одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни - задоволенню не підлягає.
Разом з тим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи викладені обставини, суд вирішив, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (юридична адреса: вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 03195317) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене листом від 29 жовтня 2019 року № 12-8701, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.
Суддя С.О. Удовіченко