24.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3335/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теремок-1" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2019 року, ухвалене суддею Назаренко Н.Г., повний текст якого складений 07.10.2019р., у справі № 904/3335/19
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теремок-1", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 29 860,04 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теремок-1" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 29 860,04 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2019р. у справі № 904/3335/19 в задоволенні позову відмовлено.
В обгрунтування прийнятого рішення господарський суд послався на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження здійснення позивачем переплати за договором № 063955 від 08.02.2016р.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
- уклавши договір про постачання електричної енергії №063955 від 08.02.2016р., сторони не узгодили конкретну ціну договору, але обумовили виникнення у позивача зобов'язання з оплати обсягів спожитої електроенергії за договором на підставі підписаних обома сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції, однак матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність підстав для перерахування позивачем відповідачу 29860,04грн. за відсутності доказів наявності правової підстави для отримання відповідачем від позивача вказаної грошової суми;
- сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами;
- матеріали справи не містять підписаних обома сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції на оспорювану суму;
- заперечення відповідача проти позову не доведені доказами, які він зобов'язаний був надати на підтвердження своїх заперечень в силу положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 904/3335/19. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає, з огляду на нижчевикладене.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 08.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством “ДТЕК Дніпрообленерго” (яке змінило назву на Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпрообленерго”) (далі - відповідач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Теремок-1” (далі - позивач, споживач) укладеного Договір про постачання електричної енергії № 063955 (далі - договір).
Відповідно до розд.1 договору, постачальник продає енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 98,3 кВт., величини якої по об'єктах споживача визначені додатком “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін” та/або “Загальна схема електропостачальника”, які є невід'ємними частинами даного договору.
Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії” (пп. 2.3.5, 2.3.5 п. 2.3 договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором (пп. 3.1.1 п. 3.1 договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатку “Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем”.
Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується споживачем окремо за кожним об'єктом.
Споживач, який розраховується за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, або розраховується за електричну енергію з постачальником за нерегульованим тарифом, у додатку “Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем” подає заяву про очікувані величини споживання електричної потужності у годин контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.
Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника. У разі потреби постачальник маже вимагати від споживача обґрунтування очікуваного обсягу споживання.
У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником на рівні фактичних обсягів споживання відповідних періодів поточного року, оформлюється додатком до договору “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” та надається споживачу для розгляду та узгодження.
У випадку, якщо споживач протягом 20 днів з дати відправлення постачальником оформленого додатку “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” не повідомить постачальника про результати розгляду наданого додатку та/або не поверне оформлений у встановленому порядку примірник додатку на адресу постачальника, пропозиції постачальника вважаються прийнятими сторонами.
У відповідності до п. 5.2. договору, визначені згідно з п. 5.1 договору обсяги споживання електричної енергії узгоджуються сторонами і оформлюються додатком “Обсяги постачання електричної енергії споживачу” до цього договору як договірні величини споживання електричної енергії.
У разі живлення електроустановок споживача від власної блок-станції і від мереж та підстанцій постачальника, споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику інформацію про виробництво електричної енергії власною блок-станції на наступний рік.
Згідно п. 7.1. договору, облік електричної енергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Для розрахункового обліку електричної енергії мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію та погоджені постачальником. У разі, якщо приєднана потужність електроустановок об'єкта споживача 150 кВт і більше та середньомісячний обсяг споживання за попередні 12 розрахункових періодів для діючих електроустановок або заявленим обсягом споживання електричної енергії для нових електроустановок 50 тис. кВт*год. І більше (крім багатоквартирних житлових будинків та населених пунктів), споживач забезпечує даний об'єкт локальним устаткуванням збору і даних електричної енергії у межах періоду, визначеного для встановлення зазначених засобів обліку відповідним договором. Локальне устаткування збору і обробки даних або автоматизована система комерційного обліку електричної енергії споживача вважається прийнятими в промислову (постійну) експлуатацію та використовуються для проведення комерційних розрахунків за наявності акта приймання в промислову (постійну) експлуатацію та свідоцтва про повірку або державну метрологічну атестацію. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не враховуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка “Порядок розрахунків”.
Відповідно до п. 7.7. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” оформлюються такі документи:
Акт прийняття-передавання товарної продукції (форма наведена в додатку до договору);
Акт результатів замірів електричної потужності.
За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
Цей договір набирає чинності з 01.01.2015 року і укладається на строк до 31.12.2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.п. 9.8, 9.8.1. договору).
Як вказує позивач, ним в період з 26.11.2015р. по 10.01.2019р. здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 202076,05 грн. Приватному акціонерному товариству “ДТЕК Дніпрообленерго”, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. однак правової підстави для перерахування грошових коштів в сумі 29860,04 грн. не існувало. У зв'язку з цим позивач направив на адресу відповідача претензію від 21.06.2019р. про повернення безпідставно перерахованих грошових коштів, якою вимагав від відповідача повернути грошові кошти в сумі 29860,04 грн., отримані відповідачем без достатньої правової підстави, в строк до 08.07.2019р. включно.
Викладені обставини були визначальними при зверненні позивача з позовом до суду з вимогою повернути йому вказану грошову суму, як безпідставно отриману.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Підставою звернення з позовом до суду є посилання позивача на перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 29860,04 грн. без достатньої правової підстави.
В даному випадку між сторонами наявні договірні відносини.
Позивач, на виконання умов договору, платіжними дорученнями, представленими в матеріалах справи, перераховував відповідачу оплату за електроенергію по договору № 063955 від 08.02.2016р..
При цьому, позивачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи не надано актів приймання-передачі спожитої електроенергії, які передбачені п. 7.7. Договору № 063955 від 08.02.2016р. та виставлених рахунків на оплату електричної енергії, посилання, на які містяться в платіжних дорученнях за період з 26.11.2015р. по 10.01.2019р.
Крім того, позивачем не надано пояснень, та не доведено належними та достатніми доказами, яким чином зі сплачених останнім на користь відповідача 202076,05грн. саме 29860,04грн. виявилися безпідставно перерахованими відповідачу.
Отже, оскільки кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплата на підставі договору №063955 від 08.02.2016 за поставку електроенергії, то такі кошти набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані позивачем, відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Відтак, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 29860,04грн., отриманих відповідачем, як безпідставно набутих коштів необгрунтованою, не підтвердженою, та такою, що не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Разом з тим, скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Наданий позивачем розрахунок заборгованності таким доказом слугувати не може, оскільки має односторонній характер.
Посилання скаржника на те, що в даному випадку тягар доведення правової підстави для перерахування спірної суми покладається на відповідача суперчать приписам ст. 74 ГПК України.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2019р. у справі №904/3335/19 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276,
282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Теремок-1" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2019 року у справі № 904/3335/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О.Дармін