24.12.2019 року м.Дніпро
Справа № 904/3086/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі №904/3086/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни
до Фізичної особи-підприємця Самарець Любові Василівни
про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 181 641,40 грн.
1. Короткий зміст заявлених вимог.
Фізична особа-підприємець Мостова Наталія Володимирівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Самарець Любові Василівни про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 181 641,40 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Самарець Любові Василівни (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 181 641,40 грн. - відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин того, що позивачем жодних доказів наявності господарських відносин (договору транспортного експедирування, доручення, тощо) між переліченими юридичними особами та сторонами у справі: Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталію Володимирівною та Фізичною особою-підприємцем Самарець Любов'ю Василівною до матеріалів справи не долучено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Мостова Наталія Володимирівна подала апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, при його винесенні судом неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та постановите нове рішення про задоволення позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт зазначає, що відповідно до умов підписаної між ФОП Мостова Н.В. (Експедитор) та ФОП Самарець Л.В. (Перевізник) Договору-Заявки №З19-001520 від 04.04.2019 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Бориспіль - с. Губініха - с. Семенівка.
На думку апелянта, саме укладаючи та підписуючи Договір - Заявку № 319-001520 від 04 квітня 2019, відповідач зазначив прізвище водія - ОСОБА_3 та транспортний засіб - Мерседес (днз НОМЕР_3), які будуть здійснювати вказане перевезення.
На виконання умов вказаної заявки, « 04» квітня 2019 року відповідачем було подано транспортний засіб Мерседес номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 для перевезення вантажу.
Завантаження (приймання) товару було здійснене 04.04.2019 у м. Бориспіль. Отримання товару водієм Відповідача підтверджується ТТН № 000004595, № 000004603, № 000004606 від 04.04.2019.
Скаржник вважає, що підписання водієм відповідача ОСОБА_3 ТТН № 000004595, № 000004603, № 000004606 від 04.04.2019 підтверджує прийняття ним вантажу до перевезення.
При цьому, укладаючи Договір - Заявку № 319-001520 від 04.04.2019, відповідач надав копію наказу № 204-к/тр від 01.04.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду водія.
Після прибуття вантажу до місця вивантаження, 05.04.2019 року, виявлено нестачу частини вантажу, що перевозився згідно товарно-транспортної накладної № 000004603 від 04.04.2019, а саме: насіння кукурудзи PR37N01 ФОРС ЗЕА у кількості 48 мішків - вартість втраченого Вантажу - 181 641,60 грн: (465 456, 60 грн. - вартість вантажу згідно ТТН : 123 - кількість мішків, що прийнято до перевезення X 48 - кількість втрачених мішків).
Дана нестача підтверджується актом виявлення нестачі вантажу від 05.04.2019, який без заперечень підписаний водієм відповідача.
Окрім того, апелянт зазначає, що водій ОСОБА_3 не заперечуючи факт нестачі частини вантажу, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про нестачу вантажу.
На думку скаржника, судом не надано жодної правової оцінки Акту № 04/04/324 здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) та Рахунку-Фактури № 324 від 04.04.2015, які виписані Відповідачем. Вказані документи містять відомості про надання Відповідачем послуг перевезення за Договором - Заявкою № 319-001520 від 04.04.2019 автомобілем Мерседес номерний знак НОМЕР_3 .
Пунктом 9 Договору - Заявки № 319-001520 від 04.04.2019 про надання транспортно- експедиційних послуг також передбачено, що "Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу в межах його повної вартості (в т.ч. податки та мито) та зобов'язаний відшкодувати "Замовнику"/"Експедитору" всі збитки, завдані неналежним виконанням умов даного договору".
Платіжним дорученням № 1413 від 11.07.2019 позивачем відшкодовано Замовнику - ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ "СОЛОВІЙ-ТРАНС" (Україна, м.Львів, в.Промислова, 6.21. к. 7, Код ЄДРПОУ 39052784) завдані збитки в сумі 181 641,40, у зв'язку з чим Позивач набув права регресу до відповідача.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач згідно поданого до суду відзиву на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування відповідач зазначає, що позивачем до апеляційної скарги додані додаткові докази, а саме копії: наказу №204-к/тр, талон-повідомлення, довідки Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та висновку Новомосковського ВП в Дніпропетровській області.
На думку відповідача, посилання апелянта, що його було позбавлено права надати докази, зокрема, копії наказу №204-к/тр, талон-повідомлення, довідки Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та висновку Новомосковського ВП в Дніпропетровській області, є необґрунтованими, оскільки всі подані апелянтом документи апелянт мав можливість подати до суду першої інстанції зважаючи на те, що вони датовані до дати позовної заяви, проте вказаних дій не вчинив. Суду апеляційної інстанції доказів об'єктивної неможливості вчинення таких дій не надав.
Наявність підписаного одного лише договору-заявки не є доказом фактичного передання перевізнику вантажу до перевезення, оскільки після укладення Договору або разового договору Перевізник має право відмовитись від приймання вантажу для перевезення, зокрема у разі, якщо Замовником не підготовлено вантаж чи необхідні товарно-транспортні документи або без попереднього узгодження з Перевізником змінені реквізити цих документів
Посилання апелянта на те, що відповідач надав копію Наказу №204-к/тр від 01.04.2019 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначення прізвища водія ОСОБА_3 у Договорі-Заявці, на яке посилається апелянт, не містить жодного посилання на наявність та долучення даного наказу, а також те, що саме відповідачем було уповноважено особу на прийняття вантажу до перевезення.
Окрім того, доводи апелянта спростовує і сам Висновок Новомосковського ВП в Дніпропетровській області, який наданий самим же апелянтом, в якому зазначено, що «в ході перевірки заяви гр. ОСОБА_3 пояснив, що він працює водієм на товаристві».
Відповідач вважає, що надані товарно-транспортні накладні № 000004595 від 04.04.2019, №000004603 від 04.04.2019 та № 000004606 від 04.04.2019 підписані представниками ТОВ "Намортранс", ТОВ ТД "Насіння" та ТОВ НВК "Топ", жодним чином не підтверджують передання Фізичною особою- підприємцем Мостовою Наталію Володимирівною Фізичній особі-підприємцю Самарець Любові Василівні вантажу до перевезення.
Жодних доказів наявності господарських відносин (договору транспортного експедирування, доручення, тощо) між переліченими юридичними особами та сторонами у справі: Фізичною особою- підприємцем Мостовою Наталію Володимирівною та Фізичною особою-підприємцем Самарець Любов'ю Василівною до матеріалів справи не долучено.
Окрім того самим апелянтом у своїй апеляційній скарзі не спростовано, що з товарно- транспортних накладних перевізником є ТОВ "Намортранс".
Також, доводи апелянта спростовує і сам Акт № 04/04/324 здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг від 04.04.2015, який не підписаний ФОП Мостовою Наталією Володимирівною, отже посилання на те, що відповідачем було надано послуги з перевезення є необґрунтованими.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі № 904/3086/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
Між Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталію Володимирівною (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Самарець Любов'ю Василівною (перевізник) було підписано договір-заявку № З19-001520 від 04.04.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг (договір-заявка).
Відповідно до п. 1 договору-заявки, дана заявка при відсутності довготермінового договору між експедитором та перевізником має силу договору на разове перевезення.
Позивачем у позові зазначено, що ним передано відповідачу до перевезення вантаж - насіння кукурудзи на загальну суму 1 643 475,32 грн. Під час перевезення частину вказаного вантажу на суму 181 641,60 грн. було втрачено.
На підтвердження здійснення вказаного перевезення позивачем було надано товарно-транспортні накладні № 000004595 від 04.04.2019, № 000004603 від 04.04.2019 та № 000004606 від 04.04.2019.
В подальшому, як зазначає позивач, платіжним дорученням № 1413 від 11.07.2019 ним відшкодовано замовнику - ПП "Соловій-Транс" завдані збитки на суму 181 641,40 грн. У зв'язку з цим, позивач набув право регресу до відповідача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
В силу дії частини 1 статті 307 Господарського кодексу України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 Господарського кодексу України: договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Водночас, за приписами статті 311 Господарського кодексу України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).
Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції: договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 909 Цивільного Кодексу України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
В силу п.1 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Відповідно до статті 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.
За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Згідно з частинами 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих товарно-транспортних накладних № 000004595 від 04.04.2019, № 000004603 від 04.04.2019 та № 000004606 від 04.04.2019, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що:
- перевізником є ТОВ "Намортранс";
- замовником (платником) та вантажовідправником є ТОВ ТД "Насіння";
- вантажоодержувачем є ТОВ НВК "Топ".
Жодних доказів наявності господарських відносин (договору транспортного експедирування, доручення, тощо) між переліченими юридичними особами та сторонами у справі: Фізичною особою-підприємцем Мостовою Наталію Володимирівною та Фізичною особою-підприємцем Самарець Любов'ю Василівною до матеріалів справи не долучено.
Тобто, позивачем не доведено що спірне перевезення вантажу здійснювалось саме Фізичною особою-підприємцем Самарець Любов'ю Василівною.
У матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем вантажу до перевезення, відсутні докази що товарно-транспортні накладні завірені печатками та штампами відповідача.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається, що в діях відповідача наявний факт порушення правила поведінки, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Апеляційний суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду нових доказів, доданих позивачем до апеляційної скарги, оскільки позивачем не доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції.
З огляду на зазначене вище, доводи скаржника, які зазначені в цій постанові, не знайшли свого підтвердження.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі №904/3086/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі №904/3086/19 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Фізичну особу-підприємця Мостову Наталію Володимирівну.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено24.12.2019.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Л.М. Білецька
Суддя А.Є. Чередко