Ухвала від 23.12.2019 по справі 29/5005/6325/2011

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

23.12.2019 м.Дніпро Справа № 29/5005/6325/2011

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

розглянувши апеляційні скарги:

1) ліквідатора Товариство з обмеженою відповідальністю “Харків-Надра” Хорошевської Т.В.

2) Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (АТ “Укрексімбанк”)

3) Іноземного підприємства "Малахіт"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 (суддя Владимиренко І.В.) у справі № 29/5005/6325/2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Краснопільська, 9 (код ЄДРПОУ 22610495)

про визнання банкрутом

учасники у справі про банкрутство - ТБ "Європейська", ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України", ТОВ "Харків - Надра", Дубницька Н.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебувають апеляційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків-Надра” Хорошевської Т.В., Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (АТ “Укрексімбанк”) та Іноземного підприємства "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 (суддя Владимиренко І.В.) у справі № 29/5005/6325/2011. Розгляд апеляційних скарг відкладено на 23.12.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у першій інстанції були аукціони і договори щодо майна боржника, які мали місце в період листопад 2011 року - серпень 2012 року, у зв'язку з чим при зверненні до суду з позовною заявою про їх оспорювання у червні 2019 року заявниками (боржником в особі ліквідатора ТОВ «Таміра» та кредитором ТОВ «Голден Валет») надані позовні вимоги з перевищенням встановленого законодавством України строку позовної давності, про що зазначено у апеляційних скаргах.

Місцевим господарським судом за цими вимогами зазначено, що строк позовної давності для ТОВ «Таміра» за цим вимогами має обчислюватися з 22.05.2019 року, оскільки про пов'язаність учасників аукціону, а відтак про неправомірність їх узгодженої поведінки на аукціоні стало відомо 22.05.2019 року - в день, коли було отримано відповідь на адвокатський запит від 20.05.2019 року №20-01/0519, з якого і вбачається, що такі дії були вчинені учасниками аукціону.

Також судом встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 року у справі про банкрутство введено мораторій та застосовано п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України та ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції від 19.01.2013 року) щодо зупинення перебігу позовної давності на період дії мораторію.

Стосовно відсутності підстав застосовувати строки позовної давності в часі дії мораторію існує відповідна судова практика Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, а саме:

- постанова від 26.04.2018 року у справі № 38/5005/5752/2012 п.35, згідно з правовим висновком якого колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами положень цивільного законодавства, які регулюють позовну давність та зазначає наступне. Положеннями статей 263, 264 Цивільного кодексу України передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється, зокрема перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України). Суди правомірно вказали на відсутність підстав для застосування строку позовної давності у даних правовідносинах, оскільки з моменту порушення справи про банкрутство 07.07.2012 перебіг такого строку зупинено. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на положення частини третьої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє з 19.01.2013 не призвело до прийняття судом неправильного по суті рішення.

- постанова від 22.08.2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011 п.29, згідно з яким колегія суддів суду касаційної інстанції з урахуванням фактичної обставини про те, що спірний правочин було укладено під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також з урахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України та ч. 5 ст. 267 ЦК України, дійшла до висновку про вірність позиції судів попередніх інстанцій про те, що клопотання ПрАТ "Завод будівельних виробів-1" від 15.01.2018 №15/2 (а.с.124 т.47) про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Судова практика також містить випадки, коли у справах про банкрутство факт призначення арбітражного керуючого береться до уваги при визначенні початку перебігу позовної давності. Так, у постанові від Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №21/89б/2011 викладено такий правовий висновок: "Оскільки апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договори укладені заінтересованими особами, то відповідно до фактичних обставин у даній справі є правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що перебіг позовної давності необхідно обчислювати з того моменту коли про укладення оспорюваних договорів дізнався керуючий санацією боржника".

Також 17.09.2019 року у справі № 10/5026/995/2012 Верховний Суд проаналізував обставини застосування у справі статей 25, 257, 260, 261 ЦК України, в тому числі стосовно початку перебігу позовної давності з моменту призначення ліквідатора, що вважав помилковим, а не з моменту вчинення боржником - юридичною особою оспорюваного правочину.

Суд зазначив, що у цій справі порушено питання щодо порядку обчислення та перебігу позовної давності у справах про банкрутство при вирішенні спору про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника, а тому «Суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду».

Таким чином, у зв'язку з необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо порядку обчислення та перебігу позовної давності у справі про банкрутство при вирішенні спору про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду передано на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 10/5026/995/2012.

Передаючи справу № 10/5026/995/2012 на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів у вказаній справі виходила з різного застосування колегіями суддів, які входять до складу Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, при розгляді спорів щодо порядку обчислення та перебігу позовної давності у справі про банкрутство при вирішенні спору про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника, зокрема щодо початку перебігу позовної давності (з моменту призначення ліквідатора боржника у цій справі чи з моменту вчинення боржником - юридичною особою оспорюваного правочину).

Ухвалою палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 справу № 10/5026/995/2012 прийнято та призначено до розгляду.

Апеляційним судом винесено рішення на розгляд учасників справи питання щодо можливості зупинення провадження за апеляційними скаргами до розгляду справи № 10/5026/995/2012 палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, але жодним учасником провадження у справі № 29/5005/6325/2011 року ініціатива суду підтримана не була, оскільки учасники справи дотримуються думки, що мораторій стосується вимог кредиторів стосовно виконання зобов'язань, а не вимог стосовно недійсності аукціонів чи правочинів.

Незважаючи на те, що позиції судів і учасників цього судового розгляду в контексті наявності невирішених правових проблем і різної судової практики Верховного Суду з цього питання, що закорінене, у тому числі і у справі №29/5005/6325/2011, - розійшлися, все ж колегія суддів, ґрунтуючись на наданому суду праві зупинити провадження з власної ініціативи, приходить до висновку про необхідність і доцільність такого зупинення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, апеляційна скарга обґрунтована з поміж іншого, неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права про позовну давність при вирішенні спору про визнання недійсним правочину з продажу майна боржника. Також скаржник зазначає, що мораторій, введений щодо боржника, жодним чином не може зупиняти перебіг позовної давності щодо самого банкрута (як кредитора у зобов'язанні) до його боржників у зобов'язанні, що свідчить про те, що правовідносини у справі №29/5005/6325/2011 є подібними правовідносинам у справі №10/5026/995/2012.

Колегія суддів зазначає, що легітимною метою позовної давності є досягнення правової визначеності у правовідносинах. Все, що стосується позовної давності, має бути законним та передбачуваним для учасників справи, в тому числі обчислення початку перебігу строку, застосування/незастосування позовної давності за умови мораторію та інше.

Оскільки розгляд справи № 10/5026/995/2012 не завершено, колегія суддів з метою дотримання єдності судової практики дійшла висновку про наявність підстав для зупинення з власної ініціативи провадження у справі № 29/5005/6325/2011 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 10/5026/995/2012.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження за апеляційними скаргами ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків-Надра” Хорошевської Т.В., Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” (АТ “Укрексімбанк”) та Іноземного підприємства "Малахіт" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі № 29/5005/6325/2011 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 10/5026/995/2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст складено 24.12.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд