проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"17" грудня 2019 р. Справа № 922/942/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І.
секретар судового засідання Рудик Т.С.
за участю представників:
від позивача та третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Яковенко С.В., довіреність
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від третіх осіб: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2938 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019р., повний текст складено 29.08.2019р.(суддя Буракова А.М.)
у справі №922/942/19,
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до відповідачів:
1.Приватного підприємства "Стройприват", м. Харків;
2. ОСОБА_1 , м. Харків,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1.Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, м. Харків;
2.Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А., м. Харків,
про скасування рішення, визнання недійсним та скасування договору,
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Стройприват" та ОСОБА_1 про: скасування рішення Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017 № 38736252, яким внесені зміни в об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5", реєстраційний № 826675863101, що розташовані по АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу від 15.03.2018 р. № 478, посвідченого ПНХМНО Малаховою Г.І. про передачу у власність ОСОБА_1 нежитлових приміщень підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5", реєстраційний № 826675863101, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Ухвалами господарського суду Харківської області від 22.04.2019р., від 04.06.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та Комунальне підприємство "Жилкомсервіс"; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. у справі №922/942/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. у справі № 922/942/19 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити, скасувати рішення Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017 № 38736252, яким внесені зміни в об'єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5", реєстраційний №826675863101, що розташовані по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу від 15.03.2018 р. № 478, посвідчений ПНХМНО Малаховою Г.І. про передачу у власність ОСОБА_1 нежитлових приміщень підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5", реєстраційний № 826675863101, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, не повним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Посилається на те, що багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та перебуває на балансі КП «Жилкомсервіс». За договором купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016р. Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5" були продані Приватному підприємству «Стройприват».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5" загальною площею 133,5 кв.м. належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018року №478, укладеного з ПП «Стройприват».
Разом з цим, в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація, що рішенням Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017року № 38736252 внесено зміни в об'єкт нерухомого майна № 826675863101, а саме загальну площу змінено з 16,9 кв.м. на 133,5 кв.м.
Скаржник стверджує, що нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 реконструйовано зі зміною їх загальної площі без отримання відповідних документів на право виконання будівельних робіт, що дає підстави вважати вказані приміщення об'єктом самочинного будівництва. Враховуючи такі обставини, на думку скаржника, рішення Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017 № 38736252 про внесення змін в об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2) щодо збільшення площі приміщень є незаконним, а правочин з відчуження вказаного майна ОСОБА_1 недійсним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019 р. сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Россолов В.В., Терещенко О.І.
За результатами усунення апелянтом недоліків, встановлених ухвалою від 30.09.2019р., ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019р. у справі № 922/942/19, встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідач 2, ОСОБА_1 , проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві; просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що позивачем не доведено суду того, що об'єкт нерухомого майна площею 133,5 кв.м. в літ. "А-5" по АДРЕСА_1 , є об'єктом самочинного будівництва, та що збільшення площі спірних нежитлових приміщень виникло внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції з метою самовільного захоплення приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку по вказаній адресі, як це зазначено в апеляційній скарзі. Крім того, КП «Жилкомсервіс» не є власником будинку по АДРЕСА_1 , а є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових території.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 р. у справі №922/942/19, з урахуванням ухвали від 03.12.2019р. розгляд апеляційної скарги Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. у справі №922/942/19 призначено на 17.12.2019 р. о 12:00 год.
Відділ Державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області листами від 22.10.2019, від 15.11.2019, від 02.12.2019 просив розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі його представника та прийняти рішення на розсуд суду.
11.12.2019 р. від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 11707) з посиланням на неможливість прибуття у призначене на 17.12.2019 р. судове засідання у зв'язку з перебуванням у відпустці за межами України.
Наведене клопотання залишено колегією суддів без задоволення, з підстав закінчення процесуального строку, встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
ПП «Стройприват», КП «Жилкомсервіс», ОСОБА_1 не скористалися правом участі представника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, шляхом надсилання всіх процесуальних документів по справі на адреси зазначених учасників, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та шляхом оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою.
Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи.
Представник Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні повноважного представника позивача та третьої особи 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Згідно направлень для проведення планового (позапланового) заходу № 542-Н від 06.06.2018, № 1073-Н від 10.10.2018 головним спеціалістам сектору інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було доручено здійснення позапланових перевірок "Підвальні приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 "Нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку по пров АДРЕСА_1 " щодо дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
За результатами виходу на об'єкт перевіряючими складені доповідні записки від 21.06.2018р. та від 24.10.2018р. (відповідно), з яких вбачається неможливість проведення перевірок у відповідності до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, у зв'язку із відсутністю суб'єкта містобудування (власника нежитлових приміщень або уповноважених представників).
В доповідних записках зазначено, що по АДРЕСА_1 розташований багатоповерховий житловий будинок . На першому поверсі влаштовано прибудову з окремим входом в підвальні приміщення. У ході ознайомлення з інвентарною справою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 55970 встановлено, що по АДРЕСА_1 прибудова складається з приміщень № 82-1 та № 82-2. Факту проведення будівельних робіт на об'єкті перевірки не встановлено. Власнику нежитлових приміщень підвалу № 82-1, 82-2 ОСОБА_1 направлено лист № 2788/0/250-18 від 16.10.2018 про необхідність прибуття до Інспекції.
Проте, доказів надсилання листа від 16.10.2018 № 2788/0/250-18 на адресу ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідно до інформації Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 2742 від 22.03.2019, житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та перебуває на балансі КП "Жилкомсервіс".
За договором купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016р. Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5" відчужені (продані) Приватному підприємству «Стройприват».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5" загальною площею 133,5 кв.м. належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018року №478, укладеного з ПП «Стройприват».
Разом з цим, в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація, що рішенням Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017року № 38736252 внесено зміни в об'єкт нерухомого майна № 826675863101, а саме загальну площу змінено з 16,9 кв.м. на 133,5 кв.м.
Позивач наголошує, що станом на день прийняття Державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. оскаржуваного рішення від 14.12.2017 № 38736252 про внесення змін в об'єкт нерухомого майна № 826675863101, власником об'єкта нерухомого майна було ПП "Стройприват" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №51477728 від 06.01.2016, яке видане Харківським міським управлінням юстиції.
На думку позивача, рішення Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко О.А. від 14.12.2017 №38736252, є незаконним, а договір купівлі-продажу від 15.03.2018 р. за № 478, укладений ПП "Стройприват" з ОСОБА_1 щодо відчуження спірного майна є недійсним, оскільки збільшення площі спірних нежитлових приміщень виникло внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції з метою самовільного захоплення приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку по вказаній адресі; об'єкт нерухомого майна площею 133,5 кв.м. в літ. "А-5" по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем (відповідачами) прав особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним, обґрунтованим та підтвердженим.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.
За положеннями ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права особи, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Мотивуючи прийняте рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про не доведення позивачем порушення відповідачами його прав; не підтвердження позивачем його доводів, що: об'єкт нерухомого майна площею 133,5 кв.м. в літ. "А-5" по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва; збільшення площі спірних нежитлових приміщень виникло у наслідок проведення будівельних робіт з реконструкції з метою самовільного захоплення приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку по вказаній адресі; вказані приміщення є приміщеннями загального користування багатоквартирного житлового будинку по вказаній адресі.
Так, відповідно до ст.ст.316, 318, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Посилаючись на лист Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації № 2742 від 22.03.2019, адресований Департаменту територіального контролю начальнику інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, позивач зазначає, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та перебуває на балансі КП «Жилкомсервіс».
Як свідчать надані (КП «Жилкомсервіс») до справи матеріали, рішенням Харківської міської ради № 69/06 від 26.07.2006 року "Про створення комунального підприємства "Жилкомсервіс" та рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.2006 року "Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова" КП "Жилкомсервіс" створено та визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинками, спорудами або групами будинків.
Згідно з Розпорядженням Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації № 189 від 28.02.2007 року та Актом приймання-передачі основних фондів (додаток №1 до Розпорядження № 189 від 28.02.2007 року) багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано на баланс КП "Жилкомсервіс".
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
З наданої позивачем до справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 28.03.2019року вбачається, що спірні приміщення площею 133,5 кв.м. мають статус нежитлових приміщень, що не спростовано позивачем.
Позивачем не надано до справи жодного доказу, на підтвердження наявності у ПП «Стройприват» права власності на нежитлові приміщення (за зазначеною адресою) площею у розмірі лише 16,9 кв.м.
Матеріали справи не містять договору купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016року спірних нежитлових приміщень (на який посилається позивач), укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ПП «Стройприват», з визначенням площі приміщень, право власності на яку за договором набув ПП «Стройприват» в житловому будинку літ. "А-5" за адресою АДРЕСА_1.
У позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач зазначає, що право власності ПП «Стройприват» на нежитлові приміщення (без зазначення площі) ґрунтувалося на свідоцтві про право власності № 51477728 від 06.01.2016року, виданому Харківським міським управлінням юстиції, яке також в матеріалах справи відсутнє.
Інформація з Державного реєстру, надана позивачем до справи, містить запис 19143143 від 16.02.2017року, який свідчить про виникнення у ПП «Стройприват» права власності також і на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2769, виданого 09.12.2016року, видавник - приватний нотаріус ХМНО Саутенко Н.В.
Згідно з приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст.73,74 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу вище наведених норм, звертаючись до суду з позовом та протягом провадження у справі у строки встановлені процесуальними нормами та судом при здійсненні розгляду справи, позивач повинен довести обставини, на які він посилається в якості обґрунтування позовних вимог та підтвердити їх доказами.
Суд самостійно не може збирати докази, що стосуються предмета спору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2019 задоволено клопотання Харківської міської ради та витребувано у Державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Гончаренко Олени Анатоліївни належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2 в житловому будинку літ. "А-5", реєстраційний № 826675863101, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Відділом державної реєстрації Харківської РДА Харківської області повідомлено, що відповідно до ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначена реєстраційна справа була відправлена за місцем її зберігання до департаменту реєстраціі Харківської міської ради за адресою м. Харків, майдан Конституції,7.
Доказів звернення до Департаменту реєстрації Харківської міської ради з метою отримання копії реєстраційної справи, відмови у її наданні - позивачем до справи не надано.
Клопотання про витребування реєстраційної справи з Департаменту реєстрації Харківської міської ради позивачем до суду не подавалося.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав ( стаття 3 Закону).
Правовий статус і компетенція державного реєстратора передбачені в ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 наведеної статті Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Як вбачається з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація завжди у часі слідує за юридичним фактом, на підставі якого виникає, змінюється або припиняється право чи його обтяження. Сама державна реєстрація не може вважатися юридичним фактом чи замінити його.
Колегія суддів зазначає, що позивачем (апелянтом) по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна площею 133,5 кв.м. в літ. "А-5" по АДРЕСА_1 є об'єктом самочинного будівництва, а збільшення площі спірних нежитлових приміщень виникло внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції.
Так, в апеляційній скарзі сам апелянт (позивач) вказує, та зазначене підтверджується наданим до справи актом обстеження від 11 липня 2019 року, складеним комісією КП "Жилкомсервіс" (балансоутримувача, виконавця послуг з утримання житлового будинку № 7 по пров. Двадцять Третього Серпня у м. Харкові), що в підвальному приміщенні житлового будинку за вищевказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення з окремим входом. На підставі наявних на ділянці № 2 документів нежитлове приміщення площею 133,5 м2 належить ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу від 15.03.2018року). Нежитлове приміщення зачинено, діяльність не ведеться.
Докази виявлення (раніше) будь-яких будівельних робіт, реконструкцій, захоплень прилеглих приміщень, тощо, КП «Жилкомсервіс» до справи не надано.
Позивачем не підтверджено і право комунальної власності на спірні приміщення (або їх частину), а також належність вказаних приміщень до приміщень загального користування (допоміжних приміщень) багатоквартирного житлового будинку по вказаній адресі.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст.3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного її цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.
Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Захист порушеного права має бути ефективним. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Зміст суб'єктивного права, про порушення якого стверджує позивач у позовній заяві, апеляційній скарзі, міркування, висловлені на їх підтвердження, дійсний характер (природа) дій, які позивачем кваліфікуються як порушення його прав, розуміння того, що захист прав та інтересів позивача повинен мати на меті саме забезпечення їх дієвості і результативності, і не прагнути інших цілей, дає підстави вважати, що захист заявленого позивачем права знаходиться поза межами правовідносин, які виникли у цьому спорі, що правомірно враховано судом першої інстанції.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку
про відмову позивачеві у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.
Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні у справі "Трофимчук проти України" Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. у справі №922/942/19.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019р. у справі №922/942/19 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2019р.( повний текст складено 29.08.2019р.) у справі №922/942/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23.12.2019року.
Головуючий суддя Н.М. Дучал
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Терещенко