ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2019 року Справа № 916/2932/19
м.Одеса, проспект Шевченка,29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної,
суддів В.В. Бєляновського, К.В. Богатиря
Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури
на ухвалу господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви
у справі №916/2932/19
за позовом заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств
до Селянського (фермерського) господарства «Афанасій-М»
про стягнення 49925,08грн.
суддя суду першої інстанції: Р.В. Волков
час і місце постановлення ухвали: 07.10.2019р., м. Одеса, господарський суд Одеської області
встановив:
03.10.2019р. заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - позивач, Фонд підтримки) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Афанасій-М» (надалі - відповідач, С(Ф)Г «Афанасій»), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств19293,15грн. основного боргу за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству, яка підлягає перерахуванню у державний бюджет, та 30631,93грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 17.10.2007р. між Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та відповідачем було укладено договір №22 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - Договір №22), відповідно до умов якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі С(Ф)Г «Афанасій-М» в сумі 40000грн., а відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк. На виконання умов вищезазначеного договору Фонд підтримки перерахував відповідачу 25.10.2017р. 40000грн. Умовами п.3.4.2 Договору №22 передбачено поетапне повернення коштів, останній платіж у сумі 10000грн. відповідач повинен був здійснити до 01.10.2012р. Станом на 19.04.2018р. С(Ф)Г «Афанасій-М» погасило 20706,85грн., заборгованість за Договором №22 складає 19293,15грн., яка підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку. Також відповідно до п.5.1 договору стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які становлять 30631,93грн.
В частині необхідності представництва державного органу (Фонду підтримки) в суді, прокурор з посиланням на норми ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України, рішення Конституційного суду від 08.04.1999р. у справі №3-рп/99 зазначив, що підставою звернення до суду слугувало нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом - Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, не вжито заходів щодо стягнення заборгованості до бюджету на користь держави.
З посиланням на норми ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 ЦК України, ст.50 Бюджетного кодексу України, прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2019р. (суддя Р.В.Волков) позовну заяву заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Афанасій-М» про стягнення 49925,08грн. повернуто без розгляду.
Ухвала вмотивована посиланням на п.4 ч.5 ст.174 ГПК України та обґрунтована тим, що дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність доказів повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про представництво інтересів держави в суді. Так, у матеріалах позову наявна копія листа заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на адресу Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за вих. №16-133/6-19вих від 30.09.2019, однак відсутні докази направлення та отримання копії такого листа позивачем до звернення прокурора до суду. З урахуванням вказаного, у матеріалах позовної заяви відсутні докази наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
31.10.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу від 07.10.2019р. (надіслана поштою 25.10.2019р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржену ухвалу, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор, зокрема, зазначив, що судом першої інстанції за невірним застосуванням норм ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та у порушення ст. 236 ГПК України безпідставно не прийнято до уваги, що у даному випадку прокурор набув право на представництво, оскільки Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств не здійснює належним чином захист інтересів держави. Зокрема, незважаючи на очевидний характер триваючого порушення, Фондом підтримки захист інтересів держави здійснюється неналежним чином, оскільки самостійно до суду з позовом цей орган не звертався, а лише обмежився направленням інформації до місцевої прокуратури, що підтверджує його бездіяльність, у зв'язку з чим виникла необхідність представництва Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою в суді інтересів держави в особі регіонального відділення. Вказана бездіяльність Фонду підтримки відповідає визначеному статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру» критерію «не здійснення захисту», що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень. При цьому прокуратурою суду надано належний доказ на підтвердження бездіяльності Фонду підтримки - належним чином засвідчену копію листа Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про наявність заборгованості від 24.04.2019р. №015/75.
Також прокурор у скарзі зазначив, що недоцільним є посилання судом першої інстанції на необхідність надання доказів направлення та отримання копії листа позивачем до звернення прокурора до суду, оскільки на виконання вимог ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури 30.09.2019 за № 16-13316-19вх повідомлено Фонд підтримки про підготовлення позовної заяви в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до СФГ «Афанасій-М» про примусове стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки у сумі 19293,15грн. та інфляційних втрат на суму 30631,93грн. Копію зазначеного листа разом з іншими додатками додано до позовної заяви, яку 01.10.2019р. направлено до господарського суду Одеської області. Нормами ЗУ «Про прокуратуру» не передбачено вимоги до направлення до суду позовної заяви отримати докази про направлення та отримання повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про представництво інтересів держави в суді.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:
- від 01.11.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху;
- від 27.11.2019р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 07.10.2019р.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2019р. у справі №916/2932/19; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; запропоновано іншим учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу, будь-які клопотання чи заяви з процесуальних питань у строк до 13.12.2019р.
06.12.2019р. відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу розрахунку повернення фінансової підтримки; в оригіналі розрахунку зазначено, що станом на 11.10.2019р. заборгованість по основному боргу за договором №22 від 17.10.2017р. перед Фондом підтримки відсутня.
16.12.2019р. скаржник надіслав суду документи на виконання ухвали суду від 27.11.2019р. (оригінал позовної заяви з додатками).
Станом на дату перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку додаткових пояснень, відзивів, заяв, клопотань до суду не надійшло.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно із п.6 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи стосовно фактів, наведених прокурором, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
З матеріалів оскарження ухвали від 07.10.2019р. вбачається, що заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
При постановленні ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором не надано суду доказів відправлення та отримання Фондом підтримки листа №16-13316-19вих, отже у матеріалах справи відсутні докази наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, отже позовна заява (п.4 ч.5 ст.174 ГПК України) підлягає поверненню.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду наступного.
Згідно із ст.1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 ЗУ «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно п.2 ч.1 ст.2 ЗУ «Про прокуратуру» у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
В додатки до позовної заяви на виконання вимог ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурором надане Повідомлення в порядку ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» від 30.09.2019р. вих №16-13316-19вих. на адресу Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Згідно із ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №903/129/18 від 15.10.2019р. (номер в ЄДРСР 85174593) викладений наступний правовий висновок «Сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог ст.53 ГПК України та ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду підтримки, визначивши, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, вказав на наявність підстав для звернення до суду з позовом (підстави представництва згідно абз.І, ІІ ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»).
Відповідно до ч.2 ст.162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Позовна заява прокурора наведеним вимогам ГПК України та нормам абз.1-3 ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» відповідає за формальними критеріями.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно із ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: 1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу); 3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви; 4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. У разі повернення позовної заяви з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої цієї статті, судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається. Заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Стаття 174 ГПК України містить в собі як положення щодо підстав для залишення судом позовної заяви без руху, так і для повернення позовної заяви.
Ані приписи ст.53 ГПК України, ані ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» не містять застережень щодо того, що при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі визначеного органу прокурор повинен надати суду докази надіслання та отримання цим органом повідомлення про звернення до суду (в даному випадку Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств).
Отже суд першої інстанції, у разі виникнення у нього сумнівів щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів Фонду підтримки мав право залишити позовну заяву буз руху у відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України, натомість суд оскаржуваною ухвалою повернув позовну заяву прокурору, дійшовши передчасного висновку про відсутність таких підстав.
Пунктом 4 частини 5 статті 174 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, а не у разі ненадання прокурором відомостей про направлення та отримання органом повідомлення про звернення до суду з позовом.
Отже висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств є помилковим, та зроблений з порушенням норм процесуального права - ст.174 ГПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно із ч.3 ст.271 ГПК України, у випадках, зокрема, скасування судом апеляційної інстанції ухвал про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала від 07.10.2019р. - скасуванню із передачею матеріалів позовної заяви прокурора господарському суду Одеської області для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 232-236, 240, 269, 270, 271, 275, 280-284 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 07 жовтня 2019 року №916/2932/19 скасувати.
Матеріали позовної заяви заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (вх.№2997/19 від 03.10.2019р.) передати господарському суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, згідно положень ст.ст. 286,288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя К.В. Богатир