79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"12" грудня 2019 р. Справа № 914/1002/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді Данко Л.С.,
суддів Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської міської ради (вх. № ЗАГС 01-05/3821/19 від 24.10.2019),
на рішення Господарського суду Львівської області від 17 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 27.09.2019, м. Львів, суддя Галамай О.З.)
у справі № 914/1002/19
порушеній за позовом
позивача: Приватного підприємства “Тенісний клуб “ТЕН” м. Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
про визнання акта недійсним
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Єсіпов І.А. - адвокат (довіреність №1/2019 від 08.04.2019);
від відповідача: Піскун А.Й. - головний спеціаліст відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради (довіреність від 18.01.2019 №2901-вих-68);
24.05.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного підприємства «Тенісний клуб «ТЕН» до Львівської міської ради про визнання незаконною (недійсною) ухвали Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.22013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» - повністю з моменту її прийняття. Залучення під час підготовчого провадження до участі у справі третьою особою на стороні відповідача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Постановлення під час вирішення даного спору окремих ухвал за фактом підготовки Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та прийняття Львівською міською радою ухвали від 11.10.2018 №4057, яка завідомо суперечить остаточним судовим рішенням у справах №914/3256/16, №914/1389/17, а також за ознаками зловживання к керівництвом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки для позивача.
В позовній заяві позивач вказує, що оскільки не планує інших судових витрат, крім тих, що їх зазначено у ч.1 та п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України, орієнтовний (попередній) розмір судових витрат позивача передбачається на рівні 31 921 грн. а саме: судовий збір - 1921, 00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у межах 30000 грн. (з розрахунку 20 годин роботи адвоката та виходячи з його погодинної ставки на рівні 1500 грн.).
15.08.2019 представником Львівської міської ради на розгляд Господарського суду Львівської області поступило клопотання про залучення до участі у справі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (а.с.127).
В описовій частині ухвали Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 зазначено, що представник позивача в судовому засіданні відмовився від поданого ним клопотання про залучення третьої особи. Також, даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.131-133).
17.09.2019 представником позивача суду першої інстанції подано заяву про розподіл судових витрат у порядку ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України (а.с.142-143).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі № 914/1002/19 позов - задоволено. Визнано незаконною (недійсною) ухвалу Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження» переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу». Стягнуто з Львівської міської ради на користь ПП «Тенісний клуб «ТЕН» - 1921,00 грн. судового збору.
Дане рішення мотивовано тим, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 не містить обґрунтованих підстав вилучення п.20 додатку, що суперечить підп. 6 п.6.1. статті 33 Регламенту Львівської міської ради. Крім цього, відповідач вже виносив аналогічну ухвалу від 09.02.2017 №1503 про вилучення з переліку об'єктів приватизації пункту 20, яку рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2017 по справі №91481389/17 (яке набрало законної сили) - визнано незаконною (недійсною).
23.09.2019 представником позивача подано клопотання, згідно якого просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 510 грн. (а.с.165-167).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2019 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі №914/1002/19 на 02.10.2019 (а.с.171-172).
01.10.2019 представником відповідача подано заперечення щодо розподілу судових витрат (а.с.175-177), при цьому зазначає, що з наданих позивачем до заяви документів не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом Єсіповим І.А. послуг у суді першої інстанції. Також вказано, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час. Просить врахувати, що стягнення з відповідача , який є бюджетним виконавчим органом , що призведе до суттєвого зменшення відповідних видатків на забезпечення функціонування Львівської міської ради.
Згідно додатково рішення Господарського суду Львівської області від 02.10.2019 у справі №914/1002/19 заяву ПП «Тенісний клуб «ТЕН» про розподіл судових витрат від 17.09.2019 задоволено частково. Стягнуто з Львівської міської ради на користь ПП «Тенісний клуб «ТЕН» - 20 710 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9800 грн. відмовлено (а.с.185-192).
Відповідач - Львівська міська рада не погодившись з винесеним рішенням подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що ухвалене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник в своє обґрунтування посилається на положення п. 30 ст. 26, п.5, п.6, п.7 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і при цьому вказує, що в межах своєї компетенції, з метою раціонального розпорядження об'єктами комунальної власності, Львівська міська рада прийняла рішення не відчужувати об'єкт на вул. Болгарська, 4 шляхом викупу. Також, зазначає, і те, що право на приватизацію приміщення на вул. Болгарська, 4 позивачем ПП «Тенісний клуб «ТЕН» на момент прийняття Львівською міською радою оскаржуваної ухвали не реалізовано.
При цьому вказує, що судом першої інстанції не досліджено того факту, що умови щодо здійснення невід'ємних поліпшень не виконуються. ПП «Тенісний клуб «ТЕН» не здійснювало невід'ємних поліпшень в розмірі не менше як 25% ринкової вартості за згодою орендодавця. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не має права на викуп цих приміщень в силу імперативної норми Закону.
Відповідно до цього, вказує, що зважаючи на виключний характер повноважень органу місцевого самоврядування з розпорядження об'єктами права комунальної власності, ухвала Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому вважає, що правові підстави для її скасування є відсутніми. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач ПП «Тенісний клуб «ТЕН» у відзиві б/н від 25.11.2019 заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що відповідач вже виносив аналогічну ухвалу від 09.02.2017 №1503 про вилучення з Переліку об'єктів приватизації пункту 20 , яку рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2017 у справі №914/1389/17, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 - визнано незаконною (недійсною). У зв'язку з цим посилання апелянта на п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та також на положення ст. 60 цього ж Закону вважає, що не є новим і ретельно перевірялися судами апеляційної та касаційної інстанції у контексті права відповідача чи змінювати чи скасовувати на їх підставі власне рішення про приватизацію та у частині, що стосується п.20 Переліку об'єктів приватизації. При цьому вказує, що місцевим господарським судом вірно зазначено у рішенні по доводах позовної заяви, що право органів приватизації скасовувати чи змінювати власні рішення про приватизацію на підставі ч.6 ст. 12 Закону України №2269-VIII стосується лише рішень, прийнятих після набрання ним чинності , правильно зазначивши при цьому і те, що таке право не є абсолютним з огляду на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами особи і принципу “належного урядування» (п. 64, 66, 68,70, 71 остаточного рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.01.2012). З огляду на викладене просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Одночасно вказує, що на підставі ст. ст. 123, 126, 127, 129, 244 ГПК України позивач просить здійснити розподіл судових витрат у частині, що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу під час перегляду справи в апеляційному порядку, додатковим рішенням, оскільки умовами укладених між позивачем та його представником правочинів передбачено проведення остаточного розрахунку після ухвалення постанови.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019 склад колегії по розгляду справи №914/1002/19 визначено: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Скрипчук О.С. та Мирутенко О.Л.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 (суддя - доповідач Данко Л.С.) апеляційну скаргу Львівської міської ради (вх. №ЗАГС 01-05/3821/19 від 24.10.2019) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19 залишено без руху з підстав наведеній в такій.
05.11.2019 представником Львівської міської ради подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: оригінал платіжного доручення №588 від 28.10.2019 на суму 2881,50 грн. та копію ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, що надійшла на адресу Львівської міської ради 01.11.2019 та зареєстрована за №1.7-34776-29.
В подальшому, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (в складі колегії: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Мирутенко О.Л. та Скрипчук О.С.) задоволено клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Львівській міській раді пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівській області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19. Відкрито апеляційне оскарження за вищевказаною апеляційною скаргою. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19 та витребувано матеріали справи №914/1002/19 у Господарського суду Львівської області.
19.11.2019 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/1002/19.
Ухвалою суду від 29.11.2019 призначено справу №914/1002/19 до розгляду у судовому засіданні на 12.12.22019.
В судове засідання 12.12.2019 з'явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
28.07.2010 Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ПП «Тенісний клуб «ТЕН» (орендар) укладено договір оренди №Ш-7572-10 (а.с.19-23) згідно п.1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 99,4 кв. м., що позначені в технічній документації під літерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська,4 (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського Центрального парку і відпочинку імені Б.Хмельницького (балансоутримувач), і належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності. Термін дії даного договору визначений з 28.07.2010 по 31.05.2015 включно (п.4.1.). Цільове призначення об'єкта оренди: для обслуговування тенісних кортів.
В подальшому, ухвалою 12 сесії 6-го скликання Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, що вказані в додатку до ухвали, згідно з яким за заявою ПП «Тенісний клуб «ТЕН» до цього переліку під номером 20 включені приміщення 1-го поверху загальною площею 99,4 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4 (а.с.24).
26.12.2013 Управління комунальної власності (замовник), ПП «Тенісний клуб «ТЕН» (платник) та ТОВ «Периметр» (виконавець) уклали договір про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу №326-П .
На виконання даного договору ПП «Периметр» надало висновок про вартість майна від 30.12.2013 відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки разом із ПДВ становить 413 784,00 грн., однак Управління комунальної власності не затвердило даний висновок.
Як вбачається з обставин справи у січні 2014 року Управління комунальної власності Львівської міської ради оскаржило у судовому порядку ухвалу Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 в частині затвердження пунктів 20,29 додатка до ухвали.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.04.2014 у справі №461/278/14-а адміністративний позов Управління комунальної власті Львівської міської ради задоволено; визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.07.2013 №2652 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» в частині затвердження п.п. 20, 29 додатку до ухвали (а.с.29-.
Однак, в подальшому постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі №876/4580/14 (яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 адміністративне провадження К/800/2634/15 (а.с.30-32, 33-35)) апеляційні скарги ПП «Тенісний клуб «ТЕН» та Львівської міської ради задоволено; скасовано постанову Галицького районного суду міста Львова від 17.04.2014 у справі №461/278/14-а та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У грудні 2016 року ПП «Тенісний клуб «ТЕН» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Львівської міської ради про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо не затвердження результатів оцінки об'єкта приватизації, проведеної ТОВ «Периметр» за договором №326-П від 26.12.2013 та про зобов'язання відповідача у двомісячний строк завершити підготовку об'єкта нерухомості до приватизації шляхом викупу позивачем, а саме: визначити за власний рахунок її ринкову вартість.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16 (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 (а.с.49-54)) позов ПП «Тенісний клуб «ТЕН» задоволено частково. Зобов'язано Управління комунальної власності Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1»загальною площею 99,4 кв. м. за адресою: вул. Болгарська, 4 АДРЕСА_1 . Львові до приватизації шляхом викупу ПП «Тенісним клубом «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с.39-44).
З обставин справи та тверджень позивача встановлено, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16 не виконано, а виконавче провадження №54496723 не закінчено, незважаючи на прийняті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення шляхом накладення штрафу за його невиконання.
В подальшому, ухвалою 6 сесії 7-го скликання Львівської міської ради №1503 від 09.02.2017 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» внесено зміни до додатку до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 , вилучивши з додатку пункт 20.
Однак, рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2017 у справі №914/1389/17 (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 та постановою Верховного Суду від 10.07.2018 (а.с.57-59, а.с.60-62)) визнано незаконною (недійсною) ухвалу Львівської міської ради від 09.02.2017 №1503 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу».
Ухвалою 15 сесії 7-го скликання Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» внесено зміни у додаток до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562, вилучивши з нього п.20 (а.с.69) і при цьому, як вказує позивач, жодних підстав чи причин внесення таких змін в ухвалі не вказано.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач про ухвалу Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 дізнався за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №54496723 по виконанню наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/3256/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 є незаконною та має відверто вибірковий характер, оскільки стосується лише одного об'єкта з числа включених до додатку №1, на що було звернуто увагу у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 у справі №461/278/14-а та у рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2017 у справі №914/3256/16, яким зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв. м. за адресою: м. АДРЕСА_2 Болгарська АДРЕСА_3 , до приватизації шляхом викупу ПП «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість; в ухвалі не зазначено обставин, якими викликана необхідність її прийняття, що є порушенням п.6.1. ч.6 ст. 33 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання, та це було встановлено судами під час перевірки законності судових рішень в межах справи №914/1389/17, в якій суд визнав незаконною (недійсною) аналогічну за змістом ухвалу Львівської міської ради від 09.02.2017 №1503, якою вилучено об'єкт приватизації; у відповідача відсутнє право змінювати чи скасовувати рішення про приватизацію об'єкта, що встановлено в судових рішеннях у справах №914/3256/16 та №914/1389/17.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
У відповідності до вимог ч.1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації , договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (чинного на момент затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації шляхом викупі) - Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни , без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.
При цьому, п.30 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) повноваження представницьких органів місцевого самоврядування у сфері приватизації комунального майна вичерпуються розглядом за затвердженням переліків майна, що підлягає приватизації.
З обставин справи вбачається, що ухвалою Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, до якого включено за №20 об'єкт приватизації, а саме: вул. Болгарська, 4, 1 поверх, загальна площа - 99,4 кв. м. (а.с.24).
В подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 вилучено пункт 20 додатку щодо включення до переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу об'єкта нерухомості, який на підставі договору орендує позивач (а.с.69). При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що по суті дана ухвала є відмовою позивачу у приватизації спірного майна.
Пунктом 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 «Черемшина» (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (справа про визначення способу малої приватизації) від 13.12.2000 №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 зазначено, що відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковими для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.
В матеріалах справи наявна пояснювальна записка до проекту ухвали про внесення змін до ухвали міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова , що підлягають приватизації способом викупу» (а.с.73-74), що відповідає ч.3 ст. 33 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання.
В даній пояснювальній записці зазначено, що 07.03.2018 набрав чинності Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна», пунктом 2 розділуV “Прикінцеві та Перехідні положення» якого установлено: що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону; що в порушення ч.2 ст. 18 названого Закону ПП «Тенісний клуб «ТЕН» не отримувало погодження орендодавця та не здійснювало невід'ємних поліпшень в розмірі не менш ніж 25 відсотків ринкової вартості.
Підпунктом 6 п.6.1. ст. 33 Регламенту Львівської міської ради визначено, що текст проекту ухвали, як правило, повинен складатися з таких частин: мотивуючої, в якій містяться посилання на закони, інші нормативні акти та документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття ухвали; резолютивної, в якій конкретно і чітко формулюються завдання, визначені виконавці і терміни виконання поставленого завдання; заключної, в якій вказана посадова особа або постійна комісія, на яких покладається контроль за виконання ухвали.
Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269-VIII передбачено, що органи приватизації припиняють приватизацію об'єкта приватизації у випадку, зокрема, ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об'єкта комунальної власності.
Судова колегія апеляційного суду зазначає, що право органів приватизації скасовувати чи змінювати власні рішення про приватизацію на підставі ч.6 ст. 12 Закону України від 18.01.2018 №2269-VIII стосується лише рішень, прийнятих після набрання ним чинності, і при цьому таке право не є абсолютним з огляду на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами особи і принципу «належного урядування» (пункти 64, 66, 68, 70, 71 Остаточного рішення у справі Рисовський проти України від 20.01.2012).
З тексту оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 11.10.2018 №4057 вбачається, що така не містить обґрунтованих підстав вилучення п.20 додатку, що відповідно суперечить підп. 6 п.6.1. ст. 33 Регламенту Львівської міської ради, відповідно до якого мотивуюча частина ухвали повинна містити посилання на закони, інші нормативні акти та документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття даної ухвали.
Відтак, враховуючи наведене судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим відхилення місцевим господарським судом твердження відповідача про те, що оскаржувана ухвала прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки в такій містять лише загальні посилання на законодавство, без наведення конкретних обставин, які викликали необхідність прийняття даної ухвали.
Як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідач в своє обґрунтування посилається на ч.2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» який набрав чинності 07.03.2018, однак такі є необґрунтованим з огляду на те, що оскільки позивач у 2013 році вже отримав право на приватизацію орендованого майна на підставі законодавства, яке діяло до набрання чинності цим Законом і встановлювало інші умови для набуття права на приватизацію шляхом викупу. Закон не має зворотної дії в часі.
З матеріалів та обставин справи встановлено, що у справі №914/1389/17 на підставі ухвали Львівської міської ради, якою включено орендований позивачем об'єкт нерухомості, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів особи, тобто у даному випадку право позивача на приватизацію об'єкта нерухомості.
Відповідно до цього, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вилучення пункту 20 додатку щодо включення до переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу об'єкта нерухомості порушує принцип «гарантії стабільності суспільних відносин», які у даному випадку виникли між сторонами, оскільки прийняте органом місцевого самоврядування рішення позбавляє позивача можливості реалізовувати своє право на приватизацію об'єкта, яке закріплено законодавством України та ставить позивача у значено гірше становище, ніж існувало до прийняття оскаржуваної ухвали.
При цьому слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи рішення у справі №914/3256/16 (яким зобов'язано Управління комунальної власності у двомісячний строк завершити підготовку будівлі літ. «Т-1» загальною площею 99,4 кв. м. за адресою: вул.. Болгарська, 4 у м. Львові до приватизації шляхом викупу ПП «Тенісний клуб «ТЕН», а саме: визначити за власний рахунок відповідача її вартість, яке набрало законної сили 16.05.2017) не виконано і по якому досі триває виконавче провадження №54496723 (а.с.56, 64-65).
Крім цього, як вже було описано вище, ухвала Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягає приватизації способом викупу» вже була предметом судового розгляду у справі №461/278/14-а, за результатами якої встановлено, що пункти 20, 29 даної ухвали прийнятті Львівською міською радою в межах наданих повноважень та з дотриманням норм регламенту. А в межах справи №914/1389/17 ухвалу Львівської міської ради від 09.02.2017 №1503 «Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 18.07.2013 №2562 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», якою відповідачем вперше було виключено п.20 - визнано незаконною (недійсною).
Також, судова колегія апеляційного суду вважає за доцільне підкреслити той факт, що оскаржуваною ухвалою відповідач вилучив п.20 вибірково, беручи при цьому до уваги те, що інші пункти додатка до ухвали від 18.07.2013 №2562 прийнятті в аналогічному порядку.
Відповідно до цього, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в порядку ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до чого правомірним є висновок про відсутність підстав скасування рішення місцевого господарського суду від 17.09.2019 в даній справі.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку клопотання представника позивача Єсіпова І.А. викладене в останньому абзаці відзиву на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/7178/19 від 27.11.2019), а саме: здійснити розподіл судових витрат відповідно до ст. 123, 126, 127, 129, 244 ГПК України, у частині, що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу під час перегляду справи в апеляційному порядку, додатковим рішенням, оскільки, як стверджує представник позивача, умовами укладених між позивачем та його представником правочинів передбачено проведення остаточного розрахунку після ухвалення постанови, вирішити в порядку та у спосіб визначений ч. 8 ст. 129, ст. 244 ГПК України, на підставі отриманих відповідних доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною за період розгляду справи апеляційною інстанцією - Західним апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 року у справі №914/1002/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Поновити дію рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2019 у справі №914/1002/19.
3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено 19.12.2019.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук