ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1602/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Бєляновського В.В., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - адвокат Семака В.Ю.
від ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" - адвокат Черкес В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019
по справі №916/1602/18
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА"
про стягнення 54 588 984,49 грн
У серпні 2018 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 54 588 984,49 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "АМПУ"), в частині повного та своєчасного внесення плати за користування причалом №17, розмір якої було відкореговано з урахуванням дійсної вартості причалу №17.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на висновок експерта здійснений в межах даної справи, наявні у матеріалах справи докази, умови укладеного між сторонами договору та приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у їх задоволенні.
Також судом першої інстанції, серед іншого, відзначено, що аудиторський звіт, зокрема, на підстави якого позивачем було заявлено позовні вимоги, лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, та, в силу ст.ст. 76-77 ГПК України, не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати належних платежів та не є тим документом, на підставі якого стягується заборгованість з оплати належних платежів в установленому законом порядку.
Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у справі №916/1602/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на підставі недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Так апелянт зазначає, що згідно з витягом зі звіту про незалежну оцінку майна та Висновком про вартість майна (Причал № 17), який складено ТОВ «Консалтингова експертна компанія», визначено ринкову вартість об'єкту оцінки - Причалу №17 станом на дату оцінки 31.03.2013 у розмірі 34 987 000,00 грн.
Разом з цим, за інформацією, яку Комісія Міністерства інфраструктури України, яка в свою чергу на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 №164-Г в державному підприємстві «Адміністрація морських портів України» (Южненська філія) проводила плановий аудит відповідності діяльності за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, отримала від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», справедлива вартість причалу № 17 станом на 31.03.2013, яка визначена на підставі висновку про вартість основних засобів та нематеріальних активів, що обліковуються на балансі ДП «МТП «Южний» згідно з переліком, який наданий Замовником ТОВ «Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій» - Україна», та який рецензований безпосередньо Фондом державного майна України, становить 70 334 231,00 грн.
Таким чином, за твердженням апелянта, Комісія Міністерства інфраструктури України зробила висновок про необґрунтованість здійснення повторної оцінки ТОВ «Консалтингова експертна компанія» та його використання для визначення мінімального розміру плати за користування причалом № 17 в майбутньому після прийняття його на баланс Адміністрації за Актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» погодившись із вказаними висновками Комісії Міністерства інфраструктури України стосовно необхідності корегування та донарахування плати за користування причалом № 17 на підставі укладено з відповідачем Договору направила претензію з вимогою перерахувати Адміністрації 54 588 984,49 грн., яка залишена без задоволення з формальних причин, зокрема ненадання документів для її опрацювання, однак, як вважає скаржник, посилання відповідача на вказані обставини є необґрунтованим оскільки всі документи на які було посилання у вищевказаній претензії були у розпорядженні ТОВ «ТІС- МІНДОБРИВА».
Скаржник не погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу того, що аудиторський звіт лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, та не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати належних платежів з огляду на таке.
Так, в означеному звіті, окрім іншого, встановлено невідповідність результатів оцінки, проведеної ТОВ «Консалтингова експертна компанія», однак вказані висновки залишені судом поза увагою. Комісією Міністерства інфраструктури України встановлено, що відповідно до відомостей Висновку про вартість майна, датою складання вказаного Звіту про незалежну оцінку майна є 02.07.2014, разом з цим датою оцінки є 31.03.2013, тобто дата складання Звіту та дата оцінки відрізняються більше ніж один рік.
При цьому, ТОВ «Консалтингова експертна компанія» здійснила оцінку окремо виділеного нерухомого майна (причалу № 17 без інфраструктури), з метою розрахунку ринкової вартості об'єкта для визначення матеріальної компенсації за його використання, яка проводилась на замовлення ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА». Так, в розділі «Майнові права на об'єкт оцінки» Висновку станом на 31.03.2013 Об'єкт оцінки знаходиться в оренді у ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» на підставі Договору від 06.12.2005 № К-23У-44, аналогічні висновки вказані у Рецензії на Звіт про незалежну оцінку морського причалу № 17 без інфраструктури.
Однак, за твердженням апелянта, вищевказані відомості не відповідають дійсності, оскільки у відповідності до умов вищевказаного Договору причал № 17 не передавався в оренду, а на дату оцінки використовувався на підставі Договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ «Трансінвестсервіс» - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП «МПТ «Южний».
Вищевказане, як вважає апелянт, підтверджує існування об'єктивних сумнівів стосовно правильності та повноти результатів оцінки проведеної ТОВ «Консалтингова експертна компанія», та які не були дослідженні судом в оскаржуваному рішенні, які обґрунтовуються тим, що станом на 13.06.2013 (дата створення ДП «АМПУ», та отримання в господарське відання причалу № 17) залишкова вартість причалу № 17 більше ніж у два рази перевищувала вартість визначену роком пізніше за результатами незалежного оцінювання ТОВ «Консалтингова експертна компанія».
Апелянт наголошує, що справедлива вартість причалу № 17 станом на 31.03.2013, яка визначена на підставі висновку про вартість основних засобів та нематеріальних активів, що обліковуються на балансі ДП «МТП «Южний» згідно з переліком, який наданий Замовником ТОВ «Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій» - Україна», та який рецензований безпосередньо Фондом державного майна України, становить 70 334 231,00 грн., та з огляду на те, що п. 4 Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України визначено необхідність здійснення перерахунку суми плати за користування причалом № 17 відповідно до умов Договору з урахуванням вартості цього об'єкта, а саме 70 334 231,00 грн. та зроблений висновок щодо зменшення розміру суми отриманих доходів Позивача від плати за використання Причалу № 17 за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 на стр. 55 аудиторського звіту від 17.05.2018 № 14-2-03/03 дає підстави вважати висновки суду в оскаржуваному рішенні є передчасними та поверховими, та вказують на відсутність дослідження доказів, які надавалися позивачем до матеріалів справи.
На думку апелянта, здійснений судом першої інстанції правовий висновок щодо неналежності та допустимось такого доказу, як аудиторський звіт та Рекомендації впливає на обсяг прав та інтересів (повноважень) Міністерства інфраструктури України, зокрема це відображається у неможливості надати свої зауваження, міркування та доводи щодо здійсненного судом висновку та, як наслідок призведе до вимушеної (без апеляційної) зміни висновків аудиторського звіту та рекомендацій, у зв'язку з чим при розгляді справи у суді апеляційної інстанції постала необхідність залучити Міністерство інфраструктури України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Окремо апелянт наголошує про хибності висновку суду першої інстанції щодо підтвердження представником позивача у судовому засіданні про відсутність заборгованості відповідача, оскільки вказаних дій представник позивача не вчиняв, та більш того завжди підтримував позовні вимоги та наполягав на їх задоволені вказуючи на наявність заборгованості.
Вважає апелянт необґрунтованими й посилання суду першої інстанції на висновок експерта здійснений у межах даної справи, оскільки в силу ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
10.12.2019 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не містить обґрунтованих посилань на обставини, які могли б свідчити про незаконність оскаржуваного рішення. Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, з правильним встановленням всіх суттєвих обставин, які мають значення для справи, з дослідженням та оцінкою сторонами спору доказів, а також доказів, витребуваних судом на підставі відповідних клопотань учасників судового процесу, а тому, на думку відповідача, оскаржуване рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
В прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив залучити до участі у справі №916/1602/18 Міністерство інфраструктури України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Відповідач заперечував проти задоволення такого клопотання з підстав його необґрунтованості.
Розглянувши під час судового засідання від 18.12.2019 клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
За приписами ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У даній справі правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, який укладено між позивачем та відповідачем. При цьому Міністерство інфраструктури України не є стороною даного договору.
Позивач, звертаючись із клопотанням про залучення третьої особи, жодним чином не обґрунтував, яким чином оскаржуване рішення може вплинути на права та обов'язки Міністерства інфраструктури України.
При цьому проведення комісією Міністерства інфраструктури України планового аудиту позивача, висновки якого стали підставою для звернення із відповідним позовом до суду, жодним чином не свідчать про заінтересованість Міністерства в результатах вирішення спору та ймовірність виникнення у нього прав та/або обов'язків у зв'язку із прийняттям рішення у даній справі.
У судовому засіданні від 18.12.2019 представник апелянта підтримав вимоги за своєю апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.
Представник ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" надав пояснення відповідно до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 06.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" (Підприємство), в особі генерального директора п. О.М. Ставніцера та Морським торговим портом "Южний" в особі начальника порту п. Березняка (Порт) було укладено договір № К23У-44 (т.1 а.с.12-14) про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Юний".
Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу Підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності Підприємства і Держави в особі Порта, який має частину комплексу - причал № 17 - на своєму балансі.
Згідно з п.п.2.4, 3.1 договору Підприємство зобов'язано незалежно від доходу, отриманого від використання об'єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі Порта, грошову суму, визначену у відповідності до п. 3.1 даного договору. Підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується перераховувати Порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу Підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є Додатком до даного Договору (Додаток № 1).
За приписами п.6.1 договору даний договір не може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку.
У відповідності до п.7.1 договору даний Договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.
У додатку №1 до договору №К23У-44 від 06.12.2005 р. сторонами по справі було погоджено порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу та встановлено, що за будь-яких обставин сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою Кабінету Міністрів України сума орендної плати за аналогічний об'єкт.
01.12.2008 р. між ТОВ "Трансінвестсервіс", Морським торговим портом "Южний" та ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", яке є законним правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс", укладено додаткову угоду №3, якою сторонами погоджено перехід усіх прав та обов'язків ТОВ "Трансінвестсервіс" за договором №К23У44 від 06.12.2005р. до ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА".
Також вказаною угодою сторонами було погоджено нову назву договору: "Договір № К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005р. про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".
13.06.2013 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (Підприємства) укладено Додаткову угоду № 9 до Договору (т.1 а.с.25-26), за якою, у зв'язку з реорганізацією ДП "МТП "Южний" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 року та акту приймання-передачі від 13 червня 2013 року та утворення внаслідок виділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163, а також переходом зобов'язань за договором від 06.12.2005р. № К23У-44 до правонаступника - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", сторони домовились викласти назву договору в наступній редакції: "Договір від 06.12.2005 № К23У-44 (3003/12) "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - Причалу № 17, що знаходиться на балансі ДП "АМПУ". Також за умовами Додаткової Угоди № 9 від 13.06.2013 було внесені відповідні зміни до преамбули Договору.
Підписавши додаткову угоду №10 від 01.07.2013 р. до договору №К23У-44 від 06.12.2005 р. сторони по справі виклали додаток №1 до договору у новій редакції та визначили, що сторони погодили наступний порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу: плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості оброблюваного вантажу на частині комплексу, що іменується Причал № 17, у наступних розмірах: за обробку вантажу до 100 тисяч тонн - 4,0 долари США за одну тонну, до 120 - 3,6, до 140 - 3,2, до 160 - 2,8, до 180 - 2,4, до 200 - 2,0, понад 200 - 1,6.
Податок на додану вартість в таблиці не враховується й оплачується Підприємством понад плату у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України. За будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою Кабінету Міністрів України сума орендної плати за аналогічний об'єкт.
Відтак, сторонами погоджено, що у будь-якому випадку компенсаційна плата за використання відповідачем причалу №17 не може бути меншою ніж орендна плата за користування об'єктом, аналогічним причалу №17, яка розрахована відповідно до методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786.
За результатом проведення оцінки ТОВ "Консалтингова експертна компанія" було складено звіт про незалежну оцінку морського причалу №17 (ГТС) без інфраструктури (т.1 а.с.34-114), згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 31.03.2013 р. становить 34 987 000 грн.
На підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 р. №164-Г в Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) проведено плановий аудит відповідності діяльності за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., за результатом проведення якого складено аудиторський звіт від 17.05.2018 №14-2-03/03 (т.2 а.с.7-27) та Рекомендації з метою забезпечення усунення недоліків і порушень та запобігання їх проявів у подальшому, підвищення ефективності використання майна та здійснення процесів управління, а також удосконалення діяльності Южненської філії ДП "АМПУ", сприяння досягненню мети та стратегічних цілей (т.2 а.с.28-31).
У відповідності до аудиторського звіту, комісією Міністерства інфраструктури України встановлено, що за даними бухгалтерського обліку Южненської філії ДП "АМПУ" причал №17 прийнято на баланс за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013р. із залишковою (дооціненою) вартістю вже 72 709 781,19 грн. Тобто, як відзначено комісією, станом на 13.06.2013р. залишкова вартість причалу №17 більш ніж у два рази перевищувала вартість, визначену роком пізніше за результатом незалежного оцінювання ТОВ "Консалтингова експертна компанія".
Також у вказаному звіті зауважено, що за інформацією ДП "МТПЮ" у 2013 р. станом на 01.04.2013 р. ТОВ "Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій України" була проведена незалежна оцінка основних засобів порту, за результатом якої справедлива вартість причалу №17 визначена на рівні 70 334 231,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного комісією Міністерства інфраструктури України було зроблено висновок, що використання філією вартості причалу №17, що була визначена за незалежною оцінкою ТОВ "Консалтингова експертна компанія" (34 987 000 грн без урахування ПДВ) призводить до суттєвого зменшення мінімального розміру плати за користування причалом №17, у порівнянні із розміром, обрахованим виходячи із вартості майна згідно незалежної оцінки, здійсненої ТОВ "Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій України" (70 334 231,00 грн).
Пунктом 4 Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України (т.2 а.с.29) зазначено про необхідність здійснення перерахунку суми плати за користування причалом № 17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 р. № К23У-44 з урахуванням справедливої вартості об'єкта, а саме 70 334 231,00 грн. за період з дати прийняття філією цього об'єкту на баланс до дати складання. А також вчинити необхідні дії щодо стягнення з ТОВ "ТІС-Міндобрива" суми недоотриманих доходів.
Означені висновки стали підставою для здійснення позивачем корегування та донарахування плати за користування причалом №17 на підставі договору від 06.12.2005 №К-23У-44 та звернення із відповідним позовом до суду, у зв'язку із відмовою відповідача сплатити нараховану плату.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно частин 1 та 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином стягнення плати в іншому розмірі, ніж передбачено договором, імперативно потребує попереднього погодження та внесення змін до договору.
Так укладаючи договір сторони у п. 3.1. та додатку №1 до договору погодили порядок здійснення відповідачем оплати за користування майном.
Згідно з ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що в разі необхідності внесення змін у договір або розірвання його, сторони будуть керуватися правилася, зазначеними у ч.2-5 ст. 188 ГК України.
Проте наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження внесення змін до договору №К23У-44 від 06.12.2005 р. в частині здійснення платежів за користування частиною майнового комплексу - причалом №17.
Так у Додатку №1 до договору №К23У-44 від 06.12.2005 р. сторонами обумовлено, що сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об'єкт.
На замовлення ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", ТОВ "Консалтингова експертна компанія" було проведено незалежну оцінку Причалу №17 та складено звіт у відповідності до якого вартість майна (причал №17), станом на дату оцінки складає 34 987 000, 00 грн.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
У відповідності до приписів ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стверджуючи про те, що вартість причалу №17 складає 70 334 231, 00 грн, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів.
На виконання вимог ухвали суду, якою було призначено експертизу у даній справі, експертом було надано висновок №389/18, складений 02 серпня 2019 року (т.17 а.с.9-35), за результати якого встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться в акваторії порту "Южний", а саме об'єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди причалу №17 станом на 31.03.2013 р. становить (з округленням): 34 979 000 грн без ПДВ.
Також, за результатами проведеного дослідження експертами документально встановлено, що визначена у Звіті про оцінку ТОВ "Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій" станом на 31.03.2013 року справедлива вартість активів передбачена виключно для цілей бухгалтерського обліку при проведенні реорганізаційних процедур підприємства МТП "Южний"; наявність у Висновку обмежуючих умов щодо неможливості використання результатів оцінки в інших цілях, ніж для цілей бухгалтерського обліку; необхідність застосування в розрахунках оренди розміру ринкової вартості, дає підстави вважати, що вартість причалу №17, встановлена у Звіті про оцінку ТОВ “Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій” станом на 31.03.2013 року, не може використовуватись з метою визначення розміру орендної плати згідно Методики Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, а отже не може використовуватись при розрахунку матеріальної компенсації за користування причалом №17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 року №К23У-44.
За висновком експерта, висновок п.п.2 п. 1.2.3. "Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017" №14-2-03/03 від 17.05.2018р. та п.4 Рекомендацій до вказаного Аудиторського звіту в частині недоотримання Южненською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" прибутку станом на 31.03.2017р. від надання ТОВ "ТІС-Міндобрива" в користування ГТС причалу №17, виходячи зі справедливої вартості причалу №17 в сумі 70 334 231,00грн., яка була визначена у Звіті про оцінку ТОВ "Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об'єктів і інвестицій - Україна" станом на 31.03.2013 р. в розмірі 17 128 914,05грн., документально не підтверджується.
Також експертом зазначено, що оскільки усі надані на дослідження первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку ТОВ "ТІС-Міндобрива", відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV, обсяги господарських операцій по взаєморозрахункам між Южненською філією ДП "Адміністрація морських портів України та ТОВ "ТІС-Міндобрива" за договором №К23У-44 від 06.12.2005 р. станом на 31.03.2017 р., документально підтверджується в повному обсязі.
Відтак, наявними матеріалами справи, зокрема й висновком експерта, спростовуються твердження позивача з приводу того, що вартість причалу №17 складає 70 334 231, 00 грн.
За приписами ст. 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Втім наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження звернення позивача до суду першої інстанції із клопотанням про призначення повторної або додаткової експертизи, у разі наявності сумнівів у правильності наданого експертом висновку.
При цьому позивачем жодним чином, із посиланням на відповідні докази, не обґрунтовано необхідність застосування до спірних правовідносин саме висновку про незалежну оцінку, складеним ТОВ "Об'єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних та інвестицій - України".
Колегія суддів також відзначає, що сторонами не заперечується той факт, що усі виставлені ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" рахунки за користування Причалом №17 ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" оплачені в повному обсязі, тобто заборгованість за договором відсутня.
Щодо аудиторського звіту від 17.05.2018р. №14-2-03/03 на який, у тому числі, посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п.1 Положення про Управління внутрішнього аудиту та контролю Міністерства інфраструктури України Управління внутрішнього аудиту та контролю (далі - Управління) є самостійним структурним підрозділом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство), яке утворене відповідно до наказу від 26.07.2016 № 249 «Про введення в дію структури та штатного розпису Мінінфраструктури на 2016 рік» та на підставі Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 № 1001 (далі - Порядок № 1001).
Основним завданням Управління є надання Міністру об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів; запобігання виникненню порушень чи недоліків у діяльності Міністерства, Держспецтрансслужби, а також підприємств галузі (п.2.1. Положення).
Згідно з п.3.1. Положення 3.1. Управління відповідно до покладених на нього завдань: 1) проводить оцінку: ефективності функціонування системи внутрішнього контролю; ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах; ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання; якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства; стану збереження активів та інформації; стану управління державним майном; правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності; ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань, покладених на Міністерство, Держспецтрансслужбу, центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра, а також на підприємства галузі; 2) розробляє та подає на затвердження Міністру проекти документів з питань проведення внутрішнього аудиту (порядок планування і проведення внутрішніх аудитів, документування, реалізація їх результатів, порядок формування справ внутрішнього аудиту, їх зберігання, використання, знищення і передачі та інші аспекти внутрішнього аудиту), а також проекти розпорядчих актів Міністерства, на підставі яких будуть проводитися внутрішні аудити; 3) проводить за дорученням Міністра, його заступників аналіз проектів нормативно-правових та розпорядчих актів, здійснює аналіз наказів та інших документів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів, для забезпечення їх цільового та ефективного використання; 4) складає та веде базу даних, яка містить відомості про підконтрольні суб'єкти, 5) планує, організовує та за рішенням Міністра проводить планові та позапланові внутрішні аудити, документує та реалізує їх результати (готує аудиторські звіти та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій) відповідно до Порядку № 1001, Стандартів внутрішнього аудиту та Порядку організації та проведення внутрішнього аудиту в Мінінфраструктури, Держспецтрансслужбі, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери управління Мінінфраструктури, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17.07.2013 № 492 (із змінами, внесеними наказом від 19.01.2016 № 9 та від 05.05.2016 № 165) та у межах наданих повноважень, здійснює в межах своїх повноважень, під час проведення аудитів, оцінку діяльності Міністерства, Держспецтрансслужби, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра, а також підприємств галузі щодо дотримання законів України, підзаконних нормативно-правових актів України, розпоряджень, доручень тощо в частині дотримання фінансово-бюджетної дисципліни; 6) забезпечує дотримання законодавства з питань збереження державної таємниці відповідно до компетенції; 7) формує та зберігає справи внутрішнього аудиту з присвоєнням номера та обов'язковою реєстрацією в журналі обліку аудиторських звітів, здійснює контроль за станом діловодства в Управлінні відповідно до вимог Інструкції з діловодства в Міністерстві та забезпечує збереження, передачу до архіву і знищення справ внутрішніх аудитів; 8) звітує про результати діяльності відповідно до вимог Порядку № 1001 та Стандартів внутрішнього аудиту; 9) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення таких нормативно-правових актів та в установленому порядку вносить їх на розгляд керівництва Міністерства; 10) опрацьовує показники, що стосуються потреби, планів асигнувань, фактичних витрат з мобілізаційної підготовки в цілому по Міністерству; 11) здійснює інші функції відповідно до покладених на нього завдань та доручень Міністра, заступників Міністра.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. №1001 «Деякі питання здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту» затверджено «Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту».
У відповідності до п. 1 даного Порядку дія цього Порядку поширюється на міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, інших головних розпорядників коштів державного бюджету (далі - державні органи), їх територіальні органи та бюджетні установи, які належать до сфери їх управління (далі - бюджетні установи).
Об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність державного органу, його територіальних органів, підприємств (у тому числі суб'єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність таких суб'єктів господарювання), установ та організацій, що належать до сфери його управління, в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах), та заходи, що здійснюються керівниками таких органів, підприємств, установ та організацій для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності) (п.2 Порядку).
У відповідності до п.4 Порядку основним завданням підрозділу є надання керівникові державного органу, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності державного органу, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Пунктом 5 Порядку визначено, що підрозділ відповідно до покладених на нього завдань: 1) проводить оцінку: ефективності функціонування системи внутрішнього контролю; ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах; ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання, управління бюджетними коштами; якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства; використання і збереження активів; надійності, ефективності та результативності інформаційних систем і технологій; управління державним майном; правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності; ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань державного органу, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; 3) планує, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій; 4) взаємодіє з іншими структурними підрозділами державного органу, його територіального органу та бюджетної установи, іншими державними органами, підприємствами, їх об'єднаннями, установами та організаціями з питань здійснення внутрішнього аудиту; 5) подає керівникові державного органу, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень; 6) звітує про результати діяльності відповідно до вимог цього Порядку та стандартів внутрішнього аудиту; 7) виконує інші функції відповідно до його компетенції.
Таким чином, виявлені під час перевірки порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами у справі договору і не можуть їх змінювати, в тому числі щодо нарахування та сплати платежів за договором.
Колегія суддів також відзначає, що проведений позаплановий аудит лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов'язків за договором).
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача, оскільки порядок здійснення платежів за користування майном встановлений договором та Додатком №1 до нього, будь-яких змін у договір в цій частині не внесено.
З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
З огляду на те, що позивачем не було доведено порушення права та майнового інтересу, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 відсутні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 р. у справі №916/1602/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2019 р.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Бєляновський В.В.
Суддя Лавриненко Л.В.