79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" грудня 2019 р. Справа №909/919/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", б/н від 31.10.2019 (вх. №ЗАГС 01-05/4011/19 від 11.11.2019)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 (повний текст підписано 21.10.2019)
про закриття провадження
у справі № 909/919/19 (суддя Кобецька С.М.)
за позовом: Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", м. Івано-Франківськ
про стягнення 143 680,00грн,
За участю представників від:
позивача: Жиляк М.Д. - адвокат;
відповідача: Підлуцька Х.Б. - адвокат;
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 закрито провадження у справі за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 143 680,00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" 3 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду мотивована тим, що платіжним дорученням №10557 від 09.09.2019 підтверджується оплата відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" на рахунок позивача - КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" 143 680,00грн. за надані за договором №04-05/617 від 15.09.2017 послуги в сумі 143 680,00грн., стягнення яких є предметом позову у даній справі. Відтак, суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору, що згідно з п. 2ч. 1 ст.231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування сплаченого ним судового збору за рахунок відповідача на підставі ч.3 ст. 130 ГПК України з огляду на те, що ст.130 ГПК України регламентовано порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі у зв"язку з відмовою позивача від позову, однак не встановлено порядок розподілу між сторонами судових витрат у разі закриття провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмету спору.
Оскільки провадження у справі підлягає закриттю саме через відсутність предмету спору, а не відмову позивача від позову, що підтверджено самим представником позивача в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що сплачений судовий збір підглядає поверненню позивачу за його клопотанням з державного бюджету у відповідності до п. 5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір". Однак, станом на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору не надходило.
Окрім того, враховуючи принцип співрозмірності та розумності відшкодування судових витрат, характер та предмет спору, зважаючи на те, що справа не є складною та визнана судом малозначною, не містить значного обсягу доказів, що підлягали б оцінці, враховуючи добровільну сплату відповідачем суми позовної вимоги до відкриття провадження у справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу ( з заявлених позивачем 6 400 грн.) (із розрахунку 7,5 год. для формування матеріалів позовної заяви та написання останньої).
При цьому, суд зазначив, що фактично правова допомога адвоката зводиться до написання позовної заяви з доданням до неї документів, які складаються з договору, актів наданих послуг та математичного розрахунку суми позовної вимоги (в т. ч. не поданого до матеріалів позовної заяви, що встановлено ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 03.09.2019), що не потребувало складних юридичних консультацій та не призвело до значного витрачання часу вказаного у акті прийому-передачі наданих послуг №1 від 30.08.2019 (13год.) на правове дослідження законодавства та судової практики в цьому випадку, а на момент написання відповіді на відзив б/н (вх№17293/19) від 09.10.2019 позивачу було відомо про відсутність предмету спору між сторонами у зв"язку зі сплатою відповідачем в повному обсязі суми позовної вимоги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 в частині розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" 6 400,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, скаржник просить суд зобов'язати Управління Державного казначейства України у м. Івано-Франківську повернути Комунальному підприємству Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" 2155,20грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскільки відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, повинен був вирішити питання про повернення позивачу із бюджету судового збору без окремого клопотання позивача.
Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції необгрунтовано зменшив розмір витрат на правову допомогу з 6400 грн. до 3000грн. оскільки: сума витрат на правову допомогу у даній справі в розмірі 6 400 грн. є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони; суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу виключно за клопотанням сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а не з власної ініціативи; сторона, яка заявляє клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги має довести неспівмірність таких витрат; відповідач не просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу та не обгрунтовував таке клопотання обставинами, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
29.11.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Зокрема, відповідач зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо ( позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18).
Відповідач вважає, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 16 год. є неспіврозмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та ціною позову.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/919/19 розподілено до розгляду головуючому судді Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Кравчук Н.М.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 16.12.2019 (в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області).
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2019 Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" 143 680,00грн. заборгованості за договором про надання готельних послуг та тимчасового розміщення (проживання) в готелі "Бандерштадт" №04-05/617 від 15.09.2017.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
23.09.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що заборгованість за договором №04-05/617 від 15.09.2017 в сумі 143 680,00грн. погашена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №10557 від 09.09.2019.
09.10.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому підтвердив оплату відповідачем заборгованості за договором №04-05/617 від 15.09.2017 в сумі 143 680,00грн. та просив на підставі ч. 3 с. 130 ГПК України стягнути з відповідача понесені судові витрати в сумі 8 555,20грн, з яких: 2 155,20грн - судовий збір, 6 400,00грн - витрати на професійну правничу допомогу.
16.10.2019 до суду від відповідача поступило заперечення, в якому останній просив суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. При цьому, відповідач зазначив, що повністю заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки із доданих до позову документів не можна встановити який перелік послуг надав позивачу адвокат, а відповідач виконав свої зобов'язання за договором ще до відкриття провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 закрито провадження у справі №909/919/19 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі врегульовано ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Водночас статтею 130 ГПК України не встановлений порядок розподілу між сторонами судових витрат у разі закриття провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору.
Натомість, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.
Враховуючи те, що провадження у даній справі закрите в зв'язку з відсутністю предмету спору, а не з огляду на відмову позивача від позову, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 в частині закриття провадження у справі сторонами не оскаржується, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу судового збору за рахунок відповідача на підставі ч.3 ст.130 ГПК України. Натомість сплачений судовий збір підглядає поверненню позивачу з Державного бюджету ухвалою суду.
Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що сплачена сума судового збору повертається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, а відтак, відсутність у матеріалах справи відповідного клопотання унеможливлює повернення судового збору судом.
З огляду на наведене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення позивача до суду першої інстанції з клопотанням про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі повинен був вирішити питання про повернення позивачу із бюджету судового збору.
Слід зазначити, що апелянт не позбавлений права звернутись до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням, оскільки Закон України «Про судовий збір» не містить присічних строків для звернення із клопотанням про повернення судового збору.
Разом з тим, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 6 400 грн. понесених ним витрат на професійну допомогу з огляду на те, що відповідач задоволив позовні вимоги вже після пред'явлення позову у даній справі.
Відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч.4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18.
В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Жиляк М.Д. позивач подав суду першої інстанції свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю Серії ІФ №001062, ордер Серії ІФ №074829, договір про надання правової допомоги №ГС-56/19 від 21.09.2019, акти прийому-передачі №1 від 30.08.2019 та №2 від 09.10.2019, платіжні доручення №5715 від 30.08.2019 та №6035 від 09.10.2019 на загальну суму 6 400,00грн.
Відтак, позивачем згідно з положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 6 400,00грн.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи не надходило.
При цьому, суд апеляційної інстанції не враховує подане відповідачем до суду першої інстанції 16.10.2019 письмове заперечення, оскільки у вказаному запереченні відповідач повністю заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, зокрема, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором ще до відкриття провадження у даній справі, а не просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не доводив неспівмірності таких витрат.
Отже, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою.
З огляду на все викладене вище в сукупності, апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" слід задоволити частково, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Окрім того, Комунальне підприємство Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" у апеляційній скарзі просило стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані із розглядом апеляційної скарги.
27.11.2019 до суду поступило клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи письмових доказів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а саме: копії акту прийому-передачі наданих послуг №4 від 01.11.2019 за договором про надання правової допомоги №ГС-56/19 від 21.09.2019 та копії платіжного доручення №6301 від 05.11.2019.
Вказані документи підтверджують факт надання Адвокатським бюро «Жиляк та партнери» правової допомоги позивачу у даній справі ( написання та подання до Західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19) на суму 2 000 грн. та оплату такої позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана у акті прийому-передачі наданих послуг №4 від 01.11.2019 апеляційна скарга підписана адвокатом Жиляк М.Д., повноваження якого на представництво інтересів позивача в Західному апеляційному господарському суді підтверджені ордером Серії ІФ №074842 від 23.10.2019, виданим на підставі Договору про надання правової допомоги №ГС-56/19 від 21.09.2019.
Відтак, позивачем доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із апеляційним розглядом справи не надходило.
З огляду на викладене та часткове задоволення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в розмірі 1921 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" задоволити частково.
2. Змінити абзац 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 та викласти такий в наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"( вул. Тичини, буд.8-А, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 32872788) на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (вул. Незалежності, буд. 161, м.Івано-Франківськ, 76002, ідентифікаційний код 35277442) 6 400,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2019 у справі №909/919/19 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"( вул. Тичини, буд.8-А, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 32872788) на користь Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (вул. Незалежності, буд. 161, м.Івано-Франківськ, 76002, ідентифікаційний код 35277442) 1 921 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та 2 000,00 грн. судових витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
5. На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
6. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
7. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст. 288- 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.12.2019