79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"12" грудня 2019 р. Справа № 914/881/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Укрзахідпостач» вх. № ЗАГС 01-05/3732/19 від 17.10.2019,
на рішення Господарського суду Львівської області від 10 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 16.09.2019, м. Львів, суддя Петрашко М.М.)
у справі № 914/881/19
порушеній за первісним позовом
позивача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», м. Рівне
до відповідача: Приватного підприємства «Укрзахідпостач», м. Львів
про стягнення 20045,66 грн,
та порушеній за зустрічним позовом
позивача: Приватного підприємства «Укрзахідпостач», м. Львів
до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», м. Рівне
про стягнення 19542,75 грн,
за участю представників:
від Приватного підприємства «Укрзахідпостач»: Канарьова Н.В. (ордер серії АБ № 000104 від 11.12.2019),
від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»: не прибув,
від Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»: не прибув,
У травні 2019 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Укрзахідпостач» штрафу в сумі 10053,86 грн та пені в сумі 9991,80 грн.
Підставою для звернення з позовною заявою до суду слугувало порушення зі сторони відповідача зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, згідно специфікації № 1 до договору, в строк 30 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки, як зазначив позивач, договір був опублікований 14.04.2018 року, таким чином кінцева дата поставки припадає на 17.05.2018 року, а тому позивачем за порушення зобов'язань в частині своєчасної поставки товару нараховано відповідачу штраф в сумі 10053,86 грн та пеню в сумі 9991,80 грн.
13.06.2019 з зустрічною позовною заявою до Господарського суду Львівської області звернулось Приватне підприємство «Укрзахідпостач» про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» 27643,26 грн штрафу та пені.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом, Приватне підприємство «Укрзахідпостач» зазначає, що здійснивши поставку продукції за договором поставки №402 від 03.04.2018 р., Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» було порушено строки оплати, передбачені договором. Таким чином, позивач за зустрічним позовом, із посиланням на частину 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зустрічній позовній заяві просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 27643,26 грн. штрафу та пені за порушення строків оплати поставленої продукції.
Ухвалою суду першої інстанції від 18.06.2019 року прийнято зустрічний позов Приватного підприємства «Укрзахідпостач» до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» у справі № 914/881/19 та вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
В подальшому, а саме 22.07.2019 позивачем за зустрічним позовом подано заяву (вх. №1988/19) про зміну підстав зустрічного позову, в якій Приватне підприємство «Укрзахідпостач» просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 19542,75 грн. штрафу та пені розрахованої на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 у справі № 914/881/19 первісний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 9991,80 грн, штраф в сумі 10053,86 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (а. с. 133-134, 135-143).
Приймаючи вказане рішення, в частині задоволення первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 20045,66 грн., з яких 9991,80 грн. - пеня та 10053,86 грн. - штраф є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, відтак підлягають до задоволення.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, у рішенні місцевий господарський суд зазначив, що первісними вимогами зустрічного позову (а. с. 51-56) було нарахування та стягнення позивача за зустрічним позовом з відповідача за зустрічним позовом штрафних санкцій у сумі 27617,41 грн. за порушення оплати передбачених п. 6.1. Договору поставки № 402 від 03.04.2018 р. розраховані станом на 18.12.2018 р., 22.07.2019 р. позивач за зустрічним позовом подав письмову заяву про зміну підстав для зустрічного позову (а. с. 89-91), згідно якої, просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь «штрафні санкції розраховані за ст. 625 ЦКУ» в сумі 19542,75 грн., як зазначає позивач за зустрічним позовом «штрафу та пені»(п. 2 прохальної частини заяви про зміну підстав для зустрічного позову), при цьому позивач за зустрічним позовом не звернув уваги на те, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, визначено інший вид відповідальності, а саме інфляційні нарахування та 3 % річних, в той час, коли позивач за зустрічною позовною заявою заявив до стягнення штраф та пеню, а тому суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог - Приватне підприємство «Укрзахідпостач» звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, Приватне підприємство «Укрзахідпостач» зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було встановлено дати доставки товару, не витребувано докази отримання товару уповноваженою на це особою, не надано оцінки доказам визначення дати підписання видаткової накладної, не встановлено та не витребувано докази належного уповноваження особи, яка підписала видаткову накладну.
Щодо первісних вимог апелянт зазначає, що оскільки судом не було встановлено дату поставки товару позивачем за первісною позовною заявою штучно збільшено розмір штрафних санкцій. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що тлумачення положення 8.4 договору поставки № 402 відс03.04.2018 порушує права апелянта, оскільки не встановлює чітких правил визначення поставки та надає право тлумачити положення на власний розсуд позивачем за первісним позовом.
Також апелянт стверджує, що видаткова накладна підписана не уповноваженою особою, оскільки комірник не є на те уповноваженим.
Щодо передачі товару апелянт зазначає, що оскільки сторони скористались послугами перевізника (ТзОВ «Інтайм»), то єдиною реальною датою, яку можна чітко визнати, може дата отримання товару у перевізника та даними довіреності про доставку товару.
В частині відмови суду першої інстанції в зустрічному позові, апелянт зазначає, що судом враховано лише заяву про зміну підстав, однак апелянт при зверненні до суду з зустрічними позовними вимогами також покликався на нарахування пені відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, однак, дані обставини не були враховані судом та на думку апелянта, відмовлено з формальних підстав та з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укрзахідпостач», 02.12.2019 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта на нібито невизначеність у договорі умов поставки та неможливість з'ясування фактичної дати поставки, оскільки вважає такі доводи спробою штучно уникнути відповідальності за порушення строків поставки згідно умов договору.
Посилання апелянта на дату складання видаткових накладних та передачу продукції перевізнику як на дату здійснення поставки є безпідставним та взагалі необґрунтованим, оскільки умовами укладеного договору не передбачено дати здійснення поставки продукції, дати одноособового складання ПП «Укрзахідпостач» видаткових накладних та дати відвантаження продукції зі складу апелянта.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу зверну то увагу на те, що апелянт не надав суду своїх примірників видаткових накладних які є у апелянта, оскільки, являються документами первинного бухгалтерського обліку, що знову ж таки підтверджує спробу апелянта штучно уникнути відповідальності передбаченої договором за прострочення поставки продукції.
Щодо посилань апелянта на повноваження осіб які підписали видаткові накладні, то таке посилання також є незрозумілим і спростовується тим, що продукція за договором була отримана Вантажоотримувачем і це не заперечується позивачем за первісним позовом. Додатково це підтверджується самим апелянтом, оскільки продукція була оплачена.
Безпідставним та необґрунтованим є також посилання апелянта на використання сторонами договору послуг перевізника.
Щодо зустрічного позову апелянта, позивач за первісною позовною заявою звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що розрахунки апелянтом пені, штрафу, 3% річних та інфляційного збільшення заборгованості взагалі безпідставні, оскільки при поданні зустрічного позову та в процесі розгляду справи ПП «Укрзахідпостач» жодним чином не обґрунтував дати початку та закінчення періодів таких нарахувань (прострочення оплати ) та не надав будь-яких доказів прострочення оплати за поставлену продукцію.
З урахуванням викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу апелянта без задоволення.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/881/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Укрзахідпостач» та розгляд апеляційної скарги ухвалою суду від 29.11.2019 року призначено в судовому засіданні на 12.12.2019 року.
В судове засідання прибув представник апелянта, доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити в повному обсязі.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» явку уповноваженого представника в судове засідання не направив, на адресу суду останнім подано клопотання вх. № 01-04/7412/19 від 09.12.2019 про розгляд справи за відсутності представника. Також у клопотанні зазначено, що апеляційна скарга апелянта є безпідставною та необґрунтованою, відтак, просить суд апеляційної інстанції рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу апелянта без задоволення.
Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.
Отже, судом розглядається справа за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, заслухавши пояснення представника, який прибув у судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 10.09.2019 року справі № 914/881/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, 03.04.2018 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник за договором) та Приватним підприємством «Укрзахідпостач» (постачальник за договором) було укладено договір поставки №402 (надалі договір).
За своїми основними та неосновними (другорядними ознаками) вказаний вище правочин є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму (частина перша зазначеної статті).
Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з п.3.1. договору, строк поставки продукції - 30 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з Законом України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється на умовах DDP згідно «Інкотермс-2000». Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до п.3.2. договору, при поставці продукції сторони керуються діючим законодавством та даним договором.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з видатковою накладною або накладною протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації податкової накладної у ЄРПН.
Згідно з п.8.4. договору, перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності та передачі належним чином оформлених товаро-супровідних документів. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем продукції.
Відповідно до п.9.1. договору, у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
Пунктом 11.2. договору передбачено, що укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з Законом України «Про публічні закупівлі». Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.
Судом встановлено, що відповідно до інформації розміщеній на веб-порталі Уповноваженого органу, договір було опубліковано 17.04.2018, у зв'язку з чим кінцева дата поставки припадає на 17.05.2018.
З наявної в матеріалах справи накладної №2481 від 25.04.2018р. на суму 91968,18 грн вбачається, що поставка відбулась 03.05.2019, тобто своєчасно.
Відповідно до накладної №3115 від 18.05.2018 р. на суму 17604,00 грн. поставка відбулась 24.05.2019р., тобто поставка відбулась із простроченням у 6 днів.
Відповідно до накладної №4339 від 02.07.2018 р. на суму 13148,17 грн. поставка відбулась 12.07.2019р., тобто поставка відбулась із простроченням у 55 днів.
Відповідно до накладної №5074 від 25.07.2018 р. на суму 129739,78 грн. поставка відбулась 27.07.2019р., тобто поставка відбулась із простроченням у 70 днів.
Відповідно до накладної №6002 від 29.08.2018 р. на суму 738,67 грн. поставка відбулась 05.09.2019р., тобто поставка відбулась із простроченням у 110 днів.
У з в'язку із неналежним виконанням постачальником умов в частині своєчасної поставки, позивач за первісним позовом 07.03.2019 надіслав на адресу відповідача претензію вих.№3448/001 від 06.03.2019р. з вимогою, на підставі пункту 9.1. договору сплатити 20045,66 грн., з яких 9991,80 грн. - пеня та 10053,86 грн. - штраф.
Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, вказаний лист був повернутий йому відділенням поштового відправлення без вручення адресату по причині закінчення встановленого строку зберігання.
Враховуючи наведене, позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Львівської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача за первісним позовом 20045,66 грн., з яких 9991,80 грн. - пеня та 10053,86 грн. - штраф.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечує, зазначивши, що дата у видаткових накладних, на вимогу статті 73 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджена належними та допустимими доказами, крім того, у видаткових накладних міститься прізвище невідомої особи, що відповідно до положення пункту 8.4. договору порушує його права, оскільки не встановлює чітких правил визначення поставки та надає право тлумачити положення договору на власний розсуд позивача за первісним позовом.
Як уже було зазначено вище, п. 3.1. договору, сторони погодили, що строк поставки продукції складає 30 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з Законом України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється на умовах DDP згідно «Інкотермс-2000». Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Тобто, поставка товару повинна відбутись до 17.05.2018 року, оскільки договір опубліковано 17.04.2018 року, крім того, стронами було визначено місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази неотримання товару, а тому покликання апелянта на те, що даний товар отримала не уповноважена та не особа, не заслуговує на увагу суду та не спростовує факт неотримання такого товару.
13.06.2019 р. за вхідним № 1194 Приватним підприємством «Укрзахідпостач» заявлено зустрічний позов до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» у справі № 914/881/19, в якому позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 27643,26 грн. штрафу та пені за порушення оплати передбачених п. 6.1. Договору поставки № 402 від 03.04.2018 р. розраховані станом на 18.12.2018 р. (а. с. 51-56).
22.07.2019 р. за вхідним № 1988/19 позивач за зустрічним позовом подав письмову заяву про зміну підстав для зустрічного позову (а. с. 89-91), згідно якої, просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» у справі № 914/881/19 на свою користь «штрафні санкції розраховані за ст. 625 ЦКУ» у сумі 19542,75 грн., як зазначає позивач за зустрічним позовом у п. 2 прохальної частини заяви про зміну підстав для зустрічного позову, стягнути 19542,75 грн. «штрафу та пені».
Щодо заявленого 13.06.2019 року Приватним підприємством «Укрзахідпостач» зустрічного позову до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» у справі № 914/881/19, в якому позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 27643,26 грн. штрафу та пені, слід зазначити наступне.
З зустрічної позовної заяви /первісні зустрічні вимоги/ вбачається, що в обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення 27643,26 грн. штрафу та пені станом на 18.12.2018 р., Приватне підприємство «Укрзахідпостач» зазначає, що здійснивши поставку продукції за договором поставки № 402 від 03.04.2018, Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» було порушено строки оплати, передбачені договором (п. 6.1. Договору поставки № 402 від 03.04.2018 р.), при цьому заявник покликається на приписи ч. 1 ст. 216, ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, ст. 230 ГК України, ч. 2 ст. 231 ГК України.
Таким чином, позивач за зустрічним позовом, із посиланням на частину 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зустрічній позовній заяві просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 27643,26 грн. штрафу та пені за порушення строків оплати поставлений товар.
В подальшому, а саме 22.07.2019 позивачем за зустрічним позовом подано заяву (вх. №1988/19) про зміну підстав зустрічного позову (а. с. 89-91), в якій Приватне підприємство «Укрзахідпостач» просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 19542,75 грн. штрафу та пені на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Згідно зі ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В даному випадку між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як уже було зазначено у цій постанові, факт поставки продукції позивачу за первісним позовом підтверджується накладними: №2481 від 25.04.2018р. на суму 91968,18 грн. (продукцію поставлена 03.05.2019р.), №3115 від 18.05.2018р. на суму 17604,00 грн. (продукція поставлена 24.05.2019р.), №4339 від 02.07.2018р. на суму 13148,17 грн. (продукція поставлена 12.07.2019р.), №5074 від 25.07.2018р. на суму 129739,78 грн. (продукція поставлена 27.07.2019р.) та №6002 від 29.08.2018р. на суму 738,67 грн. (продукція поставлена 05.09.2019р.
Однак, враховуючи умови договору, поставка за накладною №3115 на суму 17604,00 грн поставка відбулась із простроченням у 6 днів, за накладною №4339 на суму 13148,17 грн поставка відбулась із простроченням у 55 днів, за накладною №5074 на суму 129739,78 грн поставка відбулась із простроченням у 70 днів, а за накладною №6002 на суму 738,67 грн поставка відбулась із простроченням у 110 днів.
У зв'язку з вищенаведеним, позивачем за первісним позовом було відповідно до п. 9.1 договору було нараховано пеню по кожній накладній окремо.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.9.1. договору, у випадку порушення строків поставки, постачальник зобов'язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки при цьому, у випадку прострочки поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи наведене, судова колегія перевіривши розрахунок позовних вимог за первісним позовом, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 20045,66 грн., з яких 9991,80 грн. - пеня та 10053,86 грн. - штраф є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову, в якому Приватне підприємство «Укрзахідпостач» відповідно до заяви (вх.№1988/19) про зміну підстав зустрічного позову просило стягнути з відповідача за зустрічним позовом 19542,75 грн. штрафу та пені на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункти 3.1. та 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Враховуючи наведене, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що заявлені до стягнення штраф та пеня на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених у зустрічній позовній заяві стягнення штрафу та пені на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України слід зазначити, що зі змісту даних статей, даний вид нарахування застосовується за згодою сторін, однак, у спірному договорі відсутні умови нарахування штрафу та пені у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар.
Разом з тим, слід зазначити, що ПП «Укрзахідпостач» жодним чином не обґрунтував дати початку та закінчення періодів таких нарахувань (прострочення оплати) та не надав будь-яких доказів прострочення оплати за поставлену продукцію.
Суд звертає увагу, що у п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 10 вересня 2019 року у справі № 914/881/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2019 року.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук