79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"19" грудня 2019 р. Справа № 909/778/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді Данко Л.С.,
суддів Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.
розглянув матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н від 10.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3777/19 від 21.10.2019)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 10.09.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Рочняк О.В.)
у справі № 909/778/19
порушеній за позовом
позивача: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скрипника Любомира Івановича, с. Тисменичани Надвірнянського району Івано-Франківської області,
про стягнення заборгованості в сумі 42429,34 грн., з яких: 5453,22 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18265,86 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 17483,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1227,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та стягнення судових витрат,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув.
26.07.2019 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява АТ Комерційний банк «Приватбанк» до ФОП Скрипника Любомира Івановича про стягнення заборгованості в сумі 42429,34 грн. з яких: 5453,22 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18265,86 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 17483,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1227,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та стягнення судових витрат.
Дані позовні вимоги мотивовано тим, що згідно договору укладеного сторонами 08.08.2012, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших). В зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань виникла заборгованість в розмірі 42 429,34 грн., яку позивач просить стягнути з посиланням на положення ст. ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2019 у справі №909/778/19 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Скрипника Л.І. на користь АТКБ «Приватбанк» 5453,22 грн. основної заборгованості та 246,90 грн. судового збору; в решті в позові - відмовлено.
Дане рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем фактично отримані та використанні кошти в добровільному порядку не повернуті позивачу, а відтак враховуючи положення ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України вимогу про стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5453,22 грн. визнано обґрунтованою.
Щодо відмови в стягненні пені за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також заборгованості по комісії за користування кредитом рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять підписаних відповідачем «Умов та правил надання банківських послуг» Приватбанку, відповідно до чого зроблено висновок про те, що відсутніми є правові підстави розцінювати «Умови та Правила» як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.08.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Відповідно до чого і зроблено висновок про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", не погодившись з ухваленим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник вказує, що місцевий господарський суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши порушення норм ст. ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України та ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Також зазначає про те, що відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, судом порушено норми банківського кредитування та ставиться під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.
Відповідно до цього просить, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/778/19 в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити дані вимоги. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (в складі колегії: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Мирутенко О.Л., Скрипчук О.С.) поновлено Акціонерному товариству КБ «Приватбанк» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2019 у справі № 909/778/19 та відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.
В подальшому, ухвалою суду від 14.11.2019 призначено справу №909/778/19 до розгляду в судове засідання на 10.12.2019.
В судове засідання 10.12.2019 сторони участі уповноважених представників не забезпечили.
З врахуванням того, що докази вручення ухвали суду від 14.11.2019 від скаржника не повернулись, судова колегія з метою повного та всестороннього дослідження всіх обставин справи, забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин ухвалила відкласти розгляд справи № 909/778/19 в судове засідання на 19.12.2019.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.09.2019 у справі № 909/778/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
08.08.2012 ФОП Скрипником Л.І. підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с.19), згідно якої останній приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» , тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті htt:privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 08.08.2012 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відтак, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Пунктом 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, встановлено, що при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікаційний номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод в письмовій формі.
Згідно п.3.18.1.1 Умов зазначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Пунктом 3.18.1.3. Умов, встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з поверненням кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (п.3.18.1.8).
Також п.3.18.1.6 Умов визначено, що при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів ті відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод в письмовій формі.
Пунктом 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
У відповідності до п.3.18.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми документами банку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет банк, sms-повідомлення або інших).
Пунктом 3.18.4.1. Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмір 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1.).
Згідно п.3.18.4.1.2 Умов визначено, що при обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якій дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3 Умов).
«Під непогашенням кредиту» згідно Умов, мається на увазі невиконання на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.4).
Також п.3.18.2.3.4 Умов визначено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до п.3.18.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.18.2.2.2,3.18.4.1, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.2.2, 3.2.18.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Строки та порядок нарахування визначено в п.3.18.5.4 Умов. Зокрема, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язання сторонами.
З наявної в матеріалах довідки ПАТ КБ «Приватбанк» № 08.7.0.0.0/190708132612 від 08.07.2019 про розмір встановлених кредитних лімітів, наданих клієнту Скрипнику Л. І. - 10.08.2012 встановлено кредитний ліміт в сумі 5000 грн., 29.12.2012 - 11000 грн. (а.с.30).
Позивач вказує, що згідно розрахунку заборгованості до договору б/н від 08.08.2012 станом на 03.07.2019, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом склав - 5453,22 грн., в тому числі залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 5453,22 грн., загальний залишок заборгованості за процентами - 18 265,86 грн., заборгованість з комісії - 1227,00 грн., погашення пені в тому числі списано - 902,02 грн., загальна сума пені - 17483,26 грн. (а.с.31-37). Відтак, всього заборгованість, як вважає позивач за кредитом складає 42429,34 грн.
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
У відповідності до положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як вбачається з обставин справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання сторонами Заяви про відкриття поточного рахунку від 08.08.2012, за умовами якої відповідач приєднався до «Умов та тарифів надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Статтею 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Положеннями ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Обставинами справи встановлено, що за заявою відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» відкрито поточний банківський рахунок 26004052508795, на який відповідачу встановлено кредитний ліміт з: 10.08.2012 - 5 000,00 грн., 29.12.2012 - 11 000 грн., однак укладений між сторонами кредитний договір від 08.02.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З наявних в матеріалах справи виписок по рахунках та розрахунках заборгованості, випливає, що відповідач користувався кредитом, однак, порушив свої зобов'язання в частині оплати по погашенню кредиту.
Відтак, з огляду на матеріали та обставин справи встановлено, що фактично отримані та використані позичальником (відповідачем) кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.
Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи наведене місцевим господарським судом зроблено правомірний висновок з врахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, про те, що кредитор має право вимагати виконання обов'язку по сплаті в будь-який час, що відповідно свідчить про порушення його прав, а відтак такий вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відтак, враховуючи наведене, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовну вимогу в частині стягнення з відповідача 5453,22 грн. суми непогашеного тіла кредиту, оскільки така не спростована відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 74, 77 ГПК України. В даній частині рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржено.
Поряд з цим, позивач просить, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 18265,86 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 17483,26 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 1227,00 грн., в задоволенні яких місцевим господарським судом відмовлено.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертався (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій , які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Нормами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Відтак враховуючи наведене, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про те, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З наявної в матеріалах справи заяви позичальника від 08.08.2012 вбачається, що процентна ставка в такій не зазначена, при цьому також відсутніми є умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач в позовній заяві, крім тіла кредиту просить стягнути також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і проценти за користування кредитними коштами, а також заборгованість по комісії за користування кредитом.
В обґрунтування даних вимог посилається на розрахунок кредитної заборгованості за договором від 08.08.2012 та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс, які, на переконання банку, є невід'ємними частинами спірного договору. У Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс (архів) (які надані позивачем), визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови. З матеріалів та обставин справи не вбачається, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також і те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати пені, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки такий повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15). Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.9.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 в рамках справи №182/1806/17, провадження № 61-11021св19 (ЄДРСРУ № 83642602), від 17 липня 2019 року (Справа № 175/4576/14-ц) та ін.
Крім цього, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.08.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, а саме те, що кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до цього, місцевим господарським судом вірно встановлено, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами ,пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Дані висновки не спростовані позивачем в апеляційній скарзі.
Відповідної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що поданим позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» Приватбанку, з огляду на мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також , якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
При цьому встановлено, що матеріали справи не містять та не подані такі суду апеляційної інстанції підписані відповідачем «Умов та правил надання банківських послуг» Приватбанку, а відтак правомірним є посилання місцевого господарського суду про те, що відсутніми є правові підстави розцінювати «Умови та Правила» як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.08.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Відповідно до чого відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З врахуванням обставин справи та вимог позовної заяви обґрунтованим є висновок суду про те, що стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 Цивільного кодексу України позивач не пред'явив.
Відповідно до цього, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем в порядку ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до чого правомірним є висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також заборгованості по комісії за користування кредитом.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищенаведене в сукупності, колегія суддів оцінює твердження апелянта в апеляційній скарзі, що «Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку ...» критично.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2019 року у справі № 909/778/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 24.12.2019.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук