Дата документу 16.12.2019
Справа № 320/4812/19
2-а/320/119/19
«16» грудня 2019 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Редько О.В.,
за участі секретаря - Колеснікової Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції роти № 1 взводу № 1 батальйону УПП в Херсонській області капітана поліції Колесник Анжели Володимирівни про визнання дій суб'єкта владних повноважень при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.06.2019 року протиправними та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ДП18 №047179 від 17.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 122 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позовна заява обґрунтована тим, що 17.06.2019 року керуючи автомобілем Honda CR-V д/н НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі М-18 в сторону м. Мелітополя зі швидкістю руху 50 км/год. його зупинив поліцейський патрульної служби і було пояснено, що він перевищив допустиму швидкість руху. Однак запис з відео фіксації йому надано не було, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була складена у його відсутність. Вищевказана постанова не містить часу здійснення правопорушення та не зазначений порядок оскарження та правові наслідки не виконання адміністративного стягнення. Таким чином, вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню.
08.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує, на підтвердження правомірності винесеної постанови долучив диск з відеозаписом вчиненого позивачем правопорушення, підтримує доводи викладені у відзиві на позовну заяву, винесену постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає законною.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою ДП 18 № 047179 від 17.06.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 225 гривень.
Підставою для винесення вказаної постанови вказано те, що 17 червня 2019 року о 17 годині 31 хвилині на автодорозі Харків-Сімферопрль-Алушта-Ялта (М18) ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda CR-V д/н НОМЕР_1 зі швидкістю 85 км/год. в зоні дії дорожнього знаку «обмеження максимальної швидкості 50 км/год.», при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 35 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України та вимоги дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 ПДР України.
У відповідності до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється судом на підставі доказів, перелік яких визначений ст.251 КУпАП.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
Відповідно до приписів ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, для умов притягнення особи до адміністративної відповідальності з'ясуванню підлягає насамперед факт вчинення адміністративного правопорушення, який може бути встановлений не інакше як на підставі належних та допустимих доказів.
Суд враховує, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача покладено обов'язок довести правомірність прийнятого ним рішення.
На підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідачем долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом місця події, який містить фіксацію обставин під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, об'єктивна сторона якого викладена в оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення та за скоєння якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 35 км/год.
Також судом враховується відсутність заперечень ОСОБА_1 під час складення щодо нього постанови у справі з приводу обставин того, що він перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж на 35 км/год.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність у постанові про накладення адміністративного стягнення часу здійснення правопорушення, тоді як в п. 6 постанови чітко зазначено дата та час скоєння правопорушення: «17.06.2019 року о 17 годині 31 хвилині».
Досліджені обставини та надані докази на їх підтвердження свідчать про те, що позивачем 17 червня 2019 року о 17 годині 31 хвилин, під час керування транспортним засобом Honda CR-V д/н НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку «обмеження максимальної швидкості 50 км/год.» перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш ніж на 35 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України та вимоги дорожніх знаків 3.29, 3.31, 30.3 ПДР України.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , які повністю спростовані наданими відповідачем доказами, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 122 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, тому рішення суб'єкта владних повноважень постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст. ст. 283, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 161-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції роти № 1 взводу № 1 батальйону УПП в Херсонській області капітана поліції Колесник Анжели Володимирівни про визнання дій суб'єкта владних повноважень при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17.06.2019 року протиправними та скасування постанови - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: