Ухвала
Іменем України
23 грудня 2019 р.
м. Київ
Справа № 725/2266/18
Провадження № 51-2814 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 січня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 січня 2019 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року вищевказаний вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, у своїй касаційній скарзі захисник не погоджується із оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, а також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що в силу вимог статей 433, 438 КПК України не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
При цьому, у поданій скарзі не міститься доводів допущення судами першої та апеляційної інстанцій таких порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов'язкове скасування вироку й ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, з огляду на точний зміст приписів статей 370, 374, 404, 412, 419 цього Кодексу. Крім того, захисник просить скасувати судові рішення й через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, однак не зазначає у чому конкретно відповідно до змісту ст. 413 КПК України полягають такі порушення, який закон про кримінальну відповідальність застосовано неправильно, а також не мотивує належним чином своїх доводів у цій частині.
Крім того, формально вказуючи на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України захисник не зазначає, які клопотання всупереч ч. 3 ст. 404 цього Кодексу апеляційний суд безпідставно не задовольнив, які доводи її апеляційної скарги належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Окрім того, скарга захисника не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів її апеляційної скарги.
До того ж, порушуючи питання про закриття кримінального провадження, захисник відповідних доводів, з урахуванням положень ст. 433 КПК України, в обґрунтування обставин, передбачених статями 440, 284 КПК України, у касаційній скарзі не наводить.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПКУкраїни, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргузахисника ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3