Справа № 462/6486/19
18 грудня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої-судді - Гедз Б.М.,
за участю: секретаря судових засідань - Рущак Т.О.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31.05.1997 року, від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, Свої вимоги мотивує тим, що сімейне життя між ними не склалося, відповідач зловживав алкогольними напоями, влаштовував постійно сварки, скандали, застосовував до неї фізичне насильство. Зазначає, що з серпня 2019 року проживають окремо, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Вважає, що їх сім'я розпалася остаточно, тому переконана, що шлюб носить формальний характер, а подальше сумісне життя та збереження сім'ї є неможливим та недоцільним.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 01.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовче провадження, а ухвалою суду від 28.11.2019 року справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на мотиви такого, доповнила, що їх сім'я з відповідачем розпалася остаточно, проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків. Просить не надавати строку для примирення та позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, підтвердив, що проживають з позивачем окремо з серпня 2019 р., вважає, що примирення можливе, але, з урахуванням позиції позивачки, не заперечив проти розірвання шлюбу.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, сторони зареєстрували шлюб 31 травня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис № 619 (а.с. 4), в якому мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6).
Також встановлено, що з серпня 2019 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, припинили сімейні стосунки.
Позивач примирення вважає неможливим та наполягає на розірванні шлюбу.
З урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, категоричної позиції позивача щодо розірвання шлюбу, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, що призвело до втрати почуттів та перспектив налагодження стосунків немає.
Суд приймає до уваги позицію відповідача про визнання позову і його бажання розірвати шлюб.
Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім'ї сторін неможливе, тому суд приходить до переконання, що їх шлюб слід розірвати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 31 травня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, актовий запис № 619.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено - 21 грудня 2019 року.
Суддя: (підпис) Б. М. Гедз
З оригіналом згідно.
Суддя: Б.М.Гедз