328/3035/19
23.12.2019
2 /328/1140/19
про залишення позовної заяви без руху
23 грудня 2019 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Андрущенко О.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 571691 грн.
В позовній заяві позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за ч.3 ст.358 ЦПК України з 05.03.2002р. по 28.07.2013р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуваючи у зазначений час під слідством та судом він не міг займатись діяльністю правозахисника, адвоката, прокурора, судді, нотаріуса, охоронця і т.п., були погіршені його стосунки з суддями, прокурорами, слідчими, знайомими, внаслідок чого він перебував у глибоких душевних стражданнях, моральним впливом, являючись кримінальним правопорушником.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у вказаних статтях, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, у позовній заяві стосовно відповідача не вказані ідентифікаційний код.
У відповідності до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» пошук зазначених відомостей у ЄДР здійснюється безкоштовно шляхом запиту і отримання інформації з реєстру засобами електронного зв'язку або через мережу Інтернет (он-лайн сервіс: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Також, позивачем всупереч зазначеній вище статті в позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною п'ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач на обґрунтування обставин на які він посилається в позові не додано жодного доказу. Також, відсутнє клопотання позивача про витребування доказів в разі наявності в нього труднощів в їх отриманні.
Крім того, позовна заява викладена російською мовою.
Так, Конституційний Суд України постановив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами. Суд постановив, що Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Відповідно втратила чинність й стаття 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», якою встановлювалось право суду за згодою сторін здійснювати провадження регіональною мовою (мовами) у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови); допускалась подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу, а також без додаткових для цих осіб витрат - надання послуг перекладача з регіональної мови або мови меншини, у разі необхідності, а державою гарантувалась можливість здійснювати судове провадження регіональною мовою (мовами).
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 листопада 2018 року (справа № 638/17598/17, провадження № 61-26527 св 18) визнав правомірним залишення без руху позовної заяви у зв'язку із невідповідністю вимогам щодо її змісту, в тому числі і викладенням позовної заяви російською мовою.
Верховний Суд зазначив, що державною мовою в Україні є українська мова (стаття 10 Конституції України).
Європейський суд з прав людини у рішенні «Менцен проти Латвії (заява № 71074/01) зазначив: «... що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (а), (е), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.»
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 9 ЦПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Разом з тим, запрошення перекладача до участі у справі, є обов'язком особи, яка бере участь у справі, а не суду, що роз'яснено в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009р.
Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії та не дискримінують громадян України.
Даних про те, що позивач ОСОБА_1 не є громадянином України та відноситься до національних меншин, не надано.
З огляду на викладене, відмова в доступі до правосуддя з підстав невиконання вимог закону щодо викладення позовної заяви державною мовою, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Враховуючи зазначене, позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.
Слід звернути увагу, що позивачу раніше зазначалося про необхідність викладення позовної заяви державною мовою, однак, дана вимога залишена ним без уваги (ухвала Токмацького районного суду Запорізької області від 11.01.2019 року № 328/45/19, ухвала Запорізького апеляційного суду від 16.05.2019 року № 328/45/19).
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 134, 175, 185, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме: позивачу необхідно надати суду позовну заяву, складеною державною (українською) мовою; на виконання вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, зазначити щодо відповідача ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя