Справа № 550/563/19
Провадження № 2/550/158/19
17 грудня 2019 року смт Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області
у складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Шукевич Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/563/19
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
за участю: представника відповідача - адвоката Безкоровайного В.В.,-
Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість у розмірі 36693,10грн. з яких: 14784,13грн - заборгованість за тілом кредиту, 8675,61 грн. - заборгованістьза простроченим тілом кредиту,10709,88грн - заборгованість за пенею; 330 - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 2223,48грн. - штраф (500,00 грн. фіксована частина та 1723,48грн. - процентна складова), виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань згідно Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.
Відповідач - ОСОБА_2 у встановлений законом строк надав суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю факту порушення ним умов договору та вини останнього у викраденні сторонніми особами грошових коштів без застосування кредитної картки без його участі та допомоги.
В обґрунтування відзиву зазначив, що в період часу з 03.06.2018 року по 06.06.2018 року невідомими особами з карти НОМЕР_1 було викрадено грошові кошти у сумі 17100 грн, про що йому стало відомо 07.06.2018 року в приміщенні Чутівського відділення АТ КБ «Приватбанк». Після цього після неприйняття відповідних мір банком відповідач повідомив про даний злочин до Чутівського ВП ГУНП у Полтавській області. Заява була внесена до ЄРДР та порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 КК України.
Однак в подальшому від позивача надходили численні повідомлення про наявну заборгованість по вказаному договору і про постійне збільшення суми даної заборгованості.
Відповідач вказує, що банк не виконав свої обов'язки по відновленню коштів на картці відповідача, а продовжує вимагати з нього повернення викраденої суми грошових коштів. В даному випадку викрадення залишку коштів у розмірі 15155 грн з картки вчинено сторонніми особами без його участі та участі банку шляхом скоєння кримінального правопорушення.
Також, відповідач зазначає, що 07.10.2018 року після отримання з банку відповідей про те, що ними відновлюватися грошові кошти не будуть, відповідачем було направлено банку оригінал кредитної картки, з якої було викрадено невідомими особами грошов кошти у зв'язку з тим, що відповідач не користується нею з дня викрадення грошей і в подальшому користуватися немає можливості.
Представник позивача у встановлений законом строк подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та вказав, що відповідачем було підписано заяву на отримання кредиту, а підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому.
Представник позивача вказує, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту письмової заяви про блокування коштів на Картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією до моменту постановки картки до стоп-листа Платіжної системи. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звернувся до банку у передбачений договором строк для оскарження операцій, здійснених за допомогою карти. Крім того, письмових заяв ОСОБА_1 до банку з дорученням про постанову карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи або з вимогою про блокування карти в програмних комплексах банку не виявлено. Також відповідачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено банк про втрату/крадіжку карти чи ОСОБА_3 , інформації щодо незаконного використання картки. Згідно матеріалів справи відповідачем не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ОСОБА_3 (персонального чи ідентифікаційного номера). Тому в даному випадку відповідальність за операції, що супроводжується правильним введенням ОСОБА_4 або нанесеними на карті даними несе тільки відповідач. Також представник позивача зазначає, що відповідачем не надано актуальної інформації стосовно кримінального провадження №1201870350000192.
Також зазначає, що банком було надано відповідь на письмове звернення відповідача і було повідомлено, що 03.06.2018-05.06.2018 за картковим рахунком відповідача був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу було коректно введенні номер картки відповідача, термін її дії та CVV2код.Також з виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором.
Відповідач в установлений законом строк надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якому вказав, що ніколи нікому із сторонніх осіб він не повідомляв номер свої кредитних карток, їхні ПІН-коди, вживав заходи щодо запобігання втраті карток, стікера PayPass, інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, тобто ніколи і ніяким чином не сприяв незаконному використанню вказаних карток.
Відповідач вказує, що 26.09.2017 року на нього було скоєно розбійний напад та було викрадено, в тому числі, кредитну ката АТ КБ «ПРИВАТБАНК», але дану карту вдалося заблокувати ще до того, як злочинці нею скористалися. 29.09.2017 року за його ініціативою кредитна карта була перевипущена Чутівським відділенням АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачу було видано іншу кредитну карту.Станом на 15.05.2018 року заборгованість за даною картою складала 21400 грн без урахування процентів. 23.05.2018 року через термінал АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в смт Чутове він сплатив 21970 грн, у т. ч. 570 грн процентів. 07.06.2018 року при перевірці балансу карти виявилося, що борг відповідача складає 17190 грн.
Отримавши виписку про рух коштів по картковому рахунку, відповідач зрозумів, що кошти з рахунку без відома відповідача знімалися порівняно невеликим сумами і раніше, зокрема невідома особа здійснювала з нього у безготівковому порядку оплату товарів та послуг через інтернет: GOOGLE*Supercell,g.go/helppay.
Відповідач вказує, що він не має навіть комп'ютера, системою електронних платежів він не користується, а інформації, яка призвела до незаконного заволодіння грошима з його кредитної карти, просочується саме через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» або внаслідок злочинної недобросовісності працівника цього банку.
Крім того, відповідач подав додаткові заперечення по справі, в яких зазначив, що не погоджується з нарахованим банком розміром заборгованості. Відповідач зазначив, що заборгованість за кредитом нарахована банком на підставі Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», однак Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, ним не підписувались. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача.
Відповідач вказав, що не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» щодо розміру банківської комісії обслуговування банківського рахунку, інших комісій та страхових внесків, а також розміру пені та штрафів, а анкета-заява таких відомостей не містить. Відповідач вказав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не містить його підпису, не датований як документ. На думку відповідача, Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не можна вважати складовими частинами укладеного між ним та позивачем кредитного договору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі з підстав, викладену у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових запереченнях по справі.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно заяви від 11.04.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у сумі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 10000 грн., отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві від 11.04.2006р. зазначено, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Також, в матеріалах справи міститься анкета-заява ОСОБА_1 від 30.07.2018р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
До позову банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.04.2019 р. становить 36693,10 грн. з яких: 14784,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8675,61 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10709,88 грн - заборгованість за пенею; 330,00 грн.- заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 2223,48 грн. - штраф (500,00 грн. фіксована частина та 1723,48 грн. - процентна складова), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань згідно Умов та Правил надання банківських послугу ПриватБанку та Правил користування платіжною карткою.
Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 11.04.2006 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.04.2006 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.04.2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.05.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачем та не містять його підпису, містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ у даному випадку не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, а сама заява від 11.04.2006р. не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та її визначеного розміру, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь банку 10709,88 грн. заборгованості за пенею, 330,00 грн. - заборгованості за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн та 2223,48 грн. - штрафу (500,00 грн. фіксована частина та 1723,48 грн. - процентна складова) .
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 14784,13 грн заборгованості за тілом кредиту та 8675,61 грн. заборгованостіза простроченим тілом кредиту суд зазначає наступне.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 існують кредитні правовідносини.
З матеріалів справи, зокрема з виписки по руху коштів по клієнтському рахунку ОСОБА_1 , що позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, а також те, що відповідач фактично отримав та використовував надані банком кредитні кошти.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, дослідивши довідку про рух коштів по клієнтському рахунку ОСОБА_1 , судо встановлено, що 23.05.2018р., шляхом поповнення картки готівкою у відділенні Полтавське ГРУ, Чутівське відділення, ОСОБА_1 здійснив поповнення кредитної картки на 21970 грн, після чого баланс картки становив 570 грн.
В подальшому, 04.06.2018р. відповідачем була здійснена оплата юридичних послуг та у сумі 9008,76 грн. та благодійний внесок на суму 1,04 грн., 05.06.2018р. відповідачем оплачено товари на суму 300,58 грн. та 06.06.2018р. оплачено одяг на суму 7679,33 грн. 21.06.2018р. відповідач поповнив карту готівкою у відділенні Полтавське ГРУ, Чутівське відділення, на суму 135,00 грн. Інших фактичних витрат згідно довідки про рух коштів по рахунку відповідачем не здійснювалося.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти на суму 16854,71 грн.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що фактично отримані та використані позичальником (відповідачем по справі) кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 16854,71 грн.
Суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 6605,03 грн не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки з наданої довідки по руху коштів по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що дана сума заборгованості за тілом кредиту є комісію за обслуговування, страховим платежем за договором «Страхування кредитного ліміту» та переказом у «Копилку», які здійснювались на підставі Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Однак враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, то правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 6605,03 грн заборгованості - відсутні.
Щодо посилань відповідача на те, що він не здійснював витрати кредитних коштів у період з 03.06.2018р. по 06.06.2018р. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
Пунктом 14.16 статті 14 цього Закону визначено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором.
До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов'язаний відобразити дату та час повідомлення.
За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Як встановлено судом, грошові кошти зняті з карткового рахунку відповідача в період часу з 03 по 06 червня 2018 року. Доказів того, що після виявлення зняття грошових коштів з кредитної карти відповідач інформував банк про цей факт, в матеріалах справи відсутні. До правоохоронних органів відповідач звернувся лише 13 червня 2018 року.
Щодо посилань відповідача на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 120181000350000192згідно якого, 18 червня 2018 року внесено відомості стосовно вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, з тих підстав, що в період часу з 04.06.2018 по 06.06.2018 невідома особа вчинила крадіжку близько 17 тис. грн., що знаходилися на кредитній картці «Приватбанк» ОСОБА_1 , а також листи Чутівського ВП ГУНП у Полтавській області № 5497 від 30.09.2019 року та Чутівського ВП ГУНП у Полтавській області № 5496 від 30.09.2019 року, суд вказує, що зазначені витяг з ЄРДР та листи органу досудового розслідування не є належним доказом на підтвердження доведення обставин вчинення злочину щодо зняття коштів невстановленими особами, оскільки такі доводи можуть бути підтверджені тільки вироком суду, який набрав законної сили.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про доведення обставини зняття коштів невстановленими особами та належне повідомлення банку про втрату карти.
Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 20.03.2019р. по справі №756/4602/16-ц.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16854,71грн. заборгованості за кредитом є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині, а саме: в частині стягнення 6605,03 грн заборгованості за тілом кредиту, 10709,88 грн - заборгованість за пенею; 330 - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 2223,48 грн. - штраф (500,00 грн. фіксована частина та 1723,48 грн. - процентна складова) позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 16854 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 71 коп.
В іншій частині в позові - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму судового збору у розмірі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн 66 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50).
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 14.12.1995 р.
Повне судове рішення виготовлено 21 грудня 2019 року.
Суддя О. І. Михайлюк