Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1432/19
Провадження № 2/433/725/19
18.12.2019 року Троїцький районний суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Кіян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом неповнолітнього ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Соломін Михайло Олександрович, до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та визнання права власності у порядку спадкування за законом, -
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який доводиться ОСОБА_2 чоловіком та батьком ОСОБА_1 . Спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , була прийнята ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як спадкоємцями першої черги за законом, що підтверджується документами спадкової справи щодо майна, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 стало відомо про те, що з ј частини земельної частки, що належала ОСОБА_4 , була виділена земельна ділянка площею 2,1491 га, про яку не було відомо їй та її синові ОСОБА_1 до 19 грудня 2018 року. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано після смерті ОСОБА_4 за його рідною сестрою ОСОБА_3 . При цьому, підстава для реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, що належала ОСОБА_4 , не була відома ОСОБА_2 до 04 березня 2019 року, коли під час досудового розслідування кримінального провадження № 12018130590000467, яке було зареєстровано в ЄРДР за її заявою від 19 грудня 2018 року, ОСОБА_2 була надана копія рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року. Вказаним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року встановлено, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , але це не відповідає дійсності, оскільки є спадкоємці першої черги за законом - а саме позивач, дружина спадкодавця ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_1 , який на день смерті свого батька був малолітньою особою. При цьому, рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року було ухвалено до сплину 6 місяців після смерті ОСОБА_4 та без перевірки кола спадкоємців. Внаслідок того, що судом ухвалено рішення про визнання права власності на земельну ділянку та грошові вклади за ОСОБА_3 , що належали ОСОБА_4 , були порушені інтереси ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_1 , як спадкоємців першої черги, у зв'язку з чим вони звернулися з відповідною скаргою до апеляційної інстанції. Постановою Луганського апеляційного суду № 2-821/2005 від 30 травня 2019 року було задоволено подану апеляційну скаргу, рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та ощадні вклади відмовлено. Проте, на даний час наявна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_3 , яку позивач від імені свого представника просить скасувати та визнати за її сином у порядку спадкування за законом після смерті його батька право власності на вищезазначену земельну ділянку.
ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з викладених у позові підстав та просила їх задовольнити.
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , адвокат Соломін Михайло Олександрович у судовому засіданні також підтримав позовні вимоги із викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, так як вважає себе законною спадкоємицею після смерті свого брата. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
11 червня 2005 року згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 15).
ОСОБА_4 згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 доводиться ОСОБА_2 чоловіком (а.с. 16).
ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 доводиться батьком ОСОБА_1 (а.с. 17).
Спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , була прийнята ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як спадкоємцями першої черги за законом.
Судом встановлено, що з ј частини земельної частки, що належала ОСОБА_4 , була виділена земельна ділянка площею 2,1491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер земельної ділянки 4425455100:08:001:0195) (а.с. 12-14).
Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано після смерті ОСОБА_4 за ОСОБА_3 , яка набула право на вищезазначену земельну ділянку на підставі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року № 2-821/2005 (а.с. 18)
Постановою Луганського апеляційного суду № 2-821/2005 від 30 травня 2019 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , рішення Троїцького районного суду Луганської області від 09 серпня 2005 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку та ощадні вклади відмовлено.
Проте, на даний час наявна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищезазначену земельну ділянку за ОСОБА_3 , що порушує її права та права її сина на спадщину.
Право власності на землю набувається та реалізується у відповідності до Конституції України та Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до положення ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.
В силу ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є:гарантування державою обєктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обовязковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно положення ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного запису про реєстрацію права власності, знайшли у судовому засіданні своє підтвердження, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
При цьому, Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) і яке здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1220,1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи; часом відкриття спадщини є день смерті особи; місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у разі неохоплення заповітом всієї спадщини - спадкоємці за законом.
Відповідно до ст.1258,1261,1262 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово; в першу чергу право на спадкування мають дружина (чоловік) та діти спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким , що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_2 та її син ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , які фактично у встановленому законом порядку та у визначений законом строк прийняли спадщину після смерті спадкодавця. ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги, тому за наявності спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину, не набуває права на спадкування після смерті брата. При цьому, ОСОБА_3 , на підставі оскаржуваного рішення, було незаконно усунуто позивачів, спадкоємців першої черги, від оформлення спадщини на відповідну земельну ділянку. У свою чергу, дружина спадкодавця відмовилася від прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка на користь їхнього сина, неповнолітнього ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд знаходить і у даній частині позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 116, 125, 152, 155 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16, 1216, 1217, 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1262, 1268-1270 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 141-142, 206,211, 258-259, 265, 272, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України,суд, -
Позовну заяву неповнолітнього ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Соломін Михайло Олександрович, до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно та визнання права власності у порядку спадкування за законом, - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з номером запису про право власності 12157825 від 20 листопада 2015 року, про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 2,1491 га з кадастровим номером 4425455100:08:001:0195, яка розташована на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області.
Визнати за неповнолітнім ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 2,1491 га з кадастровим номером 4425455100:08:001:0195, яка розташована на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого при подачі позову судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Троїцький районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.І.Суський
18.12.19
05.09.19