у.н. 415/7373/19
н.п. 2-а/415/334/19
21 грудня 2019 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Фастовця В.М.,
за участю секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Боярченка Івана Васильовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії ДП18 № 535962 від 23.08.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причини його неявки суду невідомі, про явку до суду на 21.12.2019 був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань та заяв про відкладення розгляду адміністративної справи до суду не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просить адміністративний позов розглянути за його відсутності та долучити до справи відеозапис події.
У судовому засіданні встановлено, що 23 серпня 2019 року відповідачем відносно позивача було винесено протиправно постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 535962, за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 23.08.2019 о 17 год. 34 хв. в м. Лисичанськ по вулиці Грізодудова, керував транспортним засобом Аlpha ZS50F, д.н.з. НОМЕР_1 , в незастебнутому мотошоломі та під час перевірки документів не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 «г», 2.1 «а», «б», «ґ», Правил дорожнього руху України.
Задовольняючи позов в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.2 ч.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов'язком суб'єкта владних повноважень згідно ст.19 Конституції України.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками…, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Порядок дослідження і закріплення доказів у справах про адміністративне правопорушення регламентується наступними нормами КУпАП.
Ст.279 ч.2 - … посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Ст.252 КУпАП - посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Приписи ст.7 ч.1-3 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.283 ч.2 абз.3 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї додається відео з бодікамери № ВВ-00063, ВВ-00019(а.с.4).
При цьому, на підтвердження факту керування транспортним засобом в не застебнутому мотошоломі, відповідачем надані відеозаписи з невідомого пристрою, маркіровані як № ВВ0019, ВВ0063.
Крім того, на відеозаписах наданих відповідачем, зафіксований двоколісний механічний транспортний засіб, однак через те, що зйомка здійснювалась з великої відстані та через низьку її якість встановити, що саме позивач рухався на даному мопеді встановити не можливо.
З наведеного випливає, що у суду відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.
Аналогічна позиція викладена і у постанові ВС від 29 листопада 2018 р. у справі № 524/3043/17(http://reyestr.court.gov.ua/Review/78198162) та ВС від 30 травня 2018 р. в адміністративному провадженні №К/9901/29775/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74407705).
Не було підстав і для накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 ПДР України визначений перелік документів, який водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, а саме п.п. 2.3 «г» ПДР України, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
При цьому, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред'явлення документів.
Аналогічна позиція викладена і у постанові ВС від 15 березня 2019 р. у справі №686/11314/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/80481815).
Разом з тим, суд вважає що належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде скасування постанови серії ДП18 № 474494 від 08.11.2019 поліцейського роти № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Боярченка Івана Васильовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн., а не визнання дій відповідача протиправними щодо складання оскаржуваної постанови, оскільки норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції № 1395 від 07.11.2015 року в їх взаємодії з нормами Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про національну поліцію» дають підстави для висновку про наявність у відповідача, як посадової особи Національної поліції, повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, у разі виявлення правопорушень, в тому числі, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Що стосується доводів позивача в частині неправомірності винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
З врахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596-VIII, внесені зміни в правові норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема доповнено статтю 258 КУпАП частиною 2, відповідно до якої визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Крім цього Законом викладено у новій редакції частину 4 названої статті 258 КУпАП, відповідно до якої передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 згідно розділу III пунктів 1, 2 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122 …….. виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З наведеного вбачається, що уповноважений працівник Національної поліції має право виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, розгляд яких віднесено до його компетенції, на місці вчинення адміністративного правопорушення, а тому дії працівника поліції по складенню постанови при виконанні ним своїх обов'язків є такими, що випливають з його посадових обов'язків.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю.
В порядку ст. 139 КАС України, судові витрати віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 243-246, 268-270, 286КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Боярченка Івана Васильовича про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ДП18 № 535962 від 23.08.2019 поліцейського роти № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Боярченка Івана Васильовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: поліцейський роти № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрал поліції Боярченко Іван Васильович, місце роботи за адресою: вул. Штейгерська, буд. 8, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100 Україна.
Суддя: