ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
26.06.2007
м.Київ
№ 34/229-А
15 год. 00 хв.
За позовом
прокурора Бережанського району в інтересах держави в особі Березанського районного центру зайнятості Миколаївської області
до
Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»
про
стягнення 691,46 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Шпильова Я.І.
Представники:
від позивача
Бенедюк Л.О. (довіреність у справі);
від відповідача
Капітонов Є.М. (довіреність у справі);
від прокуратури
не з'явився.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відповідно до пункту 6 Розділу VІІ цього Кодексу.
Прокурор Бережанського району в інтересах держави в особі Березанського районного центру зайнятості Миколаївської області (далі -Цент зайнятості) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»(далі - Компанія) про стягнення 691,46 грн. витрачених Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на перенавчання безробітних.
Позовні вимоги мотивовані положеннями частини 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», відповідально до якої якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 була звільнена з Компанії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням. З ІНФОРМАЦІЯ_2 набула статусу безробітної. Протягом двох років, що передували вивільненню, працюючи у Компанії, не підвищувала своєї кваліфікації та не одержувала суміжної професії. У зв'язку із неможливістю працевлаштування за наявною професією, Центр зайнятості направив громадянку ОСОБА_1 на курси перепідготовки за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності». Сума витрат на перенавчання вказаної безробітної складається із вартості навчання та матеріальної допомоги в період професійного навчання.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач у даному випадку не виступає як суб'єкт владних повноважень, а відповідач згідно із статтею 50 КАС України не може бути відповідачем у цій справі. Компанія вважає, що законодавством України не передбачено права та порядок щодо стягнення Центром зайнятості витрат пов'язаних із перенавчанням безробітного. На її думку, витрати вказані у частині 4 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»повинні бути спрямовані саме на навчання, в межах строку дії договору на навчання, та на підвищення кваліфікації або проведення професійної перепідготовки, і ні в якому разі не в порядку відшкодування або регресу центру зайнятості. Крім того, Компанія вважає, що умовою такого відшкодування є саме працевлаштування безробітного. Зазначене працевлаштування передбачає укладання трудового договору, а оскільки колишній робітник Компанії -громадянка ОСОБА_1 зайнялася підприємницькою діяльністю, то не можна вважати, що вона була працевлаштована.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 була звільнена з Компанії за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням, про що зроблено відповідний запис у її трудовій книжці.
ІНФОРМАЦІЯ_4 вона звернулась до Центру зайнятості із приводу пошуку роботи, і з ІНФОРМАЦІЯ_2 набула статусу безробітної.
Протягом двох років, що передували вивільненню ОСОБА_1, працюючи у пансіонаті Компанії «Голубий факел», не підвищувала своєї кваліфікації та не одержувала суміжної професії, що підтверджується відсутністю відповідних записів у трудовій книжці та Звіті про фактичне вивільнення працівників форми НОМЕР_1 (факт) пансіонату Компанії «Голубий факел».
ІНФОРМАЦІЯ_3 між Миколаївським обласним центром зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Південною академією підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України було укладено договір НОМЕР_3, предметом якого є «створення Сторонами за договором необхідних умов для організації професійного навчання безробітних громадян у кількості 30 чоловік за професією (спеціальністю) основи організації підприємницької діяльності, з метою їх подальшого працевлаштування в установах, організаціях та на підприємствах незалежно від форм власності»(пункт 1.1). Строк навчання 15 днів, з ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (пункт 1.2).
У зв'язку із неможливістю працевлаштування за наявною професією, Центр зайнятості направив громадянку ОСОБА_1 згідно із її заявою від ІНФОРМАЦІЯ_7, на зазначені курси перепідготовки за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності»з метою подальшого її працевлаштування, про що ІНФОРМАЦІЯ_7 між Центром зайнятості та громадянкою ОСОБА_1. було укладено відповідний договір НОМЕР_2.
Згідно із наказом Південної академії підвищення кваліфікації кадрів Міністерства промислової політики України НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянка ОСОБА_1 закінчила зазначені курси та отримала відповідне посвідчення.
Відповідно до довідки Миколаївського обласного центру зайнятості від ІНФОРМАЦІЯ_8 НОМЕР_5 за проходження курсу навчання громадянки ОСОБА_1 було сплачено 199,97 грн., з яких 107,81 грн. -вартість навчання, 92,16 грн. -вартість проживання у гуртожитку. Факт оплати вартості навчання підтверджується також Фактичним кошторисом курсу цільового призначення із числа безробітних за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності»та платіжними дорученнями від ІНФОРМАЦІЯ_10 НОМЕР_6 та від ІНФОРМАЦІЯ_9 НОМЕР_7.
Матеріальна допомога в період професійного навчання громадянки ОСОБА_1 склала 491,49 грн., що підтверджується довідкою Центру зайнятості НОМЕР_8 від ІНФОРМАЦІЯ_11.
Таким чином, сума витрат пов'язаних із професійним навчанням громадянки ОСОБА_1 складають 691,46 грн. (491,49 грн. + 199,97 грн.).
Після проходження курсів громадянка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 знялась з обліку у Центрі зайнятості та стала директором приватного підприємства, про що вказано в її персональній картці НОМЕР_9, що велась Центром зайнятості.
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 статті 17 КАС України до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України, згідно з яким це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті з Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Преамбулою Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що в умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що одним із видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення»належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Згідно з статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості, зокрема, організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з підпунктом «е»пункту 1 статті 4 Закону «Про зайнятість населення»саме держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії (матеріальної допомоги).
Пункт 4 статті 26 цього Закону встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено.
Статтею 34 вказаного Закону визначено, що контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється Радами народних депутатів, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об'єднаннями.
Абзацом першим пункту 6 Розділу VІІ КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.
Таким чином, у даному випадку позивач виступає саме як суб'єкт владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від ІНФОРМАЦІЯ_13 у справі НОМЕР_10 та постановах Верховного Суду України від ІНФОРМАЦІЯ_15 у справіНОМЕР_11, від ІНФОРМАЦІЯ_14 у справіНОМЕР_12.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Статтею 26 Закону України «Про зайнятість населення»передбачені особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідно до абзацу другого частини 4 цієї статті якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав можливості підвищити свою кваліфікацію чи одержати суміжну професію за попереднім місцем роботи, і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.
Дана норма встановлює умови, за яких витрати на підвищення кваліфікації або професійну перепідготовку працівника проводяться за рахунок підприємства, установи, організації, з яких його вивільнено.
Матеріалами справи підтверджено, що: громадянка ОСОБА_1 протягом двох років, які передували її вивільненню з Компанії, не підвищувала свою кваліфікацію та не одержувала суміжну професію за попереднім місцем роботи; після вивільнення з метою подальшого працевлаштування пройшла курси перепідготовки за напрямком «Основи організації підприємницької діяльності»; розмір фактичних витрат за період перепідготовки складає 691,46 грн., що є ціною позову; після проходження зазначених курсів працевлаштувалася за тим напрямком діяльності, за яким і проходила курси.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 23, 71, 86, 94, 98, 158-163, 167, пунктом 6 Розділу VІІ КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»(01021, м. Київ, вул. Узвіз Кловський, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Березанського районного центру зайнятості Миколаївської області (57400, Миколаївська область, смт. Березанка, вул. Леніна, 52, р/р 37170002000474, банк - ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 23627055) витрати, пов'язані з перенавчанням безробітного в сумі 691 грн. 46 коп.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Сташків Р.Б.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -02.07.2007.