79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.06.07 Справа № 5/3331-12/391А
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Дубник О.П.
Якімець Г.Г.
при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.
розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м.Львова (далі -ДПІ) від 22.02.2007 р. № 4321/10-010
на постанову господарського суду Львівської області від 31.01.2007 р.
у справі № 5/3331-12/391А
за позовом ДПІ у Шевченківському районі м.Львова
до відповідача 1: суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1, м.Львів (далі - СПД ФО)
до відповідача 2: приватного підприємства «Кредо-інвест», м.Львів (далі -ПП)
про визнання недійсним господарського зобов'язання
За участю представників сторін:
від скаржника -Більо І.В. -СДПІ юр. від.
від відповідача 1,2 -не з'явились
Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, присутньому в судовому засіданні представнику скаржника роз'яснено.
Постановою господарського суду Львівської області від 31.01.2007 р. у справі
№ 5/3331-12/391А (суддя Запотічняк О.Д.) частково задоволено позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, визнано недійсним господарське зобов'язання укладене між СПД ФО ОСОБА_1, м.Львів та ПП «Кредо-інвест», м.Львів; стягнено з ПП «Кредо-інвест»на користь СПД ФО ОСОБА_1 6800 грн.; зобов'язано в разі стягнення з ПП «Кредо-інвест»на користь СПД ФО ОСОБА_1 вищевказаної суми стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 в дохід державного бюджету 6800 грн. Дана постанова суду мотивована тим, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним господарського зобов'язання в частині стягнення суми 22352,40 грн. слід відмовити, оскільки, до даних правовідносин не можна застосувати положення Господарського кодексу України; а в частині стягнення 6800 грн. позовні вимоги задоволено, оскільки вони є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачами не спростовані.
Позивач у справі -ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується наявними в справі документами, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає, що оскільки на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, то при не вчиненні таких дій, у зв'язку із наявністю ознак фіктивності у одного з контрагентів, посадові особи відповідача усвідомлювали протиправну поведінку, а, отже, діяли умисно.
Відповідачі заперечень на апеляційну скаргу не подали.
При розгляді апеляційної скарги та матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:
Між СПД ФО ОСОБА_1 та ПП "Кредо-інвест" існували фінансово-господарські операції протягом 2003-2004 р., що підтверджується наступними документами:
1. Податкова накладна НОМЕР_1 від 23.04.2003 р. на суму 1790.40 грн.; накладна від 23.04.2003 р. на суму 1790 грн., рахунок НОМЕР_1 від 23.04.2003р.; виписка за 23.04.2003 р. з особового рахунку про сплату 1795,40 гри.
2. Податкова накладна НОМЕР_2 від 19.05.2003 року на суму 3600 грн.; накладна від 19.05.2003 р. на суму 3600 грн., квитанція до прибуткового касового ордера НОМЕР_3 від 27 червня 2003 р., виписка за 10.06.2003 р. по особовому рахунку 1001 грн.;
3. Податкова накладна НОМЕР_4 від 08.08.2003р. на суму 1080 грн.; накладна НОМЕР_4 від 08.08.2003 р. на суму 1080 грн., рахунок НОМЕР_4 від 06.08.2003 р. на суму 1080 грн., виписка за 06.08.2003 р. по особовому рахунку на суму 1081 грн.;
4. Податкова накладна НОМЕР_5 від 23.10.2003 р. на суму 2556 грн.; накладна НОМЕР_5 від 23.10.2003 р. на суму 2556 грн., квитанція до прибуткового касового ордера НОМЕР_6 на загальну суму 2556 грн.;
5. Податкова накладна НОМЕР_7 від 03.12.2003 р. на суму 5046 грн.; накладна НОМЕР_7 від 03.12.2003 р. на суму 5046 грн., квитанція до прибуткового касового ордера НОМЕР_8 від 03.12.2003 р. на суму 3000 грн., та квитанція до прибуткового касового ордера НОМЕР_9 від 04.12.2003 р. на суму 2046 грн.;
6. Податкова накладна НОМЕР_10 від 25.12.2003 р. на суму 8280 грн.; накладна від 25.12.2003 р. на суму 8280 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_11 від 25.12.2003 р. на суму 3000 грн., квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_12 від 26.12.2003 р. квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_13 від 27.12.2003 р. на суму 2280 грн.:
7. Податкова накладна НОМЕР_14 від 22.04.2004 р. на суму 1800 грн.; накладна від 22.04.2004 р. на суму 1800 грн., квитанція до прибуткового касового ордера НОМЕР_6 від 22.04.2004 року на суму 1800 грн.;
8. Податкова накладна НОМЕР_15 від 29.06.2004 р. на суму 5000 грн.; накладна НОМЕР_16 від 29.06.2004 р. на суму 5000 грн.
За вказаний період між відповідачами було здійснено фінансово-господарські операції на загальну суму 29152,4 грн. Дані операції відображені СПД ФО ОСОБА_1 в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).
ДПІ у м.Львові листом від 14.08.2006 року № 13640/170 повідомило ДПІ у Шевченківському районі м.Львова про те, що господарським судом Львівської області слухалась справа № 6/29-29/57 про банкрутство ПП "Кредо-інвест", а саме: 05.10.2005 року постановою господарського суду визнано банкрутом ПП "Кредо-інвест" та 21.12.2005 року ухвалено затвердити звіт та ліквідаційний баланс підприємства в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, як відсутнього боржника.
На думку податкового органу, господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується податковими накладними є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 Господарського кодексу України, оскільки на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, подавати обов'язкову звітність, то при не вчиненні таких дій посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.
Заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам та матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:
У відповідності із частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі -ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріпленому в ст. 67 Коституції України, Законах України про оподаткування.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ч.1 ст.207 ГК України є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою.
У відповідності із ч.1 ст.208 цього ж Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, укладене між відповідачами господарське зобов'язання укладене з метою завідомо суперечною інтересам держави та спрямоване на ухилення від оподаткування, оскільки відповідач-2 мав ознаки фіктивності (не подавав звітності з січня 2003 року). В результаті виконання такого зобов'язання державний бюджет недоутримав відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток, так як відповідач-2 порушив вимоги законодавства щодо оподаткування доходів, одержаних в результаті господарської діяльності. Також ухилення відповідачем-2 від сплати податків створило передумови безпідставного збільшення відповідачем-1 податкового кредиту та суми валових витрат, оскільки після укладення зобов'язання у ПП «Кредо-інвест»виникло податкове зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, яке останній, відповідно до вимог чинного законодавства повинен відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість та сплатити у встановлений термін до Державного бюджету України.
Тому, судова колегія погоджується з висновком податкового органу, що господарське зобов'язання між СПД ОСОБА_1 і ПП «Кредо-інвест»вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсним, у відповідності до ст. 207 ГК України.
З врахуванням вищевикладеного, постанову господарського суду слід скасувати, позов задоволити.
Тому, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, п.п. 6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 31.01.2007 року
у справі № 5/3331-12/391А скасувати.
Позов задоволити.
Визнати недійсним господарське зобов'язання, що виникло між СПД
ОСОБА_1 та ПП “Кредо-інвест» на загальну суму 29152,4 грн.
Стягнути з ПП «Кредо-інвест», м.Львів, вул. Личаківська,112/49 (код ЄДРПОУ
31804387) на користь СПД ФО ОСОБА_1 м.Львів, вул. Мазепи,16/13 (ідн.код 2529816516, р/р № 2600600601110 Філія Укрексімбанк, МФО 325718, р/р 26004500110206 Яремчанська філія АКБ «Укрсоцбанк», МФО 336149) 29152,40 грн.
Стягнути з СПД ОСОБА_1, м.Львів, вул. Мазепи,16/13 (ідн.код
2529816516, р/р № 2600600601110 Філія Укрексімбанк, МФО 325718, р/р 26004500110206 Яремчанська філія АКБ «Укрсоцбанк», МФО 336149) в дохід Державного бюджету України 29152,4 грн.
Зобов'язати господарський суд видати відповідні виконавчі листи.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст.211, 212 КАС України.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
головуючий суддя Г.В. Орищин
судді О.П. Дубник
Г.Г. Якімець