Ухвала
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 522/4991/15-ц
провадження № 61-22030ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на дружину,
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року у вищевказаній справі.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35, від 07 липня 1989 року).
Заявниця разом зі скаргою надає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначає, що була повідомлена про розгляд апеляційним судом справи, проте не була присутня у судовому засіданні, через необхідність відвідування лікаря. Після чого ОСОБА_1 намагалась з'ясувати результати розгляду справи в апеляційному суді. 26 грудня 2019 року апеляційний суд направив копію постанови за старою адресою ОСОБА_1 , доступ до якої ОСОБА_1 вже не мала. У січні 2019 року ОСОБА_1 отримала інформацію в Приморському районному суді м. Одеси про задоволення її апеляційної скарги та постановлення нового судового рішення про задоволення її позовних вимог. Про те, що постановою Апеляційного суду Одеської області було відмовлено в задоволенні її апеляційної скарги, ОСОБА_1 стало відомо лише 17 листопада 2019 року - під час з'ясування результатів розгляду іншої справи за участю тих самих сторін.
Наведені ОСОБА_1 доводи про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки заявник всупереч положенням статті 44 ЦПК України неналежним чином скористувався своїми процесуальними правами.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Судом враховано, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року прийнята за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Це судове рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 січня 2019 року.
Враховуючи зазначене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку є неповажними.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України», № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У клопотанні про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 не наводить поважних причин, що перешкодили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з дотриманням процесуальних строків та які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судового рішення зі спливом більш як 11 місяців з моменту набрання ним законної сили.
З урахуванням наведеного та відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку з наведенням інших підстав для його поновлення з наданням відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 січня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков