Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 464/3487/16-ц
провадження № 61-29360 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційне підприємство «Стимул-Сихів», Львівське комунальне підприємство «Під Зуброю», ОСОБА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2017 року у складі судді Павлишина О. Ф.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційне підприємство «Стимул-Сихів» (далі - ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів»), Львівського комунального підприємства «Під Зуброю» (далі - ЛКП «Під Зуброю»), ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, співвласником вхідних металевих дверей у третьому під'їзді, які є спільним майном багатоквартирного будинку. Без узгодження з управителем та балансоутримувачем будинку, якими є ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» та ЛКП «Під Зуброю» відповідно, невідомі особи 24-26 лютого 2016 року здійснили несанкціонований демонтаж кодового замка на вхідних металевих дверях третього під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 і монтаж домофонної системи обмеження доступу до третього під'їзду вказаного будинку.
Зазначає, що встановлення домофону перешкоджає йому, членам його сім'ї, родичам та знайомим у користуванні квартирою. Оскільки металеві двері у будинку є спільним майном співвласників будинку, наявні порушення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, єдиною законною підставою для встановлення домофону є наявність протоколів зборів співвласників всього будинку АДРЕСА_1 та зборів співвласників квартир третього під'їзду вказаного будинку за умови прийняття відповідних рішень співвласниками будинку про передачу повноважень співвласникам квартир у третьому під'їзді щодо встановлення домофону, які не приймались. Самоусунувшись від виконання обов'язків балансоутримувача та управителя будинку, відповідачі допустили самовільне переобладнання невідомими особами вхідних дверей третього під'їзду у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , в результаті чого він був позбавлений права користуватися приватною власністю (квартирою) і спільним майном співвласників будинку (вхідними дверима під'їзду).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив суд усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , зобов'язавши відповідачів демонтувати самовільно встановлений електромагнітний замок з вхідних металевих дверей третього під'їзду вказаного будинку, стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у складі судді Теслюка Д. Ю. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту порушення права на безперешкодний доступ до приватної власності, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, у жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для направлення до суду апеляційної інстанції платіжного документа для підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 297 ЦПК України, 2004 року, оскільки апелянтом не сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, суд виходив з того, що єдиною передбаченою законом підставою для відстрочення сплати судового збору є тяжкий майновий стан заявника. Разом з тим, належних та допустимих доказів наявності такого майнового стану, що унеможливлює плату судового збору, заявником не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та передати питання про відкриття провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 464/3487/16-ц із апеляційного суду Львівської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, безпідставно не взяв до уваги його майновий стан та не врахував, що в межах виконавчого провадження 52316988 (ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження: 7884АЕ734Д24), державний виконавець вжив усіх необхідних заходів для пошуку і звернення стягнення на його майно, у тому числі грошових коштів, які виявилися безрезультатними, що і є належним і допустимим доказом його скрутного матеріального стану та підставою для надання відстрочки щодо сплати ним судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів», ЛКП «Під Зуброю», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні квартирою.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівської області від 04 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 квітня 2017 року, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що апеляційна скарга не оплачена судовим збором. Встановлено строк для направлення до суду апеляційної інстанції платіжного документа для підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України, 2004 року, чинного на час звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України, 2004 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За змістом прецедентної практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, 2004 року, та частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, підтвердженого відповідними документами (довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що єдиною передбаченою законом підставою для відстрочення сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони, підтверджений належними доказами.
Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто особу, яка звертається з клопотанням про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Матеріали справи не містять документів на підтвердження того, що майновий стан ОСОБА_1 перешкоджає йому сплатити судовий збір у визначеному розмірі (606,32 грн) або про те, що такий розмір судового збору становитиме для нього надмірний фінансовий тягар.
Констатація заявником свого скрутного майнового стану з посиланням на матеріали виконавчого провадження без надання належних доказів (довідки про доходи, склад сім'ї тощо) не є безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Установивши відсутність підстав для відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з не доведенням ним тяжкого майнового стану, чи інших обставин, які могли бути підставою для задоволення такого клопотання, суд апеляційної інстанції вірно застосувавши положення статей 121, 297 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення зазначених в ній недоліків, що відповідало вимогам процесуального законодавства.
З таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про перешкоджання заявнику доступу до правосуддя.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають.
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара