Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 200/19503/16-ц
провадження № 61-5039св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року в складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду
від 07 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Ратнікової В. М.,
Борисової О. В., Гаращенка Д. Р.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі -
АТ «Альфа-Банк»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна на
АДРЕСА_1 . На час укладення договору купівлі-продажу інформація про те, що вказане нерухоме майно перебуває в іпотеці була відсутня.
Позивач вважає, що вказане нерухоме майно на
АДРЕСА_1 придбано ним на законних підставах.
У подальшому позивач довідався, що 30 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «УніКредитБанк» (далі - ПАТ «УніКредитБанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоленд-Дніпро» (далі - ТОВ «Автоленд-Дніпро») укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 6 000 000 дол. США на строк
до 30 травня 2009 року.
З метою забезпечення кредитних зобов'язань 04 липня 2008 року між
ПАТ «УніКредитБанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лендіс ЛТД» (далі - ТОВ «Лендіс ЛТД») укладено іпотечний договір, предметом якого є будівлі та споруди на АДРЕСА_1 .
Вважає даний договір іпотеки таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому відсутній номер договору іпотеки та гербові банківські печатки, а додатки без підпису довіреної особи.
Крім того, договір іпотеки підписаний особою за довіреністю - ОСОБА_3 , а сама довіреність від 20 червня 2008 року відсутня. Також відсутні будь-які повідомлення до іпотекодавця після вимоги-повідомлення до боржника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Вимога-повідомлення до боржника оформлена неналежним чином, а саме: не містить мокрої гербової печатки банку.
Відповідно до відповіді Національного банку України від 09 серпня 2016 року ПАТ «УніКредитБанк» виключено з Державного реєстру банків рішенням комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13 грудня 2013 року. Зазначене підтверджує відсутність будь-якої можливості уповноваженим особам ПАТ «УніКредитБанк» подавати позов до суду у квітні 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказував, що рішенням третейського суду від 19 травня 2008 року за ОСОБА_4 визнано право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 . Отже, право власності ТОВ «Лендіс ЛТД» на вказане майно припинилося і станом на 30 травня 2008 року (час укладення оспорюваного іпотечного договору) були втрачені будь-які правомочності щодо розпорядження даним майном.
Разом з тим, укладений 04 липня 2008 року між ПАТ «УніКредитБанк»
і ТОВ «Лендіс ЛТД» іпотечний договір не може випливати на права та обов'язки позивача, оскільки він не був стороною цього правочину.
На час укладення договору купівлі-продажу від 05 грудня 2012 року
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна були відсутні заборони щодо відчуження нерухомого майна на
АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати іпотечний договір від 04 липня 2008 року, укладений між
ТОВ «УніКредит Банк» і ТОВ «Лендіс ЛТД» недійсним по відношенню до його приватного нерухомого майна на АДРЕСА_1 ,
а саме: гаража літ. «Г-1» загальною площею 481 кв. м, ганків літ. «г», «г-1»,
«г-2», навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», воріт № 7, у спільній власності споруд № 3, 10, 14.1;
- виключити з Державного реєстру рішення від 04 лютого 2013 року про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , яке було зареєстроване у реєстрі 12 квітня
2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.;
- виключити з Державного реєстру обтяжень рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 квітня 2014 року щодо нерухомого майна ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада
2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний іпотечний договір був укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» і ТОВ «Автолен-Дніпро»
30 травня 2008 року, а позивач набув права власності на частину предмету іпотеки на підставі договору купівлі-продажу від 05 грудня 2012 року, тому на момент укладення іпотечного договору від 30 травня 2008 року права позивача порушено не було.
Позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому правових підстав для їх задоволення немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що в іпотечному договорі встановлено всі істотні умови для такого виду договору відповідно до вимог чинного на час вчинення спірного правочину законодавства. Вся необхідна інформація, зокрема, про зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, реєстраційні дані, зазначена в оспорюваному договорі іпотеки, що підтверджується дослідженими судом доказами. Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Належних та допустимих доказів, що ТОВ «УніКредит Банк» та/або
ТОВ «Лендіс ЛТД» у момент підписання іпотечного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Лендіс ЛТД» не мало права передавати в іпотеку ПАТ «УніКредитБанк» нерухоме майно на АДРЕСА_1 , оскільки це майно перебувало в іпотеці
ОСОБА_4 , тобто було передано в іпотеку іншому іпотекодержателю.
На час укладення спірного правочину предмет іпотеки мав іншу адресу, тому не міг бути переданий в іпотеку.
Оскаржуваний договір іпотеки не містить опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та необхідні для його реєстраційні дані, тому зміст цього договору суперечить актам цивільного законодавства. Крім того, в іпотечному договорі не визначено суть та розмір зобов'язання, забезпеченого заставою, отже цей правочин не відповідає вимогам
статті 584 ЦК України та Закону України «Про іпотеку».
Суди не дослідили належним чином подані позивачем докази, а висновки оскаржуваних судових рішень ґрунтуються на припущеннях.
При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції порушено основні завдання цивільного судочинства: про справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, не належно досліджено обставини справи, не надано належної правової оцінки як того вимагають норми цивільного та цивільного-процесуального законодавства України доказам, що надавались позивачем на підтвердження позовних вимог. Крім того, місцевим судом порушено правила виключної підсудності.
Доводи інших учасників справи
У травні 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі № 200/5731/14-ц звернуло стягнення на предмет іпотеки, проте спірне нерухоме майно було неодноразово без згоди іпотекодержателя відчужено, а ОСОБА_1 намагається уникнути відповідальності за порушення кредитних зобов'язань.
При цьому, судові рішення є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
15 травня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У листопаді 2019 року до касаційного суду надійшло клопотання АТ «Альфа-Банк» про залучення його до участі у справі як правонаступника
відповідача - ПАТ «Укрсоцбанк».
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд під час вирішення заяви АТ «Альфа-Банк» про залучення до участі у справі в якості правонаступника
ПАТ «Укрсоцбанк»
Згідно частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до передавального акта від 11 жовтня 2019 року, затвердженого рішенням єдиного акціонерна ПАТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року
№ 5/2019 та рішенням загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк»
від 15 жовтня 2019 року № 4/2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С. С., внаслідок реорганізації шляхом приєднання ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків за цим актом є АТ «Альфа-Банк».
Позов про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації права власності допускає правонаступництво.
З огляду на зазначене, слід залучити до участі у справі АТ «Альфа-Банк» як правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 травня 2008 року Постійно діючим третейським судом «Південно-східний Міжрегіональний» у справі № 0505/08 ухвалено рішення, яким визнано дійсним договір іпотеки від 10 березня 2008 року, укладений між ТОВ «Лендіс ЛТД» та ОСОБА_4 .
Визнано дійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя
від 10 березня 2008 року, укладений до договору іпотеки від 10 березня
2008 року між ТОВ «Лендіс ЛТД» та ОСОБА_4 .
Звернуто стягнення на нерухоме майно на
АДРЕСА_1 , а саме: побутові приміщення, прибудови, склад
літ. «Б-1», «б-1», «б1-1», «Б1-1» загальною площею 582,5 кв. м; гараж літ. «В» загальною площею 183,4 кв. м; майстерню літ. «З» загальною площею
130 кв. м; туалет літ. «У» загальною площею 2,9 кв. м; навіси літ. «С», «Ф», «X», «Ц», «Ч», «Ш» загальною площею 373,4 кв. м; автосалон, прибудова (тимчасове) літ. «О» загальною площею 42,9 кв. м; станцію технічного обслуговування літ. «Н» загальною площею 14,5 кв. м; трансформаторну підстанцію літ. «Р» загальною площею 57 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів літ. «II» загальною площею 101,1 кв. м; АЗС літ. «Г» загальною площею 7,6 кв. м; гараж, ганки літ. «Г-1», «г», «г1», «г-2» загальною площею 512,4 кв. м; склад, прибудову, ганки літ. «Д-1», «д-1», «д1», «д2» загальною площею 301,3 кв. м; сторожку літ. «Л» загальною площею 12 кв. м; туалет
літ. «М» загальною площею 7 кв. м; огорожу, споруду, мостіння № 1-18, 1, II загальною площею 12 483,3 кв. м.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269 визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , а саме: побутові приміщення, прибудови, склад літ. «Б-1», «б-1», «б1-1», «Б1-1» загальною площею 582,5 кв. м; гараж літ. «В» загальною площею 183,4 кв. м; майстерню літ. «З» загальною площею 130 кв. м; туалет літ. «У» загальною площею 2,9 кв. м; навіси літ. «С», «Ф», «X», «Ц», «Ч», «Ш» загальною площею 373,4 кв. м; автосалон, прибудову (тимчасову) літ. «О» загальною площею 42,9 кв. м; станцію технічного обслуговування літ. «Н», загальною площею 14,5 кв. м; трансформаторну підстанцію літ. «Р» загальною площею 57 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів літ. «II» загальною площею 101,1 кв. м; АЗС літ. «Г» загальною площею 7,6 кв. м; гараж, ганки літ. «Г-1», «г», «г1»,
«г-2» загальною площею 512,4 кв. м; склад, прибудову, ганки літ. «Д-1», «д-1», «д1», «д2» загальною площею 301,3 кв. м; сторожку літ. «Л» загальною площею 12 кв. м; туалет літ. «М» загальною площею 7 кв. м; огорожу, споруду, мостіння № 1-18, 1, II загальною площею 12 483,3 кв. м.
Припинено право власності ТОВ «Лендіс ЛТД» на вказане вище нерухоме майно на АДРЕСА_1 .
Виселено ТОВ «Лендіс ЛТД» з нерухомого майна на
АДРЕСА_1 .
Скасовано та виключено з Державного реєстру іпотек запис № 7511862, з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 7511691 щодо обтяження нерухомого майна на
АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2011 року заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 09 грудня 2011 року за заявою ПАТ «УніКредитБанк» вирішено питання про поворот виконання судового рішення від 17 вересня 2010 року.
У період чинності заочного рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269 нерухоме майно на АДРЕСА_1 , а саме: побутові приміщення, прибудови, склад літ. «Б-1», «б-1», «б1-1», «Б1-1» загальною площею
582,5 кв. м; гараж літ. «В» загальною площею 183,4 кв. м; майстерню літ. «З» загальною площею 130 кв. м; туалет літ. «У» загальною площею 2,9 кв. м; навіси літ. «С», «Ф», «X», «Ц», «Ч», «Ш» загальною площею 373,4 кв. м; автосалон, прибудову (тимчасову) літ. «О» загальною площею 42,9 кв. м; станцію технічного обслуговування літ. «Н», загальною площею 14,5 кв. м; трансформаторну підстанцію літ. «Р» загальною площею 57 кв. м; склад паливно-мастильних матеріалів літ. «II» загальною площею 101,1 кв. м; АЗС літ. «Г» загальною площею 7,6 кв. м; гараж, ганки літ. «Г-1», «г», «г1»,
«г-2» загальною площею 512,4 кв. м; склад, прибудову, ганки літ. «Д-1», «д-1», «д1», «д2» загальною площею 301,3 кв. м; сторожку літ. «Л» загальною площею 12 кв. м; туалет літ. «М» загальною площею 7 кв. м; огорожу, споруду, мостіння № 1-18, 1, II загальною площею 12 483,3 кв. м., було тричі відчужено.
Зокрема, 21 грудня 2010 року ОСОБА_4 відчужив вказане вище нерухоме майно на АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіконт», яке у свою чергу 10 червня
2011 року відчужило предмет іпотеки частинами ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 грудня 2012 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пікаловою В. В., а саме: гаража літ. «Г-1» загальною площею 481 кв. м, ганків літ. «г», «г-1», «г-2», навісів літ. «Х», «Ц», «Ч», ворота № 7, у спільній власності - споруд № 3, 10, 14.1.
На час укладення договору купівлі-продажу від 05 грудня 2012 року інформація про те, що вказане нерухоме майно перебуває в іпотеці була відсутня, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 2012 рік.
Суди також встановили, що 30 травня 2008 року між ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ТОВ «Автоленд-Дніпро» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 6 000 000 доларів США на строк
до 30 травня 2009 року.
З метою забезпечення зобов'язань позичальника перед банком за кредитним договором, між ТОВ «УніКредит Банк» і ТОВ «Лендіс ЛТД»
04 липня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу
Кулінічем А. С., відповідно до умов якого в іпотеку банку передано будівлі та споруди на АДРЕСА_1 , а саме: літ. «Б-1», «б-1»,
«б1-1», «Б1-1» - побутові приміщення, прибудова, склад площею 582,5 кв. м; літ. «В» - гараж; літ. «З» - майстерня; літ. «У» - вбиральня; літ. «С», «Ф», «Х», «Ц», «Ч», «Ш» - навіси; літ. «О» - автосалон, прибудова (тимчасова); літ. «Н» - станція технічного обслуговування площею 117,4 кв. м; літ. «Р» - трансформаторна підстанція; літ. «П» - склад паливно-мастильних матеріалів; літ. «Т» - АЗС; літ. «Г-1», «г», «г1», «г-2» - гараж, ганки площею 476,8 кв. м; літ. «Д-1», «д-1», «д1», «д2» - склад, прибудова, ганки площею
234 кв. м; літ. «Л» - сторожка; № 1-18, І, І - огорожа, споруди, мостіння; літ. «М» - туалет.
ТОВ «УніКредит Банк» на адресу ТОВ «Автоленд-Дніпро» 13 квітня 2009 року направило вимогу-повідомлення щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2008 року.
У квітні 2014 року ПАТ «УніКредит Банк», правонаступником якого є
ПАТ «Укрсоцбанк», звернулося до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_6 , треті особи: ТОВ «Автоленд-Дніпро», ТОВ «Лендіс ЛТД», про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ПАТ «УніКредит Банк» на нерухоме майно на
АДРЕСА_1 .
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 29 квітня 2015 року у справі № 200/5731/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня
2015 року, позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено.
У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 30 травня 2008 року
у розмірі 1 585 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 дол. США та 14 365 232,99 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 727 287,34 дол. США та 12 500 000 грн; неустойка за прострочення кредиту - 157 841,16 дол. США та 1 359 774,08 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 505 458,91 грн; прострочена комісія - 299,69 дол. США, звернуто стягнення на належний ОСОБА_2 предмет іпотеки у вигляді будівель і споруд
на АДРЕСА_1 , які складаються з: навісів літ. «С», «Ш»; станції технічного обслуговування літ. «Н-1» площею 117,4 кв. м; автосалону літ. «О»; прибудови (тимчасова) літ. «о»; трансформаторної станції літ. «Р»; складу паливно-мастильних матеріалів літ. «П»; АЗС літ. «Т»; складу літ. «Д-1»; прибудови літ. «д-1»; ганку літ. «д», загальною
площею 249 кв. м; сторожки літ. «Л»; прибудови літ. «л»; туалету літ. «М»; огорожі; споруд № 1-2, 4-9, 11-18; мостіння-ІІ, шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на вказане нерухоме майно.
У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 30 травня 2008 року
у розмірі 2 081 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 дол. США та 14 365 232,99 грн, звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року, а саме: будівлі та споруди на АДРЕСА_1 , які складаються з: гаража літ. «Г-1» загальною площею 481,1 кв. м; ганків літ. «г», «гі», «г2»; навісів
літ. «X», «Ц», «Ч»; воріт № 7, у спільній власності - споруд № 3, 10, 14, літ. «І», шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на вказане нерухоме майно.
У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Автоленд-Дніпро» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором від 30 травня 2008 року
у розмірі 2 520 000 грн, загальний розмір якої становить 885 428,19 дол. США та 14 365 232,99 грн, звернуто стягнення на належний ОСОБА_6 предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 липня 2008 року, а саме: будівлі та споруди на АДРЕСА_1 , які складаються з: побутових приміщень літ. «Б-1»; прибудов літ. «6-1»; ганків літ «б»; складу літ «Б 1», загальною площею 582,5 кв. м; гаража літ. «В»; майстерні літ. «З»; вбиральні літ. «У»; навісу літ. «Ф», шляхом визнання права власності за
ПАТ «Укрсоцбанк» на вказане нерухоме майно.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_1
і ОСОБА_2 відхилено, рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року залишено без змін.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Шевченко І. Л. на підставі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно
06 квітня 2016 року внесено запис про реєстрацію права власності
за ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно на
АДРЕСА_1 , яке складається з: літ. «Б-1», «б-1», «б1-1», «Б1-1» - побутові приміщення, прибудова, склад площею 582,5 кв. м.; літ. «В» - гараж; літ. «З» - майстерня; літ. «У» - вбиральня; літ. «С», «Ф», «Х», «Ц», «Ч», «Ш» - навіси; літ. «О» - автосалон, прибудова (тимчасова); літ. «Н» - станція технічного обслуговування площею 117,4 кв. м; літ. «Р» - трансформаторна підстанція; літ. «П» - склад паливно-мастильних матеріалів; літ. «Т» - АЗС; літ. «Г-1», «г», «г1», «г-2» - гараж, ганки площею 476,8 кв. м, літ. «Д-1», «д-1», «д1», «д2» - склад, прибудова, ганки площею 234 кв. м, літ. «Л» - сторожка; № 1-18, І, І огорожа, споруди, мостіння; літ. «М» туалет.
Постановою Верховного суду України від 12 жовтня 2016 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 23 грудня 2015 року відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до
статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до положень статті 575 ЦК України, статей 1, 2 Закону
України «Про іпотеку» іпотека є окремим видом застави, яка полягає у забезпеченні виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Істотні умови іпотечного договору визначені у статті 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення спірного договору іпотеки).
Суди встановили, що в оспорюваному договорі іпотеки встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація, зокрема, про зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, реєстраційні дані, зазначена в оспорюваному договорі іпотеки, що підтверджується дослідженими судом доказами. Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суди встановили, що договір іпотеки від 04 липня 2008 року підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладенні. Належних та допустимих доказів, що ТОВ «УніКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та/або ТОВ «Лендіс ЛТД» під час підписання цього правочину недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою
статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належало нерухоме майно на АДРЕСА_1 , а саме: гараж літ. «Г-1» загальною площею 481 кв. м, ганки літ «г», «г-1», «г-2», навіси літ. «Х», «Ц», «Ч», ворота № 7, у спільній власності споруди № 3, 10, 14.1. Вказане майно було предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 04 липня 2008 року.
ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 04 липня 2008 року, тому відповідно до норм матеріального права, зокрема статті 23 Закону
України «Про іпотеку», позивач набув статус іпотекодавця та мав всі його права й ніс всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, що під час укладення договору іпотеки від 04 липня 2008 року відповідачем не порушено прав та інтересів ОСОБА_1 .
У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов'язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.
Саме такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України
від 16 вересня 2015 року (провадження № 6-1193цс15) та від 05 жовтня
2016 року (провадження № 6-1582цс16), з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі
№ 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19).
За таких обставин, ураховуючи сутність іпотеки та зміст правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.
З огляду на викладене доводи ОСОБА_1 про те, що на час, коли він набув право власності на спірну квартиру, з Державного реєстру іпотек було виключено запис про обтяження цього нерухомого майна, не можуть бути підставою для задоволення позову.
На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 04 липня 2008 року немає, оскільки він укладений належними сторонами, які погодили зміст цього правочину, а його умови відповідають вимогам матеріального права, зокрема Закону України «Про іпотеку». Крім того, умови договору іпотеки від 04 липня
2008 року були неодноразово перевірені судами під час розгляду інших справ, підстав для визнання недійсним вказаного договору не встановлено. Оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки від 04 липня 2008 року недійсним то, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ТОВ «Лендіс ЛТД» не мало права передавати в іпотеку ПАТ «УніКредитБанк» нерухоме майно на АДРЕСА_1 , оскільки це майно відповідно до судового рішення перебувало в іпотеці та власності ОСОБА_4 , так як заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська
від 17 вересня 2010 року у справі № 2-6269, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , було скасоване рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 21 листопада 2011 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 .
Безпідставними є доводи касаційної скарги, що на час укладення спірного правочину предмет іпотеки мав іншу адресу, тому не міг бути переданий в іпотеку, оскільки такі доводи не підтверджені зібраними у справі доказами, а також спростовані судовими рішеннями у справі № 200/5731/14-ц, які набрали законної сили.
Доводи касаційної скарги, що оскаржуваний договір іпотеки не містить опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та необхідні його реєстраційні дані, тому зміст цього договору суперечить актам цивільного законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи спростовані змістом вказаного договору, якому суди надали належну правову оцінку та встановили, що його умови відповідають нормам матеріального права, зокрема Закону України «Про іпотеку».
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ОСОБА_1 (позивача у цій справі) про порушення місцевим судом правил виключної підсудності, оскільки саме за заявою ОСОБА_1 була постановлена ухвала Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня
2018 року про направлення справи за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Разом з тим, відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. Отже, Голосіївський районний суд міста Києва відповідно до вказаних вимог процесуального права прийняв до розгляду справу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 повідомляв суд першої інстанції про порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 55, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про залучення до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»задовольнити.
Залучити до участі у справі правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 листопада
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк