19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/12314/18
провадження № 61-22004ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у справі з позовом ОСОБА_1 до Національного інституту раку, третя особа - Первинна профспілкова організація Національного інституту раку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди,
03 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рябцева Я. Г. засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у вище вказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявником не виконано вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме : не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги.
За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до змісту матеріалів касаційної скарги та рішень ухвалених у даній справі позивачем окрім позовної вимоги про поновлення на роботі заявлялись також вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 69 940,97 грн та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року № 61-23674св18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Указаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Також такий висновок зроблений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що з 01 січня 2018 року прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1 762 грн.
Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 749,40 грн * 200% = 1 498,80 грн.
Таким чином ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 498,80 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО-899998,номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA678999980000031219207026007, рахунок отримувача - 31219207026007, ККДБ - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку - 207.
На підтвердження сплати судового збору ОСОБА_1 необхідно надати до суду відповідний документ, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рябцевої Ярослави Григорівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у справі з позовом ОСОБА_1 до Національного інституту раку, третя особа - Первинна профспілкова організація Національного інституту раку про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди залишити без руху.
Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 20 січня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко