Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 594/23/17
провадження № 61-29886св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 ,
третя особа - Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року у складі судді Зушман Г. І. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило усунути перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання безперешкодного доступу; визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2011 року ТОВ «Кей-Колект» придбало у публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) право вимоги за кредитним договором від 15 січня 2008 року, який ОСОБА_1 уклав з банком. Повернення кредиту забезпечувалося договором іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . 25 липня 2015 року позивач у позасудовому порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» набув право власності на зазначену квартиру, проте у подальшому довідався про те, що у квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, що позбавляє ТОВ «Кей-Колект» права користування майном.
Короткий зміст вимог зустрічного позову
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. від 25 липня 2015 року, індексний номер 23152303.
Позовна заява мотивована тим, що приватний нотаріус не мав правових підстав для прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався; квартира виступає як забезпечення його зобов'язань за споживчим кредитом, який надавався в іноземній валюті, не перевищує 140 кв. м та використовується як постійне місце проживання. Крім того, у квартирі зареєстрований та проживає малолітній ОСОБА_6 , проте орган опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації не надав згоди на вчинення нотаріусом державної реєстрації передачі права власності на квартиру ТОВ «Кей-Колект»; приватний нотаріус не вчиняв дії, переліченої статтею 34 Закону України «Про нотаріат», тому не мав підстав здійснювати функції державного реєстратора.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року у позові ТОВ «Кей-Колект» відмовлено; позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. від 25 липня 2015 року, індексний номер 23152303; стягнено з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. на користь ОСОБА_1 320,00 грн на відшкодування судових витрат; стягнено з ТОВ «Кей-Колект» на користь ОСОБА_1 . 320,00 грн на відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що іпотечний договір визначає право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання іпотекодержателю права власності на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 не укладався. Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не попереджався про звернення стягнення на предмет іпотеки; приватний нотаріус порушив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 та вийшов за межі своїх повноважень, не врахував дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та статтю 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі не міститься доказів направлення попередження боржнику про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги за кредитними зобов'язаннями, докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 такої вимоги. Суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б. М. пов'язані з невиконанням умов цивільно-правового договору, тому цей спір підлягає вирішенню судами за правилами ЦПК України.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Кей-Колект», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року, задовольнити позов ТОВ «Кей-Колект» та відмовити ОСОБА_1 у зустрічному позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Борщівського районного суду Тернопільської області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не оспорює іпотечний договір, а оспорює дії приватного нотаріуса як суб'єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства; крім того, зазначає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прав не відповідає статті 16 ЦК України. Наявність застереження у іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя не вимагає від сторін укладення окремого договору про задоволення таких вимог. Приватний нотаріус прийняв оспорюване рішення на підставі застереження в іпотечному договорі відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку»; ТОВ «Кей-Колект» направляло ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, яка міститься у матеріалах реєстраційної справи та її копія могла бути витребувана ОСОБА_1 на запит до приватного нотаріуса. На думку ТОВ «Кей-Колект», суди не мали підстав керуватися Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ОСОБА_1 надав свою згоду на перехід права власності до іпотекодержателя у разі настання визначених договором обставин. Дозвіл органу опіки та піклування є необхідним лише для вчинення правочинів. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» неподання заявником дозволу органу опіки та піклування серед підстав для відмови у державній реєстрації не зазначено.
Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу
У запереченнях, поданих у жовтні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року - без змін, мотивуючи це безпідставністю доводів ТОВ «Кей-Колект».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 15 січня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 на забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 15 січня 2008 року № 11284135000 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу, за умовами яким банк відступив фактору право вимоги, зокрема за кредитним договором від 15 січня 2008 року № 11284135000.
25 липня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суперфін Б. М. вніс до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 23152303 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності зазначено іпотечний договір від 15 січня 2008 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.
У пункту 5.2.1 іпотечного договору від 15 січня 2008 року передбачено, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Отже, сторони іпотечного договору досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя, проте позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору.
Установивши, що договір про передання у власність ТОВ «Кей-Колект» укладено не було, ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що прийняття нотаріусом рішення про передачу спірної квартири у власність ТОВ «Кей-Колект» та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі іпотечного договору, є протиправним.
Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо адміністративної юрисдикції спору та неналежно обраного ОСОБА_1 способу захисту права з огляду на наступне.
Зустрічний позов пред'явлено з підстав порушення права власності ОСОБА_1 на квартиру внаслідок дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект».
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав особи на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності ОСОБА_1 , що стосується реалізації ТОВ «Кей-Колект» умов іпотечного договору, то цей спір не є публічно-правовим та підлягав вирішенню судами попередніх інстанцій за правилами цивільного судочинства.
Зазначені висновки узгоджуються з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду у спорах про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, пов'язаних із захистом права власності та виконання умов договору іпотеки, сформульованою в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 16 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 13 березня 2019 року у справах № 753/1534/16, № 757/39920/15, від 02 жовтня 2019 року у справі № 640/13144/16.
Ураховуючи, що судами в справі встановлено протиправність прийняття нотаріусом рішення про передачу спірної квартири у власність ТОВ «Кей-Колект» та державну реєстрацію такого права, решта доводів касаційної скарги щодо законності позадоговірного звернення стягнення на предмет іпотеки є неприйнятними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права
За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене у справі рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, то у справі немає підстав для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.
Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 05 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. М. Сімоненко
Судді:А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик