Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/4954/16-ц
провадження № 61-20258св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Калараша А. А., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, витребування квартири з чужого незаконного володіння, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом та виселення.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 на підставі підроблених документів отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С., згідно якого він успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , на час, коли остання була ще жива та у подальшому зазначену квартиру за договором купівлі-продажу від 08 червня 2015 року продав ОСОБА_3 . Він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не може користуватися спірною квартирою, оскільки вона знаходиться у володінні іншої особи.
У зв'язку з наведеним просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року на бланку серії НОМЕР_1 , виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С. на ім'я ОСОБА_6 , згідно з якого останній успадкував від ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь та виселити з вказаної квартири без надання іншого житла ОСОБА_3 .
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року на бланку серії НОМЕР_1 , видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С. на ім'я ОСОБА_2 , про те, що він успадкував від ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_3 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2016 року, шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4 767,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 2 123,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину проте, невідома особа, яка підробила документи на ім'я ОСОБА_2 незаконно отримала у травні 2015 року свідоцтво про право на спадщину за законом та відчужила спірну квартиру ОСОБА_3 , чим порушені права позивача, тому позивач набув право власності на спірну квартиру, право вимоги спірної квартири з чужого незаконного володіння та виселення відповідача ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про витребування квартири АДРЕСА_1 , виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_3 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про витребування квартири АДРЕСА_1 , виселення з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_3 відмовлено.
В решті рішення залишено без змін .
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач, з врахуванням наявного судового рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 , не позбавлений права та можливості звернутися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру та у разі відмови нотаріусом у видачі такого свідоцтва звернутися з відповідним позовом до суду. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру є передчасними. ОСОБА_1 право власності в порядку статей 182, 334 ЦК України не зареєстрував та право вимоги не набув, тому такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення є похідними від набуття права власності, а тому також є передчасними та задоволенню не підлягають.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник позивача - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в скасованій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на спірну квартиру, проте нотаріус листом за № 111/02-14 повідомила його, що для отримання свідоцтва на право власності на вказану квартиру йому необхідно надати правовстановлюючі документи. Після того, як він приніс нотаріусу оригінал таких документів, вона йому відмовила як у видачі свідоцтва на право власності на квартиру, так і у видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Внаслідок чого, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання бездіяльності нотаріуса незаконною. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року зобов'язано приватного нотаріуса винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки наразі існують перешкоди для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказане рішення набрало законної сили та на теперішній час знаходиться на примусовому виконанні у виконавчій службі. Таким чином висновки апеляційного суду про відсутність відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва є помилковими, тому в цій частині підлягає залишенню в силі рішення суду першої інстанції. Оскільки інші позовні вимоги є похідними від наведених, вони також підлягають задоволенню.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 05 листопада 1964 року, громадянка ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 15).
ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1994 року належала квартира АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована в КП «Одеське МБТІ та РОН» в книзі 105 на стор. 171-197, 27 березня 1995 року (т. 1, а. с. 23, 24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 липня 2015 року, складеного на підставі актового запису про смерть № S НОМЕР_3 2015 (т. 1, а. с. 19-20).
Після її смерті залишилася спадщина, яка складалася з квартири АДРЕСА_2 та з квартири АДРЕСА_1 .
Позивач як єдиний спадкоємець першої черги до майна померлої у встановлений законом термін, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 184) та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 35).
Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру не зміг, оскільки йому було повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5 вже видане ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О. І., ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 44).
Відповідно до спадкової справи № 04/2015, заведеної за зверненням особи за ім'ям ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається , що свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року на бланку серії НОМЕР_1 , виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С. на ім'я ОСОБА_2 , видано на підставі заяви ОСОБА_2 , в якій він зазначив про те, що він успадкував від ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_1 .
На підтвердження заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 надані такі документи: свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_4 від 24 листопада 2014 року, актовий запис про смерть № 3775 (т. 1, а. с. 94), повторне свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_5 від 27 квітня 2005 року (т. 1, а. с. 95), довідки з місця проживання та склад сім'ї померлої (т. 1, а. с. 96, 97), копію паспорта серія НОМЕР_6 (т. 1, а. с. 98). довідку ІПН ОСОБА_2 (а. с. 99), технічний паспорт на квартиру (т. 1, а. с. 105).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно встановив, що паспорт на ім'я ОСОБА_2 , серія НОМЕР_6 , повторне свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_5 від 27 квітня 2005 року, свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_4 від 24 листопада 2014 року, довідки про склад сім'ї та з місця проживання не відповідають дійсності та їх дійсність спростовується поясненнями відповідача ОСОБА_2 та матеріалами справи. На момент видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 була ще жива, а відповідач ОСОБА_2 не є її родичем.
З цього приводу за заявами позивача та відповідача ОСОБА_3 до Єдиного реєстру кримінальних проваджень внесені відомості про кримінальне правопорушення, з правовою кваліфікацією частина четверта статті 190 КК України, та розпочато судове розслідування, що підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини, погодився з висновком суду про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 травня 2015 року на бланку серії НОМЕР_1 , виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С. на ім'я ОСОБА_2 , про те, що він успадкував від ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з цим апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру є передчасними, оскільки матеріали справи не містять відмови нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, тому він може звернутися до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, а в разі винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, може звернутися до суду з відповідним позовом.
Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вказаної, то також не підлягають задоволенню.
Такі висновки апеляційного суду є помилковими з огляду на таке.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до норм частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Судами встановлено, що позивач як єдиний спадкоємець першої черги до майна померлої у встановлений законом термін звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 184, т. 2, а. с. 69) та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 35).
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 приватним нотаріусом йому відмовлено, оскільки таке вже було видане ОСОБА_2 . Також нотаріусом відмовлено у видачі постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2016 року приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу зобов'язано винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість судового рішення є також однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Це означає, що після набрання законної сили відповідним судовим рішенням, воно підлягає обов'язковому виконанню сторонами справи, які, виходячи із суті такого рішення, зазвичай набувають процесуального статусу стягувача та боржника, а у разі відсутності добровільного виконання судового рішення боржником - вчиняються дії щодо його примусового виконання у спосіб та в порядку, що визначені, зокрема Законом України «Про виконавче провадження».
Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, як було зазначено вище, спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.
Таким чином, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру (частина друга статті 1299 ЦК України), а тому позивач має право на захист своїх порушених прав шляхом подання віндікаційного позову.
Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, предметом якої був спір за позовом спадкоємця про витребування від добросовісного набувача спадкового нерухомого майна, яке вибуло з володіння спадкодавця.
Також вказаний висновок відповідає правовим висновкам, викладених в постанові Верховного суду від 21 листопада 2019 року у справі № 725/4830/16-ц.
Отже, суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов правильного висновку, що майно, яке є предметом судового розгляду, відчужено без волі власника - ОСОБА_1 , а тому право власності на майно не набувається добросовісним набувачем. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Отже, вимоги позивача стосовно витребування квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь є обґрунтованими.
Підставою для користування спірною квартирою є виключно право власності, а з витребуванням майна з володіння його право припиняється, що приводить й до припинення усіх правомочностей, що витікають з такого суб'єктивного права особи на майно.
Таким чином, також є правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач ОСОБА_3 підлягає виселенню з спірної квартири без надання іншого житла.
Апеляційний суд на наведені норми матеріального права та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилково висновку про скасування рішення суду першої інстанції в наведеній частині.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в скасованій частині, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності, витребування майна та виселення скасувати, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року в цій частині залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
І. М. Фаловська
С. П. Штелик