Ухвала
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 695/319/19
провадження № 61-11000ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Також просила заборонити посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна, та заборонити ОСОБА_3 й іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо цього майна.
Заява мотивована тим, що за час спільного проживання та перебування у шлюбі вони набули майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 , як фактичний власник спірного майна, може на свій розсуд ним розпорядитися, в тому числі і відчужити його будь-яким способом третім особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача на частину у спільному майні в разі задоволення її позовних вимог.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_3 . Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_3 . Заборонено ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо вказаної квартири. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року була предметом перегляду в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року залишена без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року у даній справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що застосовані заходи забезпечення позову обмежують його права як іпотекодержателя та кредитора, що не є відповідачем у справі.
05 вересня 2019 року до апеляційного суду звернувся із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 . Заяву обґрунтував тим, що 31 травня 2019 року Придніпровським районним судом міста Черкаси було ухвалено рішення яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 01 травня 2012 року, тому спірна квартира була придбана ОСОБА_4 з електронних торгів 04 лютого 2019 року під час спільного проживання і є спільною сумісною власністю. На підставі викладеного просив задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами існує спір про поділ майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивачем наведені обставини, які відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) дають підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі. Обрані позивачем види забезпечення позову не призведуть до порушення прав сторін у справі, їх застосування є співмірним із заявленими позовними вимогами.
13 грудня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року в зазначеній вище справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу першої та постанову апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, серед іншого, просила суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності сторін квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та поділити її.
Встановивши, що між сторонами існує реальний спір і позивач скористалась своїм правом на звернення до суду для його вирішення, суди попередніх інстанцій, врахувавши, що спірна квартира була зареєстрована за відповідачем, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки останній міг розпорядитись зазначеним майном, що призвело б до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява, серед іншого, містить вимогу про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, яка за своєю специфікою може бути розглянута, а спір в цій частині вирішений виключно при наявності у сторін майна, яке підлягає поділу. Тому незабезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна, а його відсутність на час розгляду справи - до відмови у задоволенні позову саме із вказаних підстав, що позбавляє особу, яка звернулась до суду з такими позовом, ефективного захисту свого права.
За наведених обставин судами попередніх інстанцій на законних підставах вжито заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська