Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-2312/2014
провадження № 61-9161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 позичив у нього 93 500 доларів США, про що склав письмову розписку від 01 серпня 2008 року, борг обіцяв повернути за першою вимогою.
31 січня 2011 року він направив ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення боргу протягом місяця і про сплату відсотків згідно із статтею 1048 ЦК України. ОСОБА_2 указану вимогу отримав, але у визначений строк борг не повернув, письмової відповіді також не надав.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 722 307,92 грн.
29 березня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що грошові кошти в сумі 93 500 доларів США він ніколи не отримував від ОСОБА_1 та не мав наміру їх позичати, оскільки 10 липня 2008 року отримав кредит у ПАТ «Альфа-Банк».
Зазначав, що ОСОБА_1 навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мали істотне значення для вчинення оспорюваного правочину.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір позики від 01 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як такий, що вчинений під впливом обману.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним правочин, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 серпня 2008 року, вчинений під впливом обману.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1 653 549 грн 39 коп.
У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2014 року за нововиявленими обставинами.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що в період з 07 серпня 2007 року до 11 серпня 2007 року та з 19 листопада 2007 року до 27 листопада 2007 року ОСОБА_2 не міг отримати від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 41 000 доларів США, оскільки останній перебував поза межами України, що було встановлено в межах кримінального провадження.
ОСОБА_2 просив суд скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що указані заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, а тому не можуть вважатися підставою для скасування рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09 жовтня 2015 року, яка міститься в матеріалах кримінального провадження № 12015100030011390, у визначені ОСОБА_1 строки щодо передачі грошових коштів за розпискою, сторони могли перебувати за межами України, а тому передача коштів фактично не могла відбутися.
Зазначені обставини є нововиявленими у розумінні положень статті 361 ЦПК України 2004 року.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2016 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ОСОБА_2 та вважав, що підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні положень пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року, витребувано із Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу № 2-2312/2014.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цивільну справу № 2-2312/2014 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 27 травня 2014 року за наслідками розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Натомість, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним правочин, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01 серпня 2008 року, вчинений під впливом обману.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2014 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 1 653 549 грн 39 коп.
У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами визначені у частині другій статті 361 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої рішення, ухвала чи судовий наказ, прийняті за результатами нового розгляду справи після скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті в апеляційному або касаційному порядку на загальних підставах.
Згідно із пунктами 3, 4, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 вказував, що висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики та відсутність підстав для визнання цього договору таким, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під впливом обману, суперечать дійсним обставинам справи, оскільки фактично передача коштів ОСОБА_1 йому не відбулася, так як у визначені ОСОБА_1 строки щодо передачі грошових коштів за розпискою сторони перебували за межами України.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні положень пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки наведені заявником обставини існували на момент вирішення спору та могли бути відомі сторонам. Крім того, вказані заявником обставини були предметом розгляду під час вирішення спору у цій справі по суті.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 постанови від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року, не є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Своєчасне подання доказів на підтвердження наведених доводів є обов'язком заявника відповідно до вимог статті 60 ЦПК України 2004 року. Наявність обставин, які утруднюють подання особою доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, дозволяє стороні у справі вирішити питання про витребування доказів, звернувшись до суду з відповідним клопотанням.
Водночас заявником не доведено існування обставин, які б унеможливлювали отримання ним документів, на які він посилається у заяві.
Зверненню до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має передувати існування певних обставин, які не були відомі особі чи суду на момент вирішення спору, та могли вплинути на правильність вирішення спору. Такі обставини мають бути підтверджені заявником конкретними доказами під час звернення до суду з указаною заявою, оскільки, в іншому випадку, існування таких обставин та їх достовірність може бути поставлено судом під сумнів.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку про те, що апеляційний суд обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_2 без задоволення, оскільки обставини щодо неможливості отримання ним частини грошових коштів за договором позики від 01 серпня 2008 року могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Таким чином, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено без порушення норм процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків апеляційного суду, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк