Постанова
Іменем України
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 333/1571/16-к
провадження № 51-1768 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Балки Василівського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2017 року, ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 185 КК 1 рік; за ч. 1 ст. 115 КК - 14 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 10 січня 2016 року по 20 квітня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком, 09 січня 2016 року о 22.30 год ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_10 , в кв. АДРЕСА_2 жжя, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного вбивства останнього, завдав ножем ОСОБА_10 сім ударів в задню частину грудної клітки зліва, одного удару в черевну порожнину, одного удару по шиї, одного удару в обличчя та одного удару правій руці.
Після цього, ОСОБА_10 впав на підлогу та між ним і ОСОБА_9 зав'язалась боротьба, в результаті якої ОСОБА_10 були спричинені синці та садна на обличчі, шиї та поперековій області.
Потім, затягнувши ОСОБА_10 до ванної кімнати, ОСОБА_9 зачинив його в ній за допомогою дошки для праски, тим самим перешкодивши потерпілому вільний доступ до приміщення квартири, тобто виконав всі дії направлені на заподіяння смерті ОСОБА_10 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03.00 год помер.
Після цього, ОСОБА_9 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з приміщення вищевказаної вказаної квартири викрав телевізор «Saturn TV LED 19-F» вартістю 1 300 грн, який належить ОСОБА_11 та мобільний телефон «Samsung GT 1080і» вартістю 170 грн, який належить ОСОБА_10 , чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 1300 грн, апотерпілій ОСОБА_7 - на суму 170 грн.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 31 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 змінив в частині призначення покарання. Зменшив ОСОБА_9 призначене покарання за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 20 квітня 2017 року по 31 січня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що пом'якшуючи ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 115 КК, суд апеляційної інстанції не врахував характер вчиненого злочину, а саме поведінку ОСОБА_9 , який закрив потерпілого в ванній кімнаті, тим самим позбавивши можливості на порятунок, відсутність щирого каяття, а навпаки намагання ввести суд оману версією самозахисту, молодий вік потерпілого та характеризуючі дані ОСОБА_9 , який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі, за злочин проти життя та здоров'я. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Представник потерпілої ОСОБА_8 у касаційній скарзі, посилаючись невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого, просить змінити ухвалу апеляційного суду та залишити в силі вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що ОСОБА_9 не визнав своєї вини, не відшкодував завдану шкоду та раніше засуджувався за насильницький злочин.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційні скарги та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала касаційні скарги та просила скасувати рішення апеляційного суду у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_9 покарання.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_8 підтримав касаційні скарги та просив скасувати рішення апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення касаційних скарг та просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115 ККу касаційних скаргах не оспорюються.
Що стосується доводів касаційних скарг щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, то вони є обґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Втім, апеляційний суд, переглянувши це кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 , дійшов висновку про необхідність пом'якшення призначеного за ч. 1 ст. 115 КК покарання до 10 років позбавлення волі та зміни вироку суду першої інстанції в цій частині.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 молодий за віком, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також критично оцінив свої дії і висловлює жаль з приводу вчиненого, вибачився перед потерпілою, а обтяжуючі покарання обставини - відсутні.
Разом з тим, апеляційний суд належним чином не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 злочинів, один з яких віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, щиро не розкаявся, дані про особу засудженого, який характеризується задовільно, схильний до вчинення злочинів проти життя і здоров'я, в силу ст. 89 КК не судимий. Крім того, без оцінки суду залишилися спосіб вчинення злочину, невідворотні наслідки скоєного у виді смерті молодої людини, відсутність повного відшкодування завданої шкоди та думка потерпілої, яка вважала, що ОСОБА_9 заслуговує на максимально суворе покарання.
Також, без належної уваги та оцінки апеляційного суду залишилося й те, що пом'якшуючих покарання обставин у даному кримінальному провадженні не встановлено.
Отже, рішення апеляційного суду про пом'якшення ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі, не є співмірним вчиненому діянню, не буде достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, оскількисвоїм видом і розміром є явно несправедливим через м'якість.
За таких обставин, касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_8 підлягають задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості й відповідно необхідністю посилення покарання, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року,
ухвалив:
Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та представника потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року щодо ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню
не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3