Ухвала
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 653/406/13-ц
провадження № 61-42063ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступниками якого є малолітній ОСОБА_4 ,
в інтересах якого діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики,
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , правонаступниками якого є малолітній ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2013 року визнано мирову угоду у справі.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно - 2/5 частки нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: кафе «Шанс № 2» «Д» загальною площею 60,8 кв. м, прибудови «д» -
73,9 кв. м, складу «Є» - 30,7 кв. м, вбиральні «Т», які розташовані на земельній ділянці площею 0,1392 га.
Провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Споживче товариство «Рибкооп» (далі - СТ «Рибкооп») та ОСОБА_5 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , оскаржили її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду від 28 квітня 2015 року прийнято відмову
СТ «Рибкооп» та ОСОБА_5 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , від апеляційних скарг на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2013 року.
Апеляційне провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 оскаржила її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонського від 15 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2013 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення вказаних недоліків. Запропоновано скаржнику уточнити прохальну частину касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року визнано неповажними зазначені заявником підстави для поновлення строку, касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Запропоновано надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та документ, що підтверджує сплату судового збору.
У травні 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 25 квітня 2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку, в якій вказані ті ж самі підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які вже були оцінені судом та визнані неповажними.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом апеляційної інстанції судових рішень) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановленому порядку, зокрема, з додержанням встановленого Цивільним процесуальним кодексом Українистроку. При цьому, процесуальним законом передбачено можливість поновлення пропущеного строку у разі його пропуску з поважних причин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки інших підстав пропуску строку, аніж ті, які касаційним судом вже визнані неповажними, заявник не вказав.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_1 як на поважність пропуску на касаційне оскарження посилається на те, що її не було залучено до участі у вказаній цивільній справі.
У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.
У клопотанні про поновлення процесуального строку заявник не наводить поважних причин, що перешкодили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою з дотриманням процесуальних строків та які б виправдовували втручання касаційного суду у принцип правової визначеності судового рішення зі спливом майже чотирьох років з моменту набрання ними законної сили.
Отже, наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту четвертого частини другої статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи те, що наведені ОСОБА_1 у клопотанні підстави про поновлення строку на касаційне оскарження ухвал Апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2015 року та від 15 липня 2016 року є неповажними, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 127, 260, 394 ЦПК України, -
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступниками якого
є малолітній ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 липня 2016 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами повернути особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська