11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2/1522/8845/11
провадження № 61-87св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року в складі колегії суддів: Каранфілової В. М., Троїцької Л. Л., Фальчук В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О. В., третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2004 року між ним та
ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого останній придбав двоповерхову нежилу будівлю, загальною площею 655,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,
літ. «Г» та який було посвідчено приватним нотаріусом Запольською О. В. Указаний договір було укладено для приховання іншого договору, зокрема договору застави, який вони насправді вчинили з метою забезпечення виконання його зобов'язань за кредитним договором від 16 червня 2004 року, укладеним з кредитним товариством «Перше кредитне товариство» (далі - КТ «Перше кредитне товариство»). Доказами вказаного вважав невиконання істотних умов договору, зокрема несплата ОСОБА_2 коштів за нерухоме майно. Крім того вважав, що оскільки на час укладення договору купівлі-продажу двоповерхової будівлі, загальною площею 655,5 кв. м, вже не існувало, а існувала триповерхова будівля з мансардою, загальною площею 134,4 кв. м, оскаржуваний договір має ознаки удаваного договору та суперечить вимогам частини п'ятої статті 203 ЦК України, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором. Також зазначав, що кредитні зобов'язання ним виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_2 указане нежитлове приміщення не повернув, посилаючись на те, що така будівля буде йому компенсацією за 1/3 частини будівлі, яка рішенням суду від 16 травня 2009 року була визнана за ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року, укладений між ним та
ОСОБА_2 ;
визнати за ним право власності на 2/3 частини нежитлового триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що відображена у технічному паспорті під літ.«Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежитлової будівлі за тією ж адресою;
витребувати у ОСОБА_2 із незаконного володіння 2/3 частини указаного нежитлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Позов задоволено частково.
Визнано недійсним, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською О. В. за № 8907, у частині, що стосується купівлі-продажу 2/3 частини нежилої двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Г», загальною площею 655,5 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини нежилої триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ «Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежилої будівлі за цією ж адресою, загальною площею 655,5 кв. м.
Витребувано у ОСОБА_2 2/3 частини нежилої триповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ «Г», що виникла внаслідок реконструкції двоповерхової нежилої будівлі за цією ж адресою, загальною площею 655,5 кв. м у власність ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 отримані ним грошові кошти у розмірі 2 387 925 грн за договором купівлі-продажу від 01 листопада 2004 року за № 8907 на користь ОСОБА_2 .
Вирішено питання про сплату судового збору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний договір було укладено з порушеннями вимог частин першої, п'ятої статті 203 ЦК України, оскільки зміст такого договору суперечить діючому законодавству та на час вчинення цього договору не був та не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки станом на дату його вчинення вже не існувало нежитлової двоповерхової будівлі, загальною площею
655,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , літ. «Г», яка була предметом такого договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2012 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У грудні 2017 року ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі, проте вважала, що її права порушені, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції було вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки вона була співвласником нерухомого майна, яке було предметом спору та
01 листопада 2004 року незаконно відчужено ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Крім того посилалась на те, що оскаржуваний договір було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів. Вважала, що оскаржуваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки на час укладення такого правочину не існувало предмета договору, зокрема двоповерхової нежитлової будівлі, у той час існувала триповерхова будівля, яка була реконструйована на підставі, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору щодо сумісної діяльності про що було відомо ОСОБА_2 . Разом з тим не було фактичної передачі коштів позивачу ОСОБА_2 за таку будівлю, яка зазначена у оскаржуваному договорі. Заявник вважала, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності. Неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито провадження за вказаними касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_2 подав відзиви на касаційні скарги, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що01 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запольською О. В. за реєстровим № 8907, відповідно до умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив нежилу двоповерхову будівлю, загальною площею 655,5 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1 , літ. «Г». Ціна вказаної будівлі 684 009,55 грн, що еквівалентно 128 091,68 доларів США.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 18 листопада 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 10 листопада 2010 року, у цивільній справі № 2-4331/09 визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частини будівлі, розташованої за адресою:
АДРЕСА_1 , літ.«Г»; визнано недійсним укладений 01 листопада
2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу в частині відчуження 1/3 частини вказаної будівлі та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/3 частини такої будівлі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання договору про сумісну діяльність недійсним відмовлено у повному обсязі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Так, не погоджуючись із указаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 , як особа, яка не брала участі у справі (ні в суді першої інстанції, ні в апеляції), подала касаційну скаргу, вважаючи, що в оскаржуваному рішенні суд вирішив питання про її права.
На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначала, що вона була співвласником нерухомого майна, яке було предметом спору та
01 листопада 2004 року незаконно відчужено ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Крім того посилалась на те, що оскаржуваний договір було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів. Вважала, що оскаржуваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки на час укладення такого правочину не існувало предмета договору, зокрема двоповерхової нежитлової будівлі, у той час існувала триповерхова будівля, яка була реконструйована на підставі, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору щодо сумісної діяльності про що було відомо ОСОБА_2 . Разом з тим не було фактичної передачі коштів позивачу ОСОБА_2 за таку будівлю, яка зазначена у оскаржуваному договорі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що під час розгляду справи суд вирішив питання про права, свободи чи обов'язки ОСОБА_4 , тому вона не має права оскаржити у касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтею 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2013 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Ольги Василівни, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун
В. П. Курило