20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 324/6/15-ц
провадження № 61-35668св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Токмацька місцева прокуратура Запорізької області, Токмацький міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року в складі судді Іванченка М. В. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року в складі колегії суддів Полякова О. З., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Токмацької місцевої прокуратури, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області та з уточненням позовних вимог просив скасувати постанову Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 04 квітня 2014 року про відмову в відшкодуванні матеріальних збитків, спричинених незаконними діями групи слідчих Токмацького МВ УМВС України в Запорізькій області, складену прокурором Савран О. М., і відшкодувати за рахунок Державного бюджету України 674 040 грн середнього заробітку, утраченого внаслідок неможливості займатися юридичною практикою під час перебування під слідством та судом за період із 05 березня 2002 року по 28 липня 2013 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцїі
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року позов задоволено частково, скасовано постанову в. о. Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 04 квітня 2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди в частині відмови ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що постанова прокурора є незаконною та підлягає скасуванню, а вимога про стягнення втраченого заробітку не доведена в установленому законом порядку.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування втраченого заробітку, а в іншій частині в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що05 березня 2002 року слідчий СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 15, статті 190, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України.
У ході досудового розслідування ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за частиною четвертою статті 15, статтею 190, частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України та обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
У ході досудового слідства кримінальна справа відносно ОСОБА_1 у частині кваліфікації його дій за частиною четвертою статті 15, статтею 190 КК України припинена постановою слідчого СВ Токмацького МРВ УМВС України в Запорізькій області від 16 травня 2003 року.
Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 358 КК України, перебувала в провадженні Василівського районного суду Запорізької області, Токмацького районного суду Запорізької області, Чернігівського районного суду Запорізької області, постанови та вироки яких апеляційним судом Запорізької області скасовувалися і справа направлялася прокурору для проведення досудового слідства та на новий судовий розгляд.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України, було повернуто Токмацькому міжрайонному прокурору для провадження додаткового розслідування.
28 липня 2013 року СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області було внесено до Єдиного реєстру досудового розслідувань відомості про кримінальні правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 358 КК України за № 12013080350000876 та за частиною третьою статті 358 КК України за № 12013080350000877, які постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. були об'єднані в одне кримінальне провадження за № 12013080350000876.
Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 28 липня 2013 року кримінальне провадження №12013080350000876 за частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України закрито в зв'язку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 .
Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 16 лютого 2016 року постанову заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 28 липня 2013 року про закриття кримінального провадження № 12013080350000876 за частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України в зв'язку з невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 було скасовано.
Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Скляр А. І. від 15. квітня 2016 року кримінальне провадження № 12013080350000876 за частиною першою статті 358, за частиною третьою статті 358 КК України закрито в зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Постановою прокурора Токмацької місцевої прокуратури Дяченка М. М. від 15 квітня 2016 року кримінальне провадження № 12013080350000876 за частиною першою статті 358, частиною третьою статті 358 КК України закрито в зв'язку з невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 .
На час порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення та обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд ОСОБА_1 займався юридичною практикою, на здійснення якої мав ліцензію від 23 липня 1999 року № 2-4547.
Постановою в.о. Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 04 квітня 2014 року про розмір та порядок відшкодування шкоди було відмовлено ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої пунктами 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
У постанові зазначено, що в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи № 2260231 (кримінального провадження № 12013080350000876) ОСОБА_1 від будь-яких посад не відсторонювався, кримінальне покарання не відбував, тому визначені законодавством підстави для відшкодування втраченого заробітку відсутні.
Постановою керівника Токмацької місцевої прокуратури Свистун О. В. від 03 червня 2016 року про розмір та порядок відшкодування шкоди було відмовлено ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, передбаченої пунктами 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року, в справі № 311/3864/14-ц позов ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Токмацького ВП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, задоволено частково, відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 4122,68 грн майнової шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Предметом позову в справі була, зокрема, вимога майнового характеру про відшкодування втраченого заробітку в зв'язку з неможливістю займатися юридичною діяльністю, а також охоронною та будівельною діяльністю, внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по кримінальній справі № 2260231 (кримінальне провадження № 12013080350000876) за час перебування під слідством протягом 15 місяців за період із 05 березня 2002 року по 31 травня 2003 року.
Відповідно до ліцензії на здійснення юридичної практики від 23 липня 1999 року № 2-4547, виданої ОСОБА_1 , строк її дії встановлений до 23 липня 2002 року та продовжений не був.
Із 02 червня 2003 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Токмацькому об'єднаному управлінні ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком при повному стажі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), виникає у випадках, зазначених у статті 2 цього Закону, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 1 статті 3 Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 61 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року та частина четверта статті 84 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Правильним є висновок судів, що оскільки рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2016 року в справі № 311/3864/14-ц ОСОБА_1 відшкодований утрачений заробіток унаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за період з 05 березня 2002 року до 31 травня 2003 року включно, відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення втраченого заробітку за вказаний період у даній справі.
Установивши, що з 02 червня 2003 року позивач отримує пенсію за віком, термін дії ліцензії закінчився в 2002 році, а належних і допустимих доказів на підтвердження факту втрати заробітку внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не додав, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення втраченого заробітку.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 січня 2017 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Токмацької місцевої прокуратури, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області про стягнення втраченого заробітку залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук