29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"17" грудня 2019 р. Справа № 924/714/19
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ
до Приватного підприємства "АТП Поділля - Тур", м. Хмельницький
про стягнення 42 995,11грн. шкоди
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Надольська А.В. - згідно довіреності №б/н від 10.09.2019р.
В судовому засіданні, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини.
12.07.2019 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ до Приватного підприємства "АТП Поділля - Тур", м. Хмельницький про стягнення 42 995,11грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Позивачем при поданні позову заявлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті. 05.09.2019р. здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №924/714/19 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.
Позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ обґрунтовуються тим, що згідно пп.п.38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ „Пpo обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строк і за умови визначені цим Законом.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому відзиві проти позовних вимог заперечує. Посилається на те, що обов'язок водія забезпеченого транспортного засобу повідомляти страховика про скоєне ДТП установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. А сам по собі факт неповідомлення водієм страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу регресної вимоги, зобов'язання з якої входять до групи позадоговірних і вирішуються у загальному порядку відшкодування збитків.
Зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України „Пpo обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, що узгоджується зі ст. 3 Закону України „Пpo обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Звертає увагу на те, якщо факт настання страхового випадку ніким не оспорюється та він зафіксований належним чином, а сама страхова компанія його визнала, узгодила з потерпілим розмір страхового відшкодування та сплатила його, то регресні вимоги внаслідок неповідомлення водієм забезпеченого транспортного засобу страховика про настання страхового випадку не ґрунтуються на правильному застосуванні Закону України „Пpo обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. У позовній заяві позивач вірно зазначає, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, водій, як особа винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності. Тобто причини й умови скоєння ДТП, що стало страховим випадком, були встановлені належним чином і ні у кого не викликають жодних запитань, а сам позивач добровільно виплатив визначений ним та узгоджений з потерпілим розмір страхового відшкодування.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
11.07.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ та Приватним підприємством "АТП Поділля - Тур", м. Хмельницький укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ5849661 (надалі - Договір), яким було забезпечено автомобіль „Mercedes Benz 313 CDI”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За умовами Договору Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ взяло на себе обов'язок, в разі настання події, яка е страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування.
23.09.2018 року на автодорозі Київ - Чоп 542 км. трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Ореl Vectra”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - Потерпілий) та забезпеченого автомобіля „Mercedes Benz 313 CDI”, державний реестраційний номери НОМЕР_1 , що належить Приватному підприємству "АТП Поділля - Тур", м.Хмельницький під керуванням ОСОБА_2 .
Факт ДТП зафіксований національною поліцією України, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №3018268460819994 від 24.10.2018р.
25.09.2018 року Потерпілий звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/24381/18 від 24.10.2018 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач, на підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №70-D/45/9 від 19.11.2018р., платіжним дорученням №9213 від 26.12.2018 року сплатив 42995,11грн. страхового відшкодування потерпілому внаслідок ДТП.
13.03.2019 року на адресу відповідача було направлено регресну вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування.
20.03.2019 року зазначену вимогу було отримано відповідачем, однак жодних дій, спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку, з боку відповідача здійснено не було.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Приписами ст. 7 Закону України „Про страхування” визначено види обов'язкового страхування в Україні, зокрема, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначені обов'язки учасників ДТП (ст.33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст.38).
Відповідно до підпункту „ґ” підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників ДТП, що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Враховуючи викладене, посилання позивача на вимоги статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки обставини ДТП встановлені, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються позивачем, страховик необґрунтованих виплат не здійснив.
Судом враховується, що у спірному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке має базуватись на загальних положеннях та підставах про відшкодування шкоди.
Обмеження набуття права зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди у разі неповідомлення страховика протяги трьох днів з моменту ДТП про вказану подію за умови встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, які визначені у статті 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Висновки суду узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16, від 27.10.2018р. у справі №371/6159/16-ц, від 16.01.2019р. у справі №208/7291/13-ц, від 29.09.2019р. у справі №761/37577/15-ц.
Крім того судом не встановлено та позивачем не доведено, що відсутність письмового повідомлення про ДТП призвело до необґрунтованих виплат, здійснених ним. Позивачем також не доведено наявності вини та прямого причинного зв'язку між завданою йому шкодою та діями Приватного підприємства "АТП Поділля - Тур", м. Хмельницький.
Судом також береться до уваги, що 25.09.2018р. (через 2 дні після ДТП) сам потерпілий повідомив Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м. Київ про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком. Тому, позивач мав можливість та час уникнути здійснення необґрунтованих, на його думку, виплат.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) до Приватного підприємства "АТП Поділля - Тур" (29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 65, офіс 9, код ЄДРПОУ 37016985) про стягнення 42 995,11грн. шкоди відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.12.2019р.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 3 прим. (надісл. всім реком. листом з повідомленням про вручення):
1- до справи;
2 - позивачу (04112, м. Київ, вул. Ж. Жабаєва,7);
3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Шевченка, буд. 64, офіс 9).