12.12.2019 Справа № 920/915/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/915/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Сенсі” (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4, ідентифікаційний код 21111749),
до відповідача: приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, ідентифікаційний код 00220434),
про стягнення 972000,00 грн. та визнання договору № 130818 від 13.08.2018 діючим,
за зустрічним позовом: приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” (40020, м. Суми, пр-т Курський, 6, ідентифікаційний код 00220434),
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Сенсі” (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4, ідентифікаційний код 21111749),
про стягнення 5135000,00 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача за первісним позовом: адвокат Сілкіна А.В. за довіреністю № 391/1 від 27.09.2019,
відповідача за первісним позовом: адвокат Жеба Д.М. згідно ордеру № 10011550 від 08.10.2019.
До господарського суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Сенсі” з позовною заявою до приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 972000,00 грн. та визнати договір № 130818 від 13.08.2018 діючим, а також суму судового збору в розмірі 14580,00 грн. покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 920/915/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.10.2019, 10:20 з повідомленням учасників справи.
29.09.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву № 7771 від 23.09.2019, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що станом на день подання позову у нього відсутні зобов'язання перед позивачем за договором № 130818 від 13.08.2018.
Одночасно з відзивом на позов відповідачем подано зустрічну позовну заяву № 777 від 23.09.2019 (вх. № 2979зп від 24.09.2019), в якій просить прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 920/915/19, стягнути з ТОВ “Сенсі” грошові кошти в сумі 5135000,00 грн., судовий збір покласти на відповідача за зустрічним позовом.
04.10.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь на відзив № 400 від 03.10.2019 (вх. № 3134к від 04.10.2019), в якій він підтримує первісний позов в повному обсязі, просить суд його задовольнити.
Ухвалою від 08.10.2019 у справі № 920/915/19 судом постановлено: прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов; вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом; відкласти підготовче засідання на 29.10.2019, 11:30 з повідомленням учасників справи.
17.10.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № 423 від 16.10.2019, в якому він заперечує проти зустрічного позову та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено законність одностороннього розірвання договору № 130818 від 13.08.2018, а тому вимога щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5135000,00 грн. відповідно до вимог статті 1212 ЦК України є безпідставною.
22.10.2019 від представника відповідача за первісним позовом до суду надійшли письмові заперечення б/н від 22.10.2019 (вх. № 8637) на відповідь на відзив, де він просить суд відмовити в задоволенні первісного позву та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Також представником АТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” подано до суду відповідь на відзив за зустрічним позовом б/н від 28.10.2019 (вх. № 8710), в якому зазначає, що враховуючи положення статті 849 ЦК України, відповідач за первісним позовом має право відмовитися від договору № 130818 від 13.08.2018 в односторонньому порядку, а тому у зв'язку зі зникненням підстави, за якою позивач за первісним позовом отримав від відповідача за первісним позовом грошові кошти в сумі 5135000,00 грн., відповідно до статті 1212 ЦК України у позивача за первісним позовом виникло зобов'язання повернути зазначені кошти, і це зобов'язання мало бути виконане у семиденний строк з дати отримання вимоги, тобто до 19.06.2019. Враховуючи вищевикладене, представник позивача за зустрічним позовом підтримує свої позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
13.11.2019 відповідач за зустрічним позовом подав до суду заперечення № 472 від 13.11.2019 на відповідь на відзив за зустрічним позовом, в якій просить суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, первісний позов задовольнити у повному обсязі, оскільки вважає, що договір № 054/2018 від 08.06.2018 є належним доказом у справі та підтверджує ті обставини, що товар, який було виготовлено ТОВ “Сенсі” за договором № 130818 від 13.08.2018 є ідентичним товару, який було виготовлено та поставлено ТОВ “Сенсі” на користь АТ “НВАТ “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” за договором № 054/2018 від 08.06.2018.
Ухвалою суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2019.
05.12.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2019.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
13.08.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сенсі» (позивач за первісним позовом - постачальник) та приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» (відповідач за первісним позовом - покупець) укладено договір № 130818 зі Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та додатковими угодами до нього.
Згідно зі Специфікацією № 3 від 13.08.2018 до договору позивач зобов'язувався поставити відповідачу машинокомплект блоку завантаження газу (БЗГ) без системи автоматичного керування та силових шаф у відповідності до переліку, що визначений технічними характеристиками товару в додатку № 6 до договору, в порядку, у строк, на умовах та в комплектації, що зазначений у специфікації, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1.1 договору).
Відповідно до п. п. 1.2, 6.1 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару вказується у Специфікаціях № 1-4, які є додатками № 1-4 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається у Специфікаціях, які є додатками до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікаціях № 1-4 до цього договору.
Товар поставляється на умовах FCA, Україна, м. Суми, вул. Тополянська, 9/4 (п. 2 Специфікації № 3).
Загальна вартість товару за Специфікацією № 3 становить 1617720,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 269620,00 грн.
Пунктом 3 Специфікації № 3 передбачено наступний порядок та умови оплати товару:
3.1. сума в розмірі 325000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата в період з 01.09.2018 по 05.09.2018 (включно);
3.2. сума в розмірі 405000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата в строк до 20.09.2018 (включно);
3.3. сума в розмірі 647000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата в строк до 20.10.2018 (включно);
3.4. сума в розмірі 240720,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата протягом 5-ти банківських днів після отримання повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження.
Строк поставки товару за Специфікацією № 3 складав 120 календарних днів з дня підписання договору (день підписання договору - 13.08.2018) за умови своєчасного виконання покупцем строків оплати згідно з п. 3 даної Специфікації, надання комплектів системи автоматичного керування та силових кафів, а також своєчасного надання відповідного транспорту для завантаження товару (п. 4 Специфікації № 3).
За Специфікацією № 3 відповідач сплатив на користь позивача 730000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, з яких: сума в розмірі 325000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата по п. 3.1 Специфікації № 3 платіжним дорученням № 3069 від 12.09.2018; сума в розмірі 405000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - оплата по п. 3.2. Специфікації платіжним дорученням № 3067 від 12.09.2018.
Як зазначає позивач, платіж за п. 3.3. Специфікації № 3 в сумі 647000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, який мав бути здійснений відповідачем у строк до 20.10.2018, на дату подання позову до суду відповідач не здійснив.
04.03.2019 між позивачем та відповідачем було підписано угоду про зарахування коштів в сумі 3700000,00 грн., отриманих за договором № 130818 від 13.08.2018, в рахунок оплати за товар по договору № 054/2018 від 08.06.2018.
Відповідно до угоди грошові кошти в сумі 325000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, які були перераховані АТ «НВАТ «ВНДІКОМПРЕСОРМАШ» на розрахунковий рахунок ТОВ «Сенсі» в якості попередньої оплати за п. 3.1. Специфікації № 3 до договору № 130818 від 13.08.2018, зараховано в якості оплати за товар - машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) без системи автоматичного керування та силових шаф згідно Специфікації № 4 до договору № 054/2018 від 08.06.2018.
Однак, як зазначає позивач, на дату подання позовної заяви відповідачем за первісним позовом за Специфікацією № 3 не виконано умови щодо строків оплати за товар, а саме: п. 3.1, п. 3.3 Специфікації № 3. Загальна сума нездійснених відповідачем платежів (строк оплати по яким настав) за Специфікацією № 3 становить 972000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлений і відповідачем за первісним позовом не спростований факт наявного прострочення оплати товару, який є предметом договору №130818 від 13.08.2018.
Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензійними листами та вимогами про сплату заборгованості, а саме: листом № 382 від 23.10.2018 повідомив відповідача про затримку останнім оплати за договором та про наслідки такої затримки; листом № 386 від 29.10.2018 з проханням надати строки оплат; претензією-листом № 285 від 12.07.2019, проте жодної відповіді на вищевказані листи позивач не отримав, а борг залишився несплаченим.
Обов'язок позивача за договором №130818, в розумінні ст. 538 ЦК України є зустрічним зобов'язанням, оскільки виконання позивачем свого обов'язку щодо поставки обладнання обумовлене виконанням відповідачем свого обов'язку здійснити оплату.
Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання часткового або в повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4 Специфікації № 3 визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 3 Специфікації та/або строків надання комплектів системи автоматичного керування та силових шаф, а також строків надання транспорту для завантаження товару, постачальник має право продовжити строк поставки на відповідну кількість днів прострочення.
Позивач за первісним позовом зазначає, що незважаючи на порушення строків оплати відповідачем та беручи до уваги той факт, що позивачем вже розпочато виробничий процес, закуплені матеріали, позивач виконав свій обов'язок щодо виготовлення обладнання по Специфікації № 3, та було неодноразово викликано представників відповідача для проведення інспекції комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією № 3: листом № 204 від 24.05.2019 та листом № 309 від 31.07.2019, що передбачено умовами договору.
У відповідь на лист № 204 від 24.05.2019 відповідач прибув за адресою позивача та здійснив інспекцію комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією № 3. За результатами даної інспекції сторони підписали акт від 28.05.2019, в якому зафіксували недоліки обладнання, що потребували усунення.
31.07.2019 листом № 309 позивач повідомив відповідача про усунення недоліків обладнання, які були зафіксовані в акті від 28.05.2019 та запросив на повторну прийомку обладнання та нагадав про суму заборгованості у розмірі 972000,00 грн.
Проте, у відповідь на лист позивача № 309 від 31.07.2019 відповідач 06.08.2019 листом № 04/00-006132 від 06.08.2019 повідомив про неможливість прийняття участі в інспекції комплектації обладнання, виготовленого за Специфікацією № 3 у зв'язку з тим, що договір № 130818 від 13.08.2018 розірвано в односторонньому порядку відповідачем на підставі п. 12.2 договору.
Листом № 04/09-004416 від 22.05.2019 відповідачем було запропоновано позивачу підписати додаткову угоду до договору №130818 від 13.08.2018, мотивуючи тим, що АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» отримало пропозицію щодо поставки комплекту товару в обсязі, передбаченому договором, за ціною 18000000,00 грн. з урахуванням ПДВ, тобто ним було виявлено товар за ціною нижчою, ніж ціна зазначена у договорі, та на підставі п. 12.2 договору запропонував позивачу внести зміни до договору та зменшити ціну товару, про що підписати відповідну додаткову угоду.
05.06.2019 відповідач направив позивачу повідомлення про розірвання договору № 130818 від 13.08.2018 в односторонньому порядку з підстав, передбачених п. 12.2 договору з 23.05.2019, оскільки відповідачем було отримано відмову від підписання додаткової угоди № 2 від 22.05.2019 про зменшення ціни товару, що є підставою, враховуючи положення п. 12.2 договору, для його розірвання в односторонньому порядку.
Позивач вважає дії відповідача щодо одностороннього розірвання договору незаконними, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом про стягнення заборгованості за договором і визнання договору діючим.
На підставі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських і цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, принцип договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.
Так, умовами договору, зокрема, п. 12.2 передбачено, що у випадку якщо в період строку дії договір не виконаний або виконаний постачальником не у повному обсязі та покупець виявив товар/и за ціною, меншою ніж ціна, зазначена в договорі, покупець направляє постачальнику лист з пропозицією внесення до договору змін щодо зменшення ціни товару/ів в частині непоставленого постачальником товару до ціни, виявленої покупцем, та проект додаткової угоди про внесення таких змін до договору, підписаний покупцем. Постачальник протягом трьох робочих днів з дня отримання листа покупця та проекту додаткової угоди про внесення змін до договору щодо зменшення ціни товару/ів, зобов'язаний підписати та повернути покупцю додаткову угоду про внесення змін до договору. У випадку якщо постачальник не повернув покупцю підписану постачальником додаткову угоду у строк, зазначений в цьому пункті, покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків постачальнику. У разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, вказаних в даному пункті, договір припиняє свою дію з дати відправлення покупцем рекомендованого повідомлення про розірвання договору, якою вважається дата поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, у листі № 04/09-004456 від 22.05.2019 щодо підписання додаткової угоди до договору № 130818 відповідач зазначив про те, що він застосував процедуру, передбачену п. 12.2. договору по причині невиконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару і при цьому АТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» виявило товар за ціною меншою, ніж ціна, що зазначена в договорі.
Коли сторона реалізує своє право на одностороннє розірвання договору, вона зобов'язана достеменно довести підставу для такого розірвання, тобто об'єктивні обставини, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. Отже, виходячи із норм чинного законодавства та договору підстав для односторонньої відмови у відповідача не було, позивачем не здійснено жодних порушень для розірвання договору в односторонньому порядку саме на підставі п.12.2. договору.
Крім того наведеним спростовується твердження відповідача щодо можливості розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки не надано доказів того, що покупець виявив товар за ціною, меншою ніж ціна, зазначена в договорі. Тому позивач правомірно відмовився підписати додаткову угоду про внесення змін до договору щодо зменшення ціни товару.
Також слід підкреслити, що умовами цієї угоди не передбачено можливість односторонньої відмови від договору з причини невиконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару.
За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного виконання договірних зобов'язань в частині подання позивачем за первісним позовом звітів про використання авансу, надання технічної документації та креслень. Подачу згаданих звітів суд не вважає такою умовою договору, що суттєво впливає на права та обов'язки сторін угоди та її виконання (досягнення кінцевого результату) в цілому.
Твердження відповідача з приводу надання технічної документації та креслень спростовуються матеріалами справи, зокрема: договором і додатками до нього, перепискою (листами) між сторонами, протоколами робочих нарад тощо.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що договір №130818 від 13.08.2018 не був припиненим у зв'язку з його розірванням в односторонньому порядку за ініціативою АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» з 23.05.2019 відповідно до п. 12.2 цього договору, а діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Пунктом 1.1.1 договору сторони визначили обов'язки, що на них покладені, а саме: ТОВ «Сенсі» зобов'язувалося поставити АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» товар, а АТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» зобов'язувалося оплатити та прийняти такий товар в порядку, у строки та на умовах, що зазначені в Специфікаціях № 1-4.
У Специфікаціях визначено, що оплата відповідачем мала відбуватися у відповідності із графіком. При цьому здійснення відповідачем оплат ніяк не було пов'язане з направленням позивачем звітів про використання коштів, а також технічної документації.
Як вбачається зі змісту п. 4 Специфікації № 3 строк поставки товару становив 120 календарних днів з дня підписання договору за умови своєчасного виконання відповідачем строків оплат, а також своєчасного надання систем автоматичного керування. Будь-яких інших застережень щодо можливості пролонгації строків поставки товару в договорі №130818 не було.
Жодним пунктом договору не передбачене право відповідача зупиняти здійснення оплат. Оплата мала бути здійснена відповідно до графіку.
Пунктом 7.1.1 договору передбачений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, а п. 7.4.1 договору передбачене право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за товар.
Отже, порушивши строки оплати, відповідач не виконав покладений на нього п. 7.1.1 договору обов'язок, що спричинило порушення законних прав та інтересів позивача.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Доказів сплати відповідних грошових зобов'язань на виконання умов договору №130818 від 13.08.2018 відповідач не подав.
За результатами оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає, що правомірність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу доведена позивачем, підстави для звільнення відповідача від обов'язку оплатити товар відповідачем не доведені та судом не встановлені. Строк виконання зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав, а тому відповідач повинен сплатити на користь позивача суму заборгованості в розмірі 972000,00 грн. на підставі договору №130818 від 13.08.2018. Розрахунок між сторонами за позовними вимогами не проведено.
Щодо вимоги позивача про визнання договору діючим, суд зазначає наступне.
В обґрунтування позовних вимог про визнання договору діючим позивач зазначив про те, що дії відповідача щодо односторонньої відмови від договору порушують його права, свідчать про намір ухилитися від сплати заборгованості в зв'язку з чим просить суд з метою захисту порушеного права визнати договір № 130818 від 13.08.2018 діючим.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів, серед яких не передбачено такий спосіб, як визнання договору діючим. Не встановлений такий спосіб захисту цивільних прав і договором. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Визнання договору укладеним, чинним або діючим може бути предметом судового дослідження при вирішенні спору про право матеріальне, заявлене у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України. Визнання договору діючим є по суті встановленням юридичного факту, що не передбачено ані Цивільним кодексом України, ані Господарським процесуальним кодексом України.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором. При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором),якщо це не заборонено законом.
Якщо ж законом або договором непередбачено способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст.5 ГПК України).
Наведене з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ГПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.
Оскільки у ході судового розгляду справи доведено, що договір № 130818 від 13.08.2018 є діючим, суд відновлює порушене право шляхом стягнення боргу за договором, відтак вимога позивача за первісним позовом про визнання діючим договору є такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд дійшов наступних висновків.
Як вже встановлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору № 130818 від 13.08.2018.
Так, за умовами до п.1.1.1 договору ТОВ «Сенсі» (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язувався поставити ПАТ «НВАТ «ВНДІкомпресормаш» (позивач за зустрічним позовом) машинокомплект блоку компресорної установки 1-го ступеня (БКУ-1); машинокомплект блоку підготовлення газу (БПГ); машинокомплект блоку компресорної установки 2-го ступеня (БКУ-2); машинокомплект блоку завантаження газу (БЗГ); машинокомплект блоку розвантаження газу (БРГ з БКУ-3) з комплектом спеціального інструменту і приналежностей, комплектом витратних матеріалів (для першої заправки на 1 рік) та комплектом ЗІП, без системи автоматичного керування та силових шаф у відповідності до переліку, що визначений Технічними характеристиками товару в додатку № 2 до договору, (товар), в порядку, строк, на умовах та в комплектації, що зазначений в специфікаціях, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а позивач за зустрічним позовом прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару та робіт, згідно всіх Специфікацій до договору в період строку його дії. Розрахунки за товар проводяться в порядку, що передбачений п. 4.1. договору та Специфікаціях до договору. Умовами договору (специфікаціями) передбачено здійснення попередньої оплати за товар.
12.09.2018 позивачем за зустрічним позовом було здійснено попередню оплату товару за договором в сумі 8835000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.
04.03.2019 між сторонами було укладено угоду про зарахування коштів отриманих за договором в рахунок оплати за товар по договору №054/2018 від 08.06.2018.
У відповідності до п. 1 Угоди сторони погодили грошові кошти загальною сумою 3700000,00 грн., які були перераховані позивачем за зустрічним позовом на розрахунковий рахунок відповідача за зустрічним позовом в якості попередньої оплати за Специфікаціями № 1-4 договору, зарахувати в якості оплати за товар згідно Специфікації 4 до договору № 054/2018 від 08.06.2018.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що враховуючи розірвання договору № 130818 від 13.08.2018, зникли підстави згідно якої відповідач за зустрічним позовом отримав грошові кошти в сумі 5135000,00 грн. та відповідно до ст. 1212 ЦК України у відповідача за зустрічним позовом виникло зобов'язання повернути позивачу за зустрічним позовом отримані кошти.
За таких обставин позивач за зустрічним позовом вважає договір від 13.08.2018 розірваним 05.06.2019 в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного цією нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв'язку тим, що виконання зобов'язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5135000,00 грн. попередньої оплати за договором суд констатує за неможливе застосовувати до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, оскільки у ході судового розгляду справи доведено, що оспорюваний договір є діючим, тому зустрічні позовні вимоги є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на законі, відтак у зустрічному позові належить відмовити.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в сумі 14580,00 грн. суд покладає на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог; витрати за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, господарський суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» до приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» про стягнення 972000,00 грн. та визнання договору №130818 від 13.08.2018 діючим задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» (проспект Курський, 6 м. Суми, 40020; код ЄДРПОУ 00220434) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» (вул. Тополянська, 9/4, м. Суми, 40022, код 21111749) 972000 грн. 00 коп. основного боргу та 14580 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог приватного акціонерного товариства «Науково-виробничого акціонерного товариства «ВНДІкомпресормаш» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенсі» про стягнення 5135000,00 грн. відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21 грудня 2019 року.
Суддя В.В. Яковенко