Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3717/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія
про стягнення 18969,66 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Войтов Ю.М.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 18969,66 грн., у тому числі: пеня у сумі 15859,87 грн., три проценти річних у сумі 3109,79 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 1921,00 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору № 1040/1718-БО-32 постачання природного газу від 05.09.2017 щодо своєчасної оплати переданого газу за даним договором.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.12.2019 о 10:00.
Відповідач, через канцелярію суду 29.11.2019 за вх.№ 28991, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити нараховану суму пені у розмірі 15859,87 грн. на 90% до суми 1585,98 грн. або на інший обґрунтований процент від суми пені.
Позивач, через канцелярію суду 05.12.2019 за вх.№ 29620, надав відповідь на відзив, в якій просив суд відмовити відповідачу у клопотанні про зменшення пені на 90% та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
10.12.2019 судом розгляд справи було відкладено на 19.12.2019 о 11:45.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити нараховану суму пені у розмірі 15859,87 грн. на 90%.
Позивач про розгляд справи був повідомлений належним чином, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки представника суд не повідомив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (споживач) був укладений договір № 1040/1718-БО-32 постачання природного газу (надалі - договір).
Також, між сторонами були укладені наступні додаткові угоди до договору: № 1 від 12.01.2018, № 2 від 19.03.2018 та № 3 від 04.04.2018.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язувався оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20143832,35 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 799740,53 грн. та 123285,90 грн.;
- від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 2708475,36 грн. та 473710,86 грн.;
- від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 532644,80 грн. та 2693815,40 грн.;
- від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 3644313,51 грн. та 663578,54 грн.;
- від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 3489845,88 грн. та 634676,15 грн.;
- від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 3360041,29 грн. та 741290,51 грн.;
- від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 205324,68 грн. та 53088,94 грн.
Пунктом 6.1. договору було встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно позову позивач зазначає, що відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводились з порушенням п. 6.1. договору. В підтвердження даних обставин позивачем надано сальдо по підприємству відповідача за період з 01.09.2017 по 31.08.2019 та довідку по операціях по підприємству відповідача за період з 01.09.2017 по 31.08.2019.
Пунктом 8.2. договору було передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, з огляду на умови договору та фактичні обставини справи, перевіривши розрахунок позивача пені та 3% річних за договором станом на дату остаточного розрахунку, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені у сумі 15859,87 грн. та трьох відсотків річних у сумі 3109,79 грн. за договором № 1040/1718-БО-32 постачання природного газу від 05.09.2017.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем у відзиві на позову заяву було заявлено клопотання про зменшення суми пені у розмірі 15859,87 грн. на 90% до суми 1585,98 грн. або на інший обґрунтований процент від суми пені, в обґрунтування якого відповідач посилався на те, що він не має можливості своєчасно погашати заборгованість перед позивачем, оскільки Комунальному підприємству Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" не у повному обсязі були перераховані належні йому субвенції з Державного бюджету та надані пільги, що в свою чергу стало причиною скрутного фінансового становища підприємства. Також, відповідач вказує, що йому потрібні гроші на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, крім того несвоєчасне отримання оплати від населенням за спожиті послуги з теплопостачання, також потребує додаткових розходів по її поверненню.
На підтвердження викладених обставин відповідачем було надано копію розрахунку обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню КП БРР "Балаклійські теплові мережі", а саме за 2013-2015 рік; інформацію щодо заборгованості з різниці між фактичними витратами та тарифами на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води для населення станом на 01.11.2019; інформацію про нарахування, надходження та заборгованість населення за теплову енергію по КП БРР "Балаклійські теплові мережі" станом на 01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019, 01.11.2019 та копії звітів про фінансовий стан разом з балансами та іншими фінансовими формами, у тому числі звіти із праці за 2017 рік - 9 місяців 2019 року.
Згідно з положеннями статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду, при прийнятті рішення, зменшувати розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене також частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також, суд зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Вказана правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Як зазначено відповідачем, на підприємстві, КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", склалася складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг, що надає підприємство. Основними причинами тяжкого економічного стану є наступні об'єктивні причини: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання; несвоєчасне фінансування з Державного бюджету субвенцій на покриття пільг та субсидій; великий обсяг заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої не вирішено; систематична заборгованість споживачів, тощо.
При цьому суд зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором, сплативши в повному обсязі вартість отриманого газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань. Термін прострочки виконання зобов'язань по оплаті вартості отриманого природного газу не є значним, доказів понесення позивачем збитків матеріали справи не містять. Крім того, позивачем застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні, враховуючи складну економічну ситуацію підприємства, повне виконання основного зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% до 7929,93 грн.
Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.05.2019 у справі № 922/2783/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 01.08.2019 у справі № 922/2772/18.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 7929,93 грн., три проценти річних у сумі 3109,79 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1114,18 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720).
Відповідач: Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Алієва, буд. 72, ідентифікаційний код 34328904).
Повне рішення складено "21" грудня 2019 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3717/19